07 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10951/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін/В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні. З листа відповідача від 30.09.2022 та довідки стало відомо, що позивачу з липня 2015 року по лютий 2018 року включно індексація грошового забезпечення не виплачувалася. Представник позивача зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, відтак ОСОБА_1 має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 включно. Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, то додатково зауважує, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. З огляду на збільшення посадових окладів в усіх військовослужбовців на законодавчому рівні лише 01.01.2008 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», то позивач має право на проведення індексації його грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, виходячи з місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січня 2008 року.
Ухвалою суду від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що з урахуванням джерела коштів на проведення індексації у межах фінансових ресурсів та за відсутності бюджетних надходжень 6 прикордонним загоном, як бюджетною установою, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період не здійснювалась; нарахування суми індексації доходів за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі, вважається порушення бюджетного законодавства. Крім того, зазначає, що оскільки позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу не правами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (останнє місце перебування на грошовому забезпеченні перед звільненням позивача не відоме), тому виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 не належить до компетенції відповідача, враховуючи лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 №0.11-5760/0/6-20-вих. Також зауважує, що позовні вимоги щодо встановлення січня 2008 року, як базового місяця, є передчасними; встановлення базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення належить до компетенції роботодавця; в даних спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 перебувала в статусі роботодавця відносно позивача під час проходження ним військової служби. Окрім цього у спірних правовідносинах індексація не нараховувалася і не виплачувалася, і питання про те, який місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не порушувалися, і наразі немає підстав вважати про намір владного суб'єкта порушувати права позивач у цій частині.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 26.05.2015 по 12.10.2021 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2015 № 107-ос та витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.10.2021 №613-ос.
22.09.2022 представник позивача адвокат Каверін С. М. звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні; у разі її невиплати, просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.
Листом від 30.09.2022 відповідач направив особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 та довідку про виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у В/ч НОМЕР_1 , з яких вбачається, що за травень 2015 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 320,33 грн., за червень 2015 року нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у сумі 534,70 грн., а за період з липня 2015 року по лютий 2018 року включно індексація грошового забезпечення не виплачувалась.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
З наведених нормативно-правових норм слідує, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні за спірний період стало відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення. Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення за вказаний період були відсутні.
При вирішенні спору відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Таким чином, суд вважає, що невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно, то це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказаний період, право на отримання якої не може обмежуватися.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 включно підлягає задоволенню.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), суд враховує наступне.
Абзацами першим-п'ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 (застосовується з 01.12.2015, далі - Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення саме тарифних ставок (окладів), є базовим при проведенні індексації.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.
З січня 2008 по 28.02.2018 посадовий оклад військовослужбовців не змінювався.
Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 та від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21, від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
З урахуванням наведеного суд погоджується із доводами представника позивача щодо необхідності врахування при проведенні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно січня 2008 року як місяця для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078, оскільки у період з січня 2008 року по березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу не правами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону, тому виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 не належить до компетенції відповідача, враховуючи лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 №0.11-5760/0/6-20-вих. Так, згідно статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Вказане свідчить про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, в той же час, лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 №0.11-5760/0/6-20-вих не є нормативно-правовим актом, а тому не може регулювати спірні відносини.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у НОМЕР_2 прикордонному загоні, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно та на підставі закону у відповідача існував обов'язок вчинити конкретні дії на користь позивача (нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення), але цей обов'язок не був виконаний, то це є проявом бездіяльності, яку слід визнати протиправною.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 включно; зобов'язання відовідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого2018 року включно.
Зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно.
Зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Відповідач: 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Суддя О. О. Андрусенко