04 вересня 2023 року Справа 160/21929/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Старшого сержанта поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Перепелкіна Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,-
29.08.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Старшого сержанта поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Перепелкіна Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 328960 від 16.07.2023 року, винесений старшим сержантом поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Перепелкіним Сергієм Миколайовичем щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається, зокрема у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
З тексту позовної заяви та позовних вимог судом встановлено, що позивач просить скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 328960 від 16.07.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений 16.07.2023 року строком на одну добу та діє по 17.07.2023 року до 23 годин 40 хвилин.
Таким чином, суд робить висновок, що станом на день звернення до суду з даним позовом вищевказаний припис вичерпав свою дію, а тому його оскарження не призводить до жодних правових наслідків для позивача.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
У Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини п'ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Такий висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16.
Судом встановлено, що по тексту позовної заяви позивачем не надано обґрунтування, як саме порушуються його права оскаржуваним приписом, який вичерпав свою дію його виконанням.
За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з належним обґрунтування того, як саме порушуються права позивача оскаржуваним приписом.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Старшого сержанта поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Перепелкіна Сергія Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної зави протягом п'яти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви з належним обґрунтування того, як саме порушуються права позивача оскаржуваним приписом.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко