06 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/12448/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 та від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Bielkom sp Z.o.o. (Польща) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено контракт №01/03/23 R від 01.03.2023 згідно якого продавець зобов'язувався постачати товари покупцю на умовах DAP Луцьк згідно інвойсів та по ціні зазначеній в інвойсах.
З метою митного оформлення ввезеного товару було подано до митного органу митні декларації (далі - МД) від 29.03.2023 №23UA205140024932U1 (товар капуста свіжа) та від 28.03.2023 №23UA205140024261U5 (товар морква свіжа) разом з передбаченими Митним кодексом України (далі - МК України) переліком документів.
Однак, 30.03.2023 Волинською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 та від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2.
Підставами для прийняття рішення від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 слугувало те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за: рівнем заявленим декларантом, оскільки: в інвойсі від 28.03.2023 №12/03/2023 адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно СMR здійснювалося з міста Wisznice; банківський платіжний документ від 28.03.2023 №123 не містить електронного підпису.
З рішення від 28.03.2023 №23UA205140024261U5 слідує, що митна вартість товару не може бути визнана за рівнем заявленим декларантом, оскільки: згідно рахунка-фактури від 27.02.2023 №11/03/2023 та рахунка-фактури від 27.03.2023 №27/03/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR від 27.03.2023 №27032023 місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км., тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту та запропоновано декларанту надати в 10-денний строк надати додаткові документи.
Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом на підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрат на транспортування. На думку позивача, аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах є безпідставними і такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В поданому до суду 22.06.2023 через систему “Електронний суд” відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Щодо рішень митного органу про коригування митної вартості товарів 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 та від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 зазначив наступне.
Щодо оскаржуваного рішення від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 зазначив наступне.
Згідно МД №23UA205140024932U1 від 29.03.2023 (товар капуста білоголова свіжа) митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту), а саме заявлено на рівні 16 800,00 PLN.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: в інвойсі від 28.03.2023 №12/03/2023 адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно СMR здійснювалося з міста Wisznice та зазначено, що адресу пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах.
Крім того, банківський платіжний документ від 28.03.2023 №123 не містить електронного підпису.
Крім того, за вказаною МД відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Щодо рішення від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 представник відповідача просив врахувати наступне.
Згідно МД від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 (товар морква свіжа) митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту), а саме заявлено на рівні 25 200,00 PLN.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: згідно рахунків-фактури від 27.03.2023 №11/03/2023 та рахунка-проформи від 27.03.2023 №27/03/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR від 27.03.2023 №27032023 місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км., тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту.
Крім того, представник відповідача зазначив, що за МД від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Також, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 30.06.2023 ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримує та просить позов задовольнити повністю. Вказує, що наданих відповідачу документів було цілком достатньо для завершення митного оформлення за першим методом.
Щодо МД від 29.03.2023 №23UA205140024932U1, то на виконання вимог митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: лист відправника товару щодо неможливості подання бухгалтерських документів, прайс-листа виробника товару, оскільки вони становлять комерційну таємницю; платіжне доручення з відміткою банку від 28.03.2023 №123 JBKLN3, висновок експерта в порядку статті 55 Митного кодексу України. Проте, митним органом не було взято до уваги ні витребувані ним та надані декларантом документи, ні надані пояснення.
Щодо, висновку експерта то такий був наданий митному органу (направлений листом від 21.04.2023 та вручений відповідачу 09.05.2023) в порядку статті 55 Митного кодексу України, однак проігнорований останнім. Хоча даним висновком підтверджено заявлену ФОП ОСОБА_1 митну вартість.
Позивач зазначив, що згідно п.3.1 Контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Bielkom Sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP Луцьк.
Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс.
«DAP» - поставка в місце призначення. Термін DAP може позначати перевезення товару будь-яким видом транспорту, в тому числі і змішане транспортування. Умови такої поставки наступні: продавець зобов'язаний доставити товар в обумовлене місце, поки вантаж туди не прибув, продавець несе всі ризики.
На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти зазначені у інвойсах (Луцьк).
Враховуючи наведене, у декларанта відсутні будь-які транспортні документи окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, адже усі витрати на транспортування товару на умовах DAP - Луцьк несе продавець, адже він за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару і такі транспортні витрати вже включаються до митної вартості, оскільки включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація згідно частини другої статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення.
Щодо платіжного доручення з відміткою банку від 28.03.2023 №123 JBKLN3, то воно було надано митному органу на його вимогу, однак в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару орган не взяв до уваги та не описав надане йому на вимог платіжне доручення з відміткою банку.
Щодо виписки із бухгалтерської документації продавця, то такі документи надані не були, оскільки вони відсутні у ФОП ОСОБА_1 , так як становлять комерційну таємницю продавця, про що свідчить лист продавця, окрім цього продавець у вказаному листі підтвердив, що оплату проведено в повному обсязі згідно виставленої фактури. При цьому, відповідно до частини 4 статті 53Мк України, такий документ митний орган має право витребовувати тільки в тому випадку, коли він має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість.
Крім того, позивач зауважує, що договори та рахунки із третіми особами не укладалися, експортна декларація відсутня.
Щодо МД від 28.03.2023 №23UA205140024261U5 то на виконання вимог митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: лист відправника товару щодо неможливості подання бухгалтерських документів, прайс-листа виробника товару; лист пояснення позивача; висновок експерта в порядку статті 55 Митного кодексу України. Проте, митним органом не було взято до уваги ні витребувані ним та надані декларантом документи, ні надані пояснення.
Щодо, висновку експерта то такий був наданий митному органу (направлений листом від 21.04.2023 та вручений відповідачу 09.05.2023) в порядку статті 55 Митного кодексу України, однак проігнорований останнім. Хоча даним висновком підтверджено заявлену ФОП ОСОБА_1 митну вартість.
Позивач зазначив, що згідно п.3.1 Контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Bielkom Sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP Луцьк.
Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс.
«DAP» - поставка в місце призначення. Термін DAP може позначати перевезення товару будь-яким видом транспорту, в тому числі і змішане транспортування. Умови такої поставки наступні: продавець зобов'язаний доставити товар в обумовлене місце, поки вантаж туди не прибув, продавець несе всі ризики.
На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти зазначені у інвойсах (Луцьк).
Враховуючи наведене, у декларанта відсутні будь-які транспортні документи окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, адже усі витрати на транспортування товару на умовах DAP - Луцьк несе продавець, адже він за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару і такі транспортні витрати вже включаються до митної вартості, оскільки включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація згідно частини другої статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення.
Щодо виписки із бухгалтерської документації продавця, то такі документи надані не були, оскільки вони відсутні у ФОП ОСОБА_1 , так як становлять комерційну таємницю продавця, про що свідчить лист продавця, окрім цього продавець у вказаному листі підтвердив, що оплату проведено в повному обсязі згідно виставленої фактури. При цьому, відповідно до частини 4 статті 53Мк України, такий документ митний орган має право витребовувати тільки в тому випадку, коли він має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість.
Крім того, позивач зауважує, що договори та рахунки із третіми особами не укладалися, експортна декларація відсутня.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) 01.03.2023 було укладено контракт №01/03/2023R за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі - Товар), зазначені в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі. Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих (PLN). Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100 % передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів від дня поставки Товару, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах “Інкотермс-2010” DAP м. Луцьк. Відгрузка товару повинна бути здійснена в термін 10-ти днів з моменту отримання повної оплати. На всі види товару продавець надає покупцеві комплект документів (підтверджують походження, якість, кількість) необхідний для вивезення товару за межі Республіки Польща (CMR, рахунок-фактура, пакувальний лист, сертифікат якості, інші документи необхідні для здійснення митного оформлення.)
ФОП ОСОБА_1 на умовах контракту від 01.03.2023 №01/03/23R придбав у польської фірми Bielkom sp Z.o.o. товар: капуста білоголова свіжа продовольча ІІ сорт кількістю 21000 кг., вартістю 16 800,00 PLN відповідно до рахунку-фактури від 28.03.2023 №28/03/2923;морква свіжа продовольча ІІ сорт кількістю 21000 кг., вартістю 25 200,00 PLN відповідно до рахунку-фактури від 27.03.2023 №21/03/2023.
З метою митного оформлення вказаних товарів декларантом було подано до митного органу МД від 29.03.2023 №23UA205140024932U1 (товар капуста свіжа) та від 28.03.2023 №23UA205140024261U5 (товар морква свіжа). При цьому у вказаних митних деклараціях митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом - за ціною договору (контракту).
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 30.03.2023 №23UA205140024932U1, декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт №01/03/23R від 01.03.2023, рахунок-проформу від 28.03.2023 №28/03/2023, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.03.2023, рахунок-фактуру від 28.03.2023 №12/03/2023, сертифікат якості від 28.03.2023 №1, пакувальний лист №12, лист-пояснення Bielkom sp Z.o.o. від 29.03.2023 та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 29.03.2023 направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 29.03.2023 щодо неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист виробника, оскільки вони становлять комерційну таємницю; платіжне доручення з відміткою банку від 28.03.2023 №123JBKLN3.
30.03.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000155/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001109.
При цьому, в у графі 33 оскаржуваного рішення №UA205140/2023/000155/1 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією №23UA205140024932U1 документи містять розбіжності, зокрема: в інвойсі №12/03/2023 від 28.03.2023 адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно СMR здійснювалося з міста Wisznice, враховуючи, що адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах; банківський платіжний документ від 28.03.2023 №123 не містить електронного підпису. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; платіжне доручення з відміткою банку та/або повідомлення SWIFT з відміткою банку про здійснення платежу за оцінюваний товар; договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов'язаний з договором (кгодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); митну декларацію країни відправлення товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларантом надано лист пояснення від 29.03.2023 та лист відправника від 29.03.2023. Додатково наданим листом від 29.03.2023 декларантом не було надано інших додаткових документів для підтвердження митної вартості. Митну вартість товару визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 Митного кодексу України , на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,55 дол.США/кг за МД №UА205140/2023/20426 від 15.03.2023.
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 30.03.2023 №23UA205140024932U1, декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт №01/03/23 R від 01.03.2023, рахунок-проформу від 28.03.2023 №28/03/2023, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.03.2023, рахунок-фактуру від 28.03.2023 №12/03/2023, сертифікат якості від 28.03.2023 №1, пакувальний лист №12, лист-пояснення Bielkom sp Z.o.o. від 29.03.2023 та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 28.03.2023 направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 28.03.2023 щодо неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист виробника, оскільки вони становлять комерційну таємницю.
28.03.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000147/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001078.
При цьому, в у графі 33 оскаржуваного рішення №UA205140/2023/000147/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією від №23UA205140024261U5 документи містять розбіжності, зокрема: згідно рахунка-фактури від 27.02.2023 №11/03/2023 та рахунка-фактури від 27.03.2023 №27/03/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR від 27.03.2023 №27032023 місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км., тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особам, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; копію митної декларації країни відправлення; ; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом надано лист відправника товару від 28.03.2023 про неможливість подачі запитуваних документів та лист від 28.03.2023 з повідомленням про відсутність інших документів. Митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,5280 дол.США/кг за МД №UА205050/2023/19504 від 13.03.2023.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами першою - п'ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару за МД від 29.03.2023 №23UA205140024932U1 та МД від 28.03.2023 №23UA205140024261U5, з огляду на таке.
Як установлено судом під час митного оформлення товарів митному органу у всіх випадках до митних декларацій від 29.03.2023 №23UA205140024932U1 та від 28.03.2023 №23UA205140024261U5 було подано наступні документи: контракт від 01.03.2023 №01/03/2023R, рахунки-проформи, сертифікати якості, пакувальні листи; рахунки-фактури, автотранспортні накладні; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.
Неподання у повному обсязі документів на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття рішення № UA205140/2023/000110/2 про коригування митної вартості товару.
Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу листи декларанта продавця (якими пояснюється різниця заявлена в експортних деклараціях), листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару та повідомлялося про неможливість надання бухгалтерської документації/прас-листів/каталогу виробника товарів, оскільки це є комерційна таємниця), висновки експерта про якісні та вартісні характеристики товару (в якому судовий експерт Цепа Ю.В. підтвердила, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає ринковій вартості).
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Судом встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за вище наведеними митними деклараціями відповідач вказує наступне.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1, зазначено, що «Адреса продавця місто Strzelin (Польща), а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Wisznice (Польща). Слід зазначити, що адреси пункту відвантаження товару не зазначено в товаросупровідних документах». Крім того, у рішенні від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 митний орган також вказує, що «Згідно рахунка-фактури від 27.02.2023 №11/03/2023 та рахунка-фактури від 27.03.2023 №27/03/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR від .03.2023 №27032023 місцем завантаження є Zawichost (Польща), що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом; відстань між ними становить близько 478 км., тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту».
Відповідач під час винесення спірного рішення не взяв до уваги пояснення позивача, що згідно п.3.1 Контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Bielkom Sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP - Луцьк.
Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс.
Згідно Інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає: продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти зазначені у інвойсах (Луцьк).
Враховуючи наведене, у декларанта відсутні будь-які транспортні документи окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, адже усі витрати на транспортування товару на умовах DAP - Луцьк несе продавець, адже він за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару і такі транспортні витрати вже включаються до митної вартості, оскільки включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація згідно частини другої статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення.
В оскаржуваному рішенні від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 відповідачем зазначено, що документи містять розбіжності: згідно інвойсу №12/03/2023 від 28.03.2023, місце зовнішньоекономічної операції - Strzelin (Польща), а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Wisznice (Польща), що не передбачено контрактом. Крім того, в оскаржуваному рішенні від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 митним органом зазначено, що місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin (Польща). Відповідно до гр.4 CMR від .03.2023 №27032023 місцем завантаження є Zawichost (Польща) що не передбачено зовнішньоекономічним контрактом. Відстань між ними становить близько 478 км., тобто є невідомим якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту.
Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності.
Таким чином, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Безпідставними є і доводи відповідача про те, що в платіжній інструкції в іноземній валюті від 28.03.2023 №123 відсутній електронний підпис, оскільки позивачем здійснено електронний платіж з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та такий платіж проведений банком, що свідчить про проведення оплати.
Відносини, пов'язані з наданням електронних довірчих послуг та електронною ідентифікацією, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України Про інформацію, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про електронні документи та електронний документообіг, Про захист персональних даних, цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.
Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. (Закон України «Про електронні довірчі послуги»).
Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості.
При цьому, суд враховує, що продавцем Польською фірмою Bielkom sp. z.o.o. листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз'яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. На думку суду, надання таких документів не є обов'язковим, з огляду на те, що наданими до митного оформлення документами підтверджено митну вартість товару.
Суд звертає увагу, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним (резервним) методом. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Суд констатує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією №UA205140/2023/20426 від 15.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча) та на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 13.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча), жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаних МД не наведено.
Крім того, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 та від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5368,00 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 01.06.2023.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із договору про надання правничої допомоги від 25.05.2023 №25/05/23-1, акту приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2023, рахунку-фактури від 29.05.2023 №29/05/23-1 та квитанції до платіжної інструкції від 01.06.2023 позивач сплатив Адвокатському об'єднанню «Преміум Сервіс» 10 000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (1,5 год) - 3 000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год) - 7 000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи про їх неспівмірність із складністю справи.
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені у відзиві заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.03.2023 №UA205140/2023/000155/1 та від 28.03.2023 №UA205140/2023/000147/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код 43958385).
Суддя О. О. Андрусенко