про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/25758/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність їх вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 №3674-VI).
ОСОБА_1 у позові просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу у сумі 44412,69 грн.;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на його корить середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
При цьому суд враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір за подання позову до суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні має бути сплачений на загальних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що з 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2684,00 гривень.
За звернення з даним позовом до суду позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1073,60 гривень.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як свідчить зміст позовної заяви та додані до позовної заяви документи, позивач, зокрема, просить стягнути з Житомирської обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу у сумі 44412,69 грн.
Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 30.10.2020 №422к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Житомирської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05.11.2020.
Водночас до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 01.09.2023, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого чинним законодавством України.
Проте, звертаючись з даним позовом до суду, позивачем заяву про поновлення пропущеного строку не подано.
Позивач у позовній заяві зазначив, що вимога про оплату вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосування ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка надає право позивачу звернутись до суду з відповідним позовом без обмеження будь-яким строком.
Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає таке.
Судом враховується, що дійсно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено будь-якими строками, а наведена редакція Кодексу законів про працю встановлювала найбільш сприятливе правове регулювання для позивачів, що обумовлювало її застосування до цієї категорії спорів, ініційованих до 19.07.2022.
Внесенням змін до Кодексу законів про працю України законодавець, виклавши у новій редакції ч. 1 та ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
У свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Оскільки предметна юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення трудових спорів, правові підстави для застосування строків, встановлених законодавцем саме для трудових спорів, відсутні.
Однак, зважаючи на запроваджену законодавцем зміну правового регулювання щодо встановлення строків звернення з позовом до суду у трудових спорах, яких не існувало до 19.07.2022, на виконання принципу належного урядування державних органів позивачу мала бути забезпечена можливість звернення з позовом до суду у межах запровадженого періоду, якою він не скористався.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- документа про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн.;
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Н.М. Майстренко