07 вересня 2023 року Справа № 160/21287/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
22.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо нарахування і виплати компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без урахуванням індексації грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті належної збільшеної додаткової винагороди поліцейським за період з 26.03.2022 до 24.04.2022;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити збільшену додаткову винагороду поліцейським, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та Дорученням НПУ від 05.05.2022 № 2939/01/25-2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 26.03.2022 до 24.04.2022 в сумі 24 640 грн;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
24.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06.09.2023 року від Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено місячний строк звернення до суду і позивач був ознайомлений з відповідними наказами про звільнення.
Розглянувши вищевказану заяву та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
За приписами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому абз.1 ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас ч.3 ст.122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Разом з цим, відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, наведеною нормою визначено імперативний припис щодо продовження строків, встановлених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без будь-яких винятків.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) запроваджено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався і триває й по теперішній час. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 «;Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Постановою від 25 квітня 2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
Тобто, Урядом продовжено строк дії карантину через COVID-19 до 30 червня 2023 року, а тому з урахуванням пункту першого глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України строки, визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, автоматично продовжено до 30 червня 2023 року.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при обчисленні строку звернення до суду з вимогами позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби без урахуванням індексації грошового забезпечення та щодо нарахування і виплати компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2022 році без урахуванням індексації грошового забезпечення та щодо відмови у виплаті належної збільшеної додаткової винагороди поліцейським за період з 26.03.2022 року до 24.04.2022 року, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У аспекті спірних правовідносин поняття "додаткова винагорода" та "заробітна плата", які використані у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, відтак спір щодо нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди охоплюється визначенням "законодавство про оплату праці", яке вжите у частині 2 статті 233 КЗпП України.
Обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.04.2023р. у справі №260/3564/22.
Наведене дає суду підстави для висновку, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, з урахуванням того, що п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, у даному випадку такий строк не пропустив, адже він навіть ще й не сплинув.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21.
Таким чином, доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом є помилковими та безпідставними в частині .
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя М.В. Дєєв