про відмову в задоволенні клопотання
07 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10951/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши у письмовому провадженні клопотання 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін/В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 30.11.2015 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Ухвалою суду від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.06.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
Крім того, відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку із пропуском позивачем встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду із цим позовом. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу НОМЕР_3 прикордонного загону 07.07.2022 згідно наказу №467-ос, а звернувся до суду лише 15.05.2023, без подання відповідно до частини шостої статті 161 КАС України відповідного клопотання про поновлення йому пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, що зумовлює залишення судом позовної заяви без руху на підставі частини частини першої статті 123 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною першою статті 169 КАС України установлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 161 КАС України серед іншого обумовлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста).
Як обумовлено частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом було встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 КАС України, а також те, що позов подано з дотриманням строку звернення до суду.
Предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьої статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які регулювали б порядок звернення осіб, котрі перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постанові від 29.09.2021 (справа №160/8332/20), від 24.09.2020 (справа №806/2883/17), від 13.01.2020 (справа №814/1007/16), від 11.07.2019 (справа №814/2789/16), від 01.12.2019 (справа №823/726/16) та ін.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким назва, частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції. Зокрема, відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Варто зауважити, що частина друга статті 233 КЗпП України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові.
Отже, безпідставним є висновок відповідача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки предметом спору у цій справі є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення (індексації грошового забезпечення).
Таке ж правозастосування положень статті 122 КАС України, статті 233 КЗпП України прослідковується у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
На момент звернення до суду із цим позовом частиною другою статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В той же час, відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
З урахуванням наведеного підстав вважати, що при зверненні 15.05.2023 до суду із цим позовом ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду, немає.
Суд також звертає увагу, що КАС України не містить положень, за якими відповідач - суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху. Відповідач на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України може порушувати питання про залишення позову без розгляду, якщо вважає, що такий позов поданий з пропуском строку звернення до суду, й застосування наслідків, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Однак у цій справі відсутні правові підстави для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду, оскільки позивач такий строк не пропустив.
З огляду на наведене клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні клопотання 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя О. О. Андрусенко