Справа № 420/13574/23
06 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014), Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Військової слави, 25, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовом (а.с.22-34) ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеської області (далі ГУ ДМС), Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі Білгород-Дністровський відділ), в якому позивач просить: - визнати протиправною відмову Білгород-Дністровського РВ ГУДМС (відповідь №5118-300/5118.1-23 від 07.03.2023) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки йому - ОСОБА_1 ; - зобов'язати ГУДМС організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Білгород-Дністровський РВ ГУДМС, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки йому - ОСОБА_1 , виписану вручну згідно українського правопису, прізвище ім'я та по-батькові з великої літери, а далі маленькими.
Позивач зазначив, що звертався до Білгород-Дністровського відділу із заявою щодо оформлення йому паспорту громадянина України у формі книжечки замість виданого у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Ця заява мотивована тим, що через свої релігійні переконання він відмовляється від присвоєного цифрового ідентифікатора особистості у виді унікального номера запису в реєстрі.
Проте листом від 07.03.2023 року відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Вважає вказану відмову протиправною та вказує, що на сьогоднішній день існує два законодавчих акти що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів та які за юридичною силою вищі за постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI (далі Закон про ЄДДР). Зазначені законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку. Чинна редакція Закону про ЄДДР передбачає альтернативу паспортам з безконтактним електронним носієм (у ст.14 зазначено про те, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення Україну, що виготовляється у формі буклету), а, отже, може забезпечити реалізацію такого права, це право може реалізовуватися також у інший законний спосіб. Таким альтернативним способом виступає законодавчо закріплене Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису таПорядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі постанова КМУ №302) ДМС України розпочала здійснювати оформлення та видачу внутрішніх паспортів громадян України у вигляді пластикової картки з відповідними характеристиками, які описані у вказаній вище постанові.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою КМУ №302 безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки містить відцифровані персональні дані. Вважає, що обробка персональних даних - є незаконною та порушує встановлені Конституцією України його особисті права, право на повагу приватного та сімейного життя, його релігійного переконання. Позивач вважає будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції по захист прав людини та основоположних свобод. Позивач просить звернути увагу, що у відповіді відповідач посилається на наказ МВС щодо підставою для видачі паспорта у вигляді книжки є рішення суду, тобто відповідач не заперечує можливість видачі паспорта у вигляді книжки, але лише за рішенням суду.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.06.2023 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник ГУ ДМС надав до суду відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначив, що дійсно 04.03.2023 року до Білгород-Дністровського відділу звернувся ОСОБА_1 із заявою про його волевиявлення, вимагав повернути йому паспорт у вигляді книжечки, вилучений у 2019 році або видати новий паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Проте позивача було документовано паспортом типу ID у вигляді пластикової картки № НОМЕР_1 14.08.2019 року.
Білгород-Дністровським відділом у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» надано позивачу письмову відповідь на заяву з відповідними роз'ясненнями щодо отримання паспорта громадянина України. У наданій відповіді зазначено, що у ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, оскільки відсутні встановлені Постановою №302 підстави для видачі заявнику позивачу паспорту.
Відповідач зазначив, що у п.2 Постанови КМУ №302 вказано, що паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Відповідно до п.3 Постанови №302, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Відповідач звертає увагу на те, що ним не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки, а позивач документований паспортом типу ID у вигляді пластикової картки.
Відповідач зазначив, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду. Постановою Верховного суду від 19.09.2018 року у зразковій справі Пз/9901/2/18. Проте на думку відповідача справа №420/24049/21 не підпадає під ознаки типової справи, оскільки предметом розгляду було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, а позивач надав таку згоду при документуванні його паспортом типу ID у вигляді пластикової картки.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наполягав на задоволенні позовних вимог та вважав можливим відкликання згоди на обробку персональних даних та відповідно до Закону «Про захист персональних даних» вони не можуть зберігатися та підлягають виділенню.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом типу ID у вигляді пластикової картки, яка видана позивачу 14.08.192019 року по досягненню ним 45 років (а.с.8).
04.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського відділу із заявою-волевиявленням, в якій повідомив, що на переконання його віросповідання він вимагає повернути йому паспорт вилучений у 2019 році, в якій мала бути вклеєна фотографія після досягнення ним 45 років, або видати новий паспорт у формі книжечки, та вимагає видалити його персональні дані з державного реєстру за паспортом типу ID у вигляді пластикової картки (а.с.10)
Проте листом від 07.03.2023 року йому відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, роз'яснено у яких випадках здійснюється обмін паспорта. Також зазначено, що у Білгород-Дністровському відділі завершено роботу із забезпечення в повному обсязі матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення та видачі паспорта вказаного зразка (а.с.9).
Позивач, не погоджуючись із відповіддю Білгород-Дністровського відділу, звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року .
Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
До прийняття Закону України №5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачи паспорту громадянина України, було Положення №2503-ХІІ, відповідно до п. 1 -3, 5, якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України про ЄДДР документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з частинами 1,2,4,5 ст.14 цього Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 ст. 21 Закону України про ЄДДР визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення № 2503-XII бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п.1 Постанови КМУ №302 затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
-з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
-з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
При розгляді вказаної справи суд вважає необхідним врахувати та застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі №806/3265/17 щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Суд критично оцінює твердження представника відповідача, що висновки вказаної справи не можуть бути застосовані, оскільки предметом розгляду було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних, а позивач надав таку згоду при документуванні його паспортом типу ID у вигляді пластикової картки, оскільки Великою Палатою Верховного Суду викладені висновки щодо підстав захисту прав громадян України та висновком є - особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Відділу УДМС діяло два нормативних акту: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст.21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для належного захисту порушених прав позивачки слід зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт №2503-ХІІ.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимогст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.
З урахуванням викладеного підстави викладені у відповіді на заяву позивача в якості відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки, суд вважає протиправними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Положення про паспорт громадянина України не втратив чинності та пунктом 3 вказаного Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України 1994 року. Тобто особа має право на вибір, у якому вигляді бажає отримати паспорт громадянина України.
Суд вважає, що отримання позивачем паспортом типу ID у вигляді пластикової картки не позбавляє його права на вибір, у якому вигляді бажає мати паспорт громадянина України, якщо мотивами такого вибору є порушення його конституційних прав.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши доказі у їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною відмову Білгород-Дністровського відділу (лист №5118-300/5118.1-23 від 07.03.2023) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання ГУ ДМС оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року. Питання оформлення та заповнення бланків паспортної книжки є дискреційними повноваженнями ГУ ДМС та виконанням рішення у відповідності до законодавства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивачем у первинному позові було пред'явлено дві позовні вимоги, а сплачений судовий збір у розмірі 992,40грн, тобто у неповному обсязі, оскільки за кожну позовну вимоги підлягала сплаті 1073,60грн.
Позивачем на виконання ухвали суду про залишення позову без руху поданий позов з однією позовною вимогою, проте судовий сбір сплачений за дві вимоги (1073,60грн та доплачено 81,20грн).
Таким чином, позивачем надмірно сплачений судовий сбір у розмірі 1073,60грн.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сума сплаченого судового збору у розмірі 1073,00 грн підлягає стягненню з відповідача - ГУ ДМС, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача в розмірі 1073,00 гривень.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1073,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72, 77, 139, 241-243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384), Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Військової слави, 25, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (лист №5118-300/5118.1-23 від 07.03.2023) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Держаної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Стягнути з Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва