Справа № 161/5307/23
Провадження № 1-кп/161/696/23
м. Луцьк 06 вересня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021030580002362 від 25.09.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, Волинської області, українця, громадянина України, солдата військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
раніше не судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
ОСОБА_8 , 24 вересня 2021 року, близько 22 години 40 хвилин, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем марки «Citroen C4 Picasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись із перевищенням максимально допустимої швидкості руху в населеному пункті а саме зі швидкістю 104.4 км./год., із сторони вул. Гордіюк в напрямку вул. Рівненської, по пр. Відродження навпроти будинку № 20 у м. Луцьк проявив безпечність та неуважність, при об'єктивному виявленні пішохода, який перетинав проїзну частину дороги з права на ліво відносно руху автомобіля поза межами пішохідного переходу, не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступні тілесні ушкодження: злам кісток склепіння та основи черепа. Забій головного мозку із крововиливами під оболонки. Крововиливи на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в тім'яній ділянці. Забійна рана тім'яної ділянки голови. Забій легень, крововиливи в середостіння. Садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок. Комплекс даних ушкоджень виник внаслідок контакту потерпілого із тупим твердими предметами, якими могли бути виступаючі допереду деталі автомобіля, в напрямку зліва направо в ліву половину тіла, з послідуючим закиданням на автомобіль, відкиданням та падінням на дорожнє покриття. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась зламом кісток склепіння і основи черепа із забоєм головного мозку, належать до тяжких, як небезпечних для життя в момент їх спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого.
Причиною смерті ОСОБА_9 є відкрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась зламом кісток склепіння та основи черепа із забоєм головного мозку та крововиливами під оболонки.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_8 , Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, (зі змінами та доповненнями) а саме:
- згідно п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- згідно п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
- згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
- згідно п. 12.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих правил.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою провину визнав повністю та погодився зі всім викладеним в обвинувальному акті обставинами. Дійсно, 24 вересня 2021 року, близько 22 години 40 хвилин, керував автомобілем марки «Citroen C4 Picasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався із сторони вул. Гордіюк в напрямку вул. Рівненської, по пр. Відродження. Навпроти будинку № 20 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 . Швидкість руху автомобіля була приблизно 100 км/год. В скоєному розкаюється, просить суворо не карати. Позови відшкодував у добровільному порядку у розмірі 100 тис грн.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що загиблий її чоловік. 24.09.2021 року, ввечері, він не прийшов додому, телефон був вимкнений. О 04.00 год, 25.09.2021 року, їй подзвонили та повідомили, що чоловік загинув в ДТП. В родині працював тільки чоловік. Позов по відшкодуванню моральної шкоди заявляла в розмірі 500000 грн, при розгляді справи в суді обвинувачений відшкодував 100000 грн. Між ними була домовленість і вона зменшила розмір позову до 370000 грн. На теперішній час просить стягнути з обвинуваченого 270000 грн моральної шкоди. Просить призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що загиблий його батько. 25.09.2021 року, він був за кордоном, в 7.00 год йому подзвонили та повідомили, що батько загинув в ДТП. Позови не заявляє, так як батько проживав з мамою, вважає що моральну шкоду слід стягнути на її користь. Обвинуваченого він не пробачив. В разі, якщо обвинувачений не відшкодує в повному обсязі шкоди, просить призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого, потерпілих, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо особи обвинуваченого, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані як своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно витягу з кримінального провадження, вказане правопорушення внесені до ЄРДР за №12021030580002362 від 25.09.2021 року.
Враховуючи досудову доповідь ДУ «Центр Пробації» ФДУ «Центр Пробації» у Волинській області, ОСОБА_8 , беручи до уваги особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливо та не становить небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб.
У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язки, відповідно до ч.3 ст.76 КК України.
Згідно висновка судово-психіатричної експертизи №110 від 10.03.2023 року, на даний час, ОСОБА_8 страждає на пов'язаний з участю у бойових діях розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес, що не позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
На час вчинення інкримінованих протиправних дій не страждав на будь-який психічний розлад, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, неодружений, дітей неповнолітніх на утриманні немає, в установах міста на обліку не перебуває, є солдатом військової частини НОМЕР_1 МОУ, характеризується за місцем служби позитивно, за місцем проживання позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди частково.
Обставин, які обтяжують покарання суд не встановив.
З урахуванням викладеного, а саме той факт, що обвинувачений провину визнав, в скоєному розкаявся, матеріальну шкоду відшкодував частково, але враховуючи позицію потерпілих, які не вибачили обвинуваченого і просили суворого покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, що йому потрібно призначити покарання, пов'язане з позбавленням волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої по відшкодуванню моральної шкоди суд вважає за необхідне задовольнити повністю з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
В даному випадку, позивачка є дружиною загиблого та має право на відшкодування спричиненої моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 27 Конституції України гарантує, що кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Протиправно заподіявши смерть, відповідач завдав потерпілій значної моральної шкоди, яка виражається у неминучих моральних стражданнях, які супроводжуватимуть її все подальше життя, оскільки вона втратила близьку людини.
Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, яке створило для потерпілої незворотні наслідки, та заподіяння шкоди у вигляді смерті близької людини, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 270000 (двісті сімдесят тисяч) грн.
Речові докази: відеозапис на цифровому носії, відеозаписи, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження; особисті речі ОСОБА_9 , а саме: грошові кошти в сумі 2840 грн, мобільний телефон, взуття - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_6 ; автомобіль марки «Citroen C4 Picasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що розташований за адресою: Волинська області, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 34 - залишити зберігати до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати пов'язані з проведення експертизи у розмірі 4805,36 грн.
Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази: відеозапис на цифровому носії, відеозаписи, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження- залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження; особисті речі ОСОБА_9 , а саме: грошові кошти в сумі 2840 грн, мобільний телефон, взуття - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_6 ; автомобіль марки «Citroen C4 Picasso», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП у Волинській області, що розташований за адресою: Волинська області, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 34 - залишити зберігати до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 06 жовтня 2021 року.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати пов'язані з проведення експертизи у розмірі 4805,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 270000 (двісті сімдесят тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя:
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.
Суддя: