про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
за виконанням рішення суду
07 вересня 2023 року ЛуцькСправа № 140/12171/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Хомича І. О. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у цій справі позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати з 01.12.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн.
31.08.2023 року до суду надійшла заява представника позивача Хомича І. О. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач провів позивачу нарахування підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, проте із застосуванням розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не дві мінімальні заробітні плати. Представник позивача вважає, що рішення суду від 12.07.2023 у справі №140/12171/23 не виконане у повному обсязі без поважних причин, тому відповідача необхідно зобов'язати подати звіт про виконання рішення суду та у разі невиконання судового рішення або неподання звіту - накласти штраф на керівника управління.
За змістом частини четвертої статті 382 КАС України у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішується лише питання про накладення штрафу за клопотанням позивача або за ініціативою судді. Відтак, заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 КАС України, розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами, які вказують про невиконання рішення суду без поважних причин (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).
Також у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Отже, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
У цій справі рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Листом від 18.08.2023 №0300-0304-8/48604 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило представника позивача, що на виконання рішення суду від 12.07.2023 у справі №140/12171/23 в добровільному порядку з 01.12.2022 проведено нарахування підвищення до пенсії з урахуванням пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. З 01.09.2023 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 9094,97 грн.; виплата заборгованості за період з 01.12.2022 по 31.08.2023 у сумі 44658,00 грн. буде здійснена в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України.
Отже, встановлені обставини вказують на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчиняло дії на виконання судового рішення.
Зі змісту заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, вбачається, що позивач по суті не погоджується із проведенням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області нарахування підвищення пенсії із застосуванням розрахункової величини прожитковий мінімум, а не мінімальна заробітна плата.
Однак суд відхиляє доводи про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат з огляду на таке.
З тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 вбачається, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ із 17.07.2018 непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015), а не у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
01.01.2017 набрав чинності Закон №1774-VIII, за змістом пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Суд звертає увагу, що в рішенні суду від 12.07.2023 було вказано про те, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та за змістом пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII, після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а підтримала такий підхід до застосування положень Закону №1774-VIII, у пункті 88 постанови дійшла висновку, що унаслідок уведених Законом № 1774-VIII змін була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій.
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав, на що звернута увага в ухвалі Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №240/3309/22.
На думку суду, вказаного правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини необхідно дотримуватися і при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Отже, враховуючи приписи пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для покладення на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в порядку частини першої статті 382 КАС України, а тому у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача Хомича І. О. про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О. О. Андрусенко