07 вересня 2023 року Справа № 160/14866/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням уточненної позовної заяви від 04.07.2023р.), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача, щодо не розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 від 06.06.2023 р. щодо переведення за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії№ 2818 від 03.05.2023 р.
- зобов'язати Відповідача розглянути рапорт Відповідача молодшого сержанта Савельева Руслана Анатолійовича від 06.06.2023 р. про переведення та прийняти відповідне рішення про що повідомити молодшого сержанта ОСОБА_1 у відповідний до Закону України строк.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що молодший сержант ОСОБА_1 , призваний у Збройні Сили України та відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2818 від 03.05.2023 р. позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, спецспорудах. Водночас придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечений, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. 06.06.2023р. позивачем було подано рапорт на імя командира військової частини з проханням переведения його до військової частини НОМЕР_2 (резервного батальйону) за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії № 2818 від 03.05.2023 р. Однак, станом на момент звернення до суду відповіді щодо розгляду його рапорту так отримано й не було.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/14866/23. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року замінено неналежного відповідача - Військову частину НОМЕР_3 на належного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
01.09.2023р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що до відповідача 15.07.2023 за вхідним №2814 надійшла позовна заява із додатками про визнання протиправною бездіяльність відповідача - військової частини НОМЕР_1 , щодо не розгляду рапорту позивача про переведення за станом здоров'я до іншої військової частини. Серед додатків до позовної заяви наявна копія рапорту позивача від 06.06.2023 поданого командиру військової частини НОМЕР_1 про переведення останнього до військової частини НОМЕР_2 через визнання обмежено придатним до військової служби. Вивченням рапорту позивача встановлено, що 07.06.2023 ТВО командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_2 на вказаний рапорт накладено резолюцію про клопотання по суті рапорту.
Відомості про розгляд вказаного рапорту командиром 1 стрілецької роти, як і відомості про реєстрацію у книзі вхідної документації військової частини НОМЕР_1 відсутні.
У відповіді на вказаний рапорт від 25.07.2023 №2512 відповідачем роз'яснено позивачу порядок звернення із особистими та службовими питаннями визначений ст. 14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а також визначені п.п. 82, 90, 110, 112, 1 13 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України підстави та порядок переведення військовослужбовців до інших військових частин. Відповідь на рапорт вручено позивачу під підпис 07.08.2023. Отже, відповідач вважає, що в питанні розгляду рапорту позивача, щодо переведення в іншу військову частину за станом здоров'я він діяв у повній відповідності до вимог ст. 14 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, а також визначені п.п. 82, 90, 110, 112, 113 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Таким чином, військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 проходить військову службу, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки ВЛК від 03.05.2023р. за № 2818 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби. Непридатним до військової служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
06.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира 1 стрілецької роти 238 батальйону вч НОМЕР_3 з проханням про переведення його до ВЧ № НОМЕР_5 за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії № 2818 від 03.05.2023р.
Станом на момент подачі позовної заяви, позивач відповіді не отримав.
На переконання позивача ненадання відповідачем йому відповіді порушує його законні інтереси, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Так, статтею 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлено обов'язок військовослужбовця беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Статтею 59 цього закону передбачено обов'язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.
Суд, зазначає, що рапорт це вид службового документу Збройних Сил України, який є письмовим звернення військовослужбовця до вищого по посаді чи званню військовослужбовця з викладом питань службового або особистого характеру та відображає прагнення військовослужбовця реалізувати свої права.
Питання про переведення військовослужбовців в іншу частину здійснюється на підставі Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Наказ Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 р., відповідно до якого право на переведення з частини можливе: 1) за станом здоров'я згідно з висновком В ЛК, 2) за сімейними обставинами, 3) в разі службової необхідності, 4) в разі проведення організаційних заходів, 5) за висновком службової характеристики.
Для переведення військовослужбовець має подати рапорт, документи, які підтверджують підстави переведення, відношення - згода командира частини, який приймає на військову службу.
Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Отже, переміщення по службі оформлюється письмовим наказом по особовому складу на підставі відповідних документів, право на видання якого має командир військової частини.
Згідно п. 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.
Переміщення військовослужбовця за станом здоров'я або за станом здоров'я членів його сім'ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання (п. 113 Положення).
Як встановлено судом, 06.06.2023р. ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира 1 стрілецької роти 238 батальйону вч НОМЕР_3 з проханням про переведення його до ВЧ № НОМЕР_5 за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії № 2818 від 03.05.2023р.
На переконання позивача, відповідач не надав йому відповіді на рапорт від 06.06.2023р.
В той час, матеріали справи містять лист ВЧ НОМЕР_1 від 25.07.2023р. за № 2512, який за своїм змістом є відповіддю на рапорт ОСОБА_1 , поданий 06.06.2023р. Відповідь на рапорт вручено позивачу 07.08.2023р., про що свідчить відповідна відмітка на ньому. Відповідач у відповіді на рапорт розглянув всі питання, які ставив позивач, та надав на них вичерпні відповіді.
При цьому, суд зауважує, якщо позивач не погоджується з такою відповіддю відповідача, він має право на оскарження такої відповіді, проте данний спір стосується лише питання надання або ненадання відповідачем відповіді на рапорт позивача від 06.06.2023р.
З урахуванням викладеного та встановлених судом обставин справи, суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого позову, у звязку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
У звязку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п.12 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін