07 вересня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/1842/23
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0847830-2408-112 та №0847828-2408-1123 від 21.10.2022 року.
Позов мотивувала тим, що оскаржуваними рішеннями ГУ ДПС у Кіровоградській області визначило їй податкові зобов'язання за 2021 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 412,15 грн. та 347,99 грн. Позивачка не погоджується з цими рішеннями, стверджуючи, що квартири, за якій їй нараховано податок, належать їй на праві спільної сумісної власності з іншими особами, тож їй може належати лише частка в кожній квартирі і за її розрахунками розмір (площа) квартир, яка їй належить, становить лише 25,56 кв. м. Вважає, що контролюючий орган невірно обчислив базу оподаткування, оскільки не врахував норми пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України щодо пільги, застосування якої звільняє її від сплати грошового зобов'язання, а також неправильно застосував норму пп. 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України щодо визначення платника податку у разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб. З цих підстав просить суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою судді від 14.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивачка є власником об'єктів житлової нерухомості - квартири площею 55,43 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та квартири площею 46,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Тож контролюючий орган обчислив суму податку за ці об'єкти житлової нерухомості виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до пп. "а" пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, та відповідної ставки податку, про що виніс податкові повідомлення-рішення. Позивачка не зверталася до ГУ ДПС у Кіровоградській області для проведення звірки у порядку, установленому пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України. Доводячи правомірність оскаржуваних рішень, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бази даних інформаційних систем ДПС ОСОБА_1 у 2021 році була власником об'єктів житлової нерухомості.
ГУ ДПС у Кіровоградській області згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України прийняло щодо ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими визначило їй податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік:
- №0847830-2408-1123 від 21.10.2022 року на суму 412,15 грн. - за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 55,43 кв. м.;
- №0847828-2408-1123 від 21.10.2022 року на суму 347,99 грн. - за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 46,8 кв. м.
Не погодивщись з цими рішеннями, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачений статтею 266 Податкового кодексу України, яка містить такі норми:
266.1. Платники податку
266.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
266.1.2. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
266.2. Об'єкт оподаткування
266.2.1. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
266.3. База оподаткування
266.3.1. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
266.3.2. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
266.4. Пільги із сплати податку
266.4.1. База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
266.4.2. Сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
266.4.3. Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
- об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
- об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
266.5. Ставка податку
266.5.1. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
266.6. Податковий період
266.6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
266.7. Порядок обчислення суми податку
266.7.1. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
266.7.1-1. За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
266.7.3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
266.7.4. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
266.10. Строки сплати податку
266.10.1. Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
266.10.3. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
У підпункті 14.1.129 пункту 14.1 статті 129 ПК України визначено, що об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, зокрема, включають: в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Суд установив, що у 2021 році позивачка була платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об'єктів житлової нерухомості - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та частини (кімнати) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивачка свого часу набула право власності на це житло в порядку безоплатної приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Під час приватизації ці житлові приміщення були передані у спільну сумісну та часткову власність наймачам цих квартир.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно з пунктами 2, 5 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України (Поняття і види права спільної власності) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до статті 356 ЦК України (Право спільної часткової власності) власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Статтею 358 ЦК України (Здійснення права спільної часткової власності) передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно зі статтею 360 ЦК України (Утримання майна, що є у спільній частковій власності) співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Статтею 368 ЦК України (Право спільної сумісної власності) установлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 369 ЦК України (Здійснення права спільної сумісної власності) передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 372 ЦК України (Поділ майна, що є у спільній сумісній власності) майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за №124/28254, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків. У додатку 1 до цього Порядку наведена форма податкового повідомлення-рішення форми "Ф" - для платників податків-фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства. Ця форма передбачає наявність детального розрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який повинен містити таку інформацію: (1) Адреса місцезнаходження об'єкта житлової або нежитлової нерухомості; (2) Тип об'єкта; (3) Дата державної реєстрації набуття права власності; (4) Дата державної реєстрації припинення права власності; (5) Загальна площа об'єкта, кв. м; (6) Розмір частки у праві спільної власності на об'єкт, кв. м; (7) Сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості або їх часток, кв. м; (8) Пільга у вигляді зменшення бази оподаткування, кв. м/кількість місяців; (9) Ставка податку, %; (10) Розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, грн; (11) Сума податкового зобов'язання розподілена пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості, з урахуванням кількості місяців володіння таким об'єктом та підпункту 266.7.11 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, грн (к.11 = ((к.7 - к.8) х к.9 х к.10) х (к.6 / к.7).
Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наданого відповідачем розрахунку вбачається, що контролюючий орган обчислив база оподаткування, виходячи із сумарної загальної площі двох квартир (55, 43 кв. м. та 46,8 кв. м.), зменшеної відповідно до пп. "а" пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України на 60 кв. м.
Тож за розрахунками контролюючого органу, база оподаткування склала 102, 23 кв. м. (55, 43 кв. м. + 46,8 кв. м.), а після застування пільги - 42, 23 кв. м. (102, 23 кв. м. - 60 кв. м.).
Керуючись пп. "б" пп.266.7.1 п.267.1 ст.266 ПК України, контролюючий орган застосував до цієї бази оподаткування ставку податку, установлену рішенням Міської ради міста Кропивницького №2567 від 11.06.2019 року "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (зі змінами, внесеними рішенням №3442 від 09.09.2020 року) - 0,3 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. м., що у 2021 році склало 18 грн. за кв. м. (6000 грн. х 0,3%), та обчислив загальну суму податку в 760, 14 грн. (42, 23 кв. м. х 18 грн./кв. м.)
Керуючись пп. "г" пп.266.7.1 п.267.1 ст.266 ПК України, контролюючий орган визначив питому вагу площі кожної квартири в сумарній загальній площі цих квартир:
- для квартири по АДРЕСА_2 така питома вага склала 0,5422 (55, 43 кв. м. : 102, 23 кв. м.),
- для квартири по АДРЕСА_4 така питома вага склала 0,4578 (46,8 кв.м. : 102, 23 кв. м.).
Далі контролюючий орган розподілив суму податку пропорційно до питомої ваги загальної площі кожної з квартир:
- для квартири по АДРЕСА_2 сума податку склала 412 , 15 грн. (760, 14 грн. х 0, 5422),
- для квартири по АДРЕСА_4 сума податку склала 374, 99 грн. (760, 14 грн. х 0, 4578).
Позивачка не погоджується з такими розрахунками, вказуючи, що відповідач неправильно визначив базу оподаткування та її частку у праві власності на ці квартири.
Суд дослідив електронні реєстраційні справи на вказані об'єкти нерухомого майна, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та установив такі обставини.
Квартира у АДРЕСА_2 загальною площею 55, 43 кв. м. у 1993 році на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 30.11.1993 року була приватизована громадянкою ОСОБА_2 та членами її сімї - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . За заявою ОСОБА_2 від 30.07.2015 року на підставі дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 09.07.2015 року, технічного паспорту № НОМЕР_4 від 28.07.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.07.2015 року зареєстровано право спільної сумісної власності на цю квартиру за її власниками - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Станом на 2021 рік ця квартира перебувала у спільній сумісній власності цих чотирьох громадян, поділена в натурі не була, а усі співвласники користувалися нею спільно.
Квартира у АДРЕСА_4 загальною площею 46, 8 кв. м. у 2013 році була приватизована двома сім'ями.
Так, на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 26.03.2013 року 31/50 часток квартири площею 28,84 кв. м. приватизовано громадянкою ОСОБА_9 та членом її сім'ї - ОСОБА_10 . За заявою ОСОБА_9 від 18.09.2013 року на підставі технічного паспорту №12728 від 13.02.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2013 року зареєстровано право спільної сумісної власності на цю частку квартири (31/50) за її власниками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_6 від 26.03.2013 року решта 19/50 часток цієї квартири - кімната у комунальній квартирі площею 17,96 кв. м. - приватизовано громадянином ОСОБА_11 та членами його сім'ї - ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . За заявою ОСОБА_12 від 18.09.2013 року на підставі технічного паспорту №12728 від 13.02.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.09.2013 року зареєстровано право спільної сумісної власності на цю частку квартири (19/50) за її власниками - ОСОБА_11 ,ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
У 2021 році ця квартира перебувала у спільній частковій власності двох сімей та була поділена на такі частки - 31/50 та 19/50. Позивачка ОСОБА_1 спільно сумісно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 володіла часткою 19/50 квартири (кімнатою) площею 17,96 кв. м., яка між цими співвласниками поділена в натурі не була.
Тож станом на 2021 році позивачка володіла двома об'єктами житлової нерухомості одного типу (квартирою та часткою квартири (кімнатою у квартирі)), сумарна загальна площа яких складала 73, 39 кв. м. (55, 43 кв. м. + 17, 96 кв. м.), а не 102, 23 кв. м., як вважає відповідач.
За алгоритмом пп. "б", "г" пп.266.7.1 п.267.1 ст.266 ПК України, після застосування пільги, передбаченої пп. "а" пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, база оподаткування складає 13,39 кв. м. (73, 39 кв. м. - 60 кв. м.), а загальна сума податку повинна становити 241,02 грн. (13, 39 кв. м. х 18 грн./кв. м.).
Сума податку за квартиру по АДРЕСА_2 з урахуванням питомої ваги належної позивачці площі в сумарній загальній площі належних їй об'єктів житлової нерухомості (55, 43 кв. м. : 73, 39 кв. м. = 0, 7553) повинна становити 182, 04 грн. (241, 02 грн. х 0,7533).
Сума податку за частину квартири (кімнату) по АДРЕСА_4 з урахуванням питомої ваги належної позивачці площі в сумарній загальній площі належних їй об'єктів житлової нерухомості (17,96 кв. м. : 73,39 кв. м. = 0, 2447) повинна становити 58, 98 грн. (241,02 грн. х 0, 2447).
Суд зазначає, що посадові особи ДПС у зв'язку із здійсненням ними повноважень щодо адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають безпосередній доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 року №484 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже володіють інформацією щодо адреси і типу нерухомого майна, його реєстраційного номера, загальної площі, розміру частки у праві спільної власності, підстав виникнення права власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Всупереч пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України відповідач при обчисленні позивачці податку за належні їй об'єкти житлової нерухомості за 2021 рік не врахував відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо розміру частки позивачки у площі квартири у АДРЕСА_4 , внаслідок чого завищив базу оподаткування, що призвело до неправильного обчислення (завищення) суми податку.
Доводи відповідача про те, що позивачка не зверталася до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних щодо об'єктів нерухомості (їхніх часток), які перебувають у її власності, суд не приймає та зазначає, що згідно з пп. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України подання такої заяви є правом платника, а не його обов'язком.
Доводи позивачки про відсутність передбаченої пп. "б" пп. 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України згоди решти співвласників належних їй об'єктів житлової нерухомості щодо визначення позивачки як платника податку, суд відхиляє, оскільки це правило застосовується у разі, якщо об'єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб та для усіх таких осіб виникає податковий обов'язок зі сплати податку за цей об'єкт.
У спірних правовідносинах у співвласників квартир не виник обов'язок зі сплати податку за ці квартири, позаяк належна їм площа в цих об'єктах нерухомості не досягає бази оподаткування, яка не може становити менше ніж 60 кв. м. Такий податковий обов'язок виник лише у ОСОБА_1 , яка у 2021 році володіла двома об'єктами житлової нерухомості одного типу, сумарна загальна площа яких перевищила неоподатковувану площу 60 кв. м. (квартира площею 55, 43 кв. м. та частина (кімната) квартири площею 17,96 кв. м.). Тож контролюючий орган правильно визначив позивачку як платника податку.
Твердження позивачки про те, що їй належить лише частка у праві спільної сумісної власності на ці об'єкти житлової нерухомості, є безпідставними, оскільки згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належні позивачці на праві власності об'єкти перебувають у спільній сумісній власності без визначення часток кожного зі співвласників у праві власності. Тому відповідно до статей 368, 369 ЦК України права та обов'язки позивачки поширюються на все спільне майно.
Верховний Суд у постановах від 21.05.2020 року у справі №824/257/18-а, від 08.06.2023 року у справі №380/5024/21 вказав, що при вирішенні спору щодо нарахування грошових зобов'язань суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно.
У матеріалах справи міститься інформація про елементи (складові), необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що дозволило суду встановити дійсний податковий обов'язок позивачки зі сплати цього податку за 2021 рік.
Суд прийшов до висновку, що суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені контролюючим органом в оскаржуваних податкових повідомленням-рішеннях, підлягають зменшенню. Податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0847830-2408-1123 від 21.10.2022 року слід скасувати в частині безпідставно нарахованого позивачці податкового зобов'язання у сумі 230, 11 грн. (412, 15 грн. - 182, 04 грн.). Податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0847828-2408-1123 від 21.10.2022 року слід скасувати в частині безпідставно нарахованого позивачці податкового зобов'язання у сумі 289, 01 грн. (347, 99 грн. - 58, 98 грн.).
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 760, 14 грн. сплатила судовий збір у мінімальному розмірі 1073, 60 грн. Суд задовольнив позовні вимоги частково - на суму 519, 12 грн. (230, 11 грн. + 289, 01 грн.). Тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 733, 19 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №0847830-2408-1123 від 21.10.2022 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 230, 11 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Ф" №0847828-2408-1123 від 21.10.2022 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 289, 01 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 733, 19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ