Справа № 156/860/23
Провадження № 3/156/466/23
Рядок статзвіту 307
07 вересня 2023 року смт Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , працює водієм у АТ «Волиньгаз» (згідно відомостей протоколу)
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особам роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 05.08.2023 року, 05.08.2023 року о 22:00 год. гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчиняв стосовно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру в присутності двох дітей, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
ІІ. Пояснення учасників справи
У судовому засідання ОСОБА_1 свою вину категорично заперечив та ствердив, що конфлікт почала дружина, він сам викликав працівників поліції для завершення цієї неприємної ситуації. Даний конфлікт відбувався в присутності його батьків, які були свідками, що конфлікт розпочала дружина, котра намагалася його бити. Чому вони не були працівниками поліції опитані, як свідки, пояснити не може.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - передбачає адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
ІV. Висновок суду
Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 842044 від 05.08.2023 року, в якому вказано, що 05.08.2023 року о 22:00 год. гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчиняв стосовно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру в присутності двох дітей, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
- рапортом № ЄО-5474 від 05.08.2023 року, згідно з яким саме ОСОБА_1 здійснив виклик на лінію «102» та повідомив про неадекватну, агресивну поведінку його дружини, остання погрожувала фізичною розправою заявнику та його старшій дитині. При виїзді ГРПП на місце події було встановлено, що ОСОБА_2 образливо чіплялась, виражалася нецензурною лійкою, ображала, погрожувала покинути місце проживання, домашнє насильство вчинено відносно чоловіка ОСОБА_1 психологічного насильства;
- копією письмового поясненням ОСОБА_1 у якому він зазначив, що 05.08.2023 року поїхав до друзів допомогти по роботі. Дружина заважала, постійно дзвонила, прийшовши додому ОСОБА_2 (дружина) влаштувала конфлікт під час якого ображала ОСОБА_1 нецензурними словами, погрожувала забрати дитину та піти з дому. Дане пояснення записане вірно, про що свідчить підпис.
- письмовим поясненням ОСОБА_2 в якому вона зазначила, що 05.08.2023 року о 22:00 год. за місцем проживання перебувала з дитиною у кімнаті. Свекор повідомив ОСОБА_2 що випише її в понеділок з будинку, внаслідок чого почався конфлікт, чому ОСОБА_1 викликав поліцію їй невідомо. Зазначила, що хотіла з дітьми покинути будинок, так як між нею та її чоловіком складні відносини, а ОСОБА_1 вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру. Дане пояснення записане вірно, про що свідчить підпис.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів до матеріалів справи не долучено.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 842044 від 05.08.2023 року (а.с.1), ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення домашнього насильства психологічного характеру.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, відповідно до п. 3 ч. 1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, не міститься чіткого формулювання суті адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , винуватість у скоєнні якого має доводитися в суді, а саме в чому виражалося психологічне насильство, в яких діях, та чи була завдана шкода потерпілій.
Із електронного рапорта ЄО № 5474 вбачається, що саме ОСОБА_1 викликав поліцію для завершення конфлікту. Крім того із пояснення наданого ОСОБА_1 у судовому засіданні, встановлено, що свідками даної події були батьки ОСОБА_1 , однак у даному протоколі про адміністративне правопорушення такі не зазначені, пояснення від них працівниками поліції не відібрано. У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення свідками зазначено двох неповнолітніх дітей 2012 та 2020 р.н.,, у графі протоколу ""потерпілий" дані відсутні.
Таким чином, на думку суду у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП у протоколі від 05.08.2023 року відображено не коректно.
З огляду на принцип презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України) всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Суд оцінює письмові пояснення ОСОБА_2 критично (оскільки вона є заінтересованою у вирішенні справи особою, між нею та чоловіком досі триває конфлікт на побутовому ґрунті) і не вважає їх беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.
Інших доказів, котрі б вказували на скоєння ОСОБА_1 домашнього насильства, співробітниками поліції не надано. Наведене не дозволяє суду «поза розумним сумнівом» дійти висновку щодо винуватості цієї особи в скоєнні домашнього насильства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 842044 від 05.08.2023 року, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя М. О. Федечко