07 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10399/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги керівника Закарпатської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023
у справі №910/10399/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма»
до 1) Прокуратури Закарпатської області
2) Державної казначейської служби України
про стягнення майнової та моральної шкоди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/10399/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» до прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віма» моральну шкоду у сумі 300 000,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Закарпатська обласна прокуратура звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/10399/18 в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Віма» відмовити повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Віма» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди в заявленому розмірі 1 000 000,00 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Віма» в повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі №910/10399/18 залишено без змін.
До Верховного Суду від керівника Закарпатської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволені позову повністю .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10399/18 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.09.2023.
За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою).
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, за подання касаційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди у справі №910/10399/18, сума судового збору становить 9 000,00 грн (300 000,00 грн *1,5% *200%).
Проте, до касаційної скарги не додані докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Натомість, у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що обласною прокуратурою перед відділом фінансування та бухгалтерського обліку ініційовано питання щодо сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги, проте через недостатність коштів для сплати судового збору таку оплату не проведено. Однак за умов, які склалися в країні, інтереси держави не можуть залишатись незахищеними.
Розглянувши подане клопотання, Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Необхідно зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак Закарпатська обласна прокуратура не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів на рахунку та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору.
Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: подати суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку на суму 9 000,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,
- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),
- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету - 22030102,
- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -
1. Касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №910/10399/18 залишити без руху.
2. Надати керівнику Закарпатської обласної прокуратури строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Керівнику Закарпатської обласної прокуратури усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- подати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі №910/10399/18 в сумі 9 000,00 грн.
4. Роз'яснити керівнику Закарпатської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.В. Жуков