05 вересня 2023 року
м. Черкаси
Справа № 925/1026/23
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 78000,00 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Бадика Д.Д.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 28.07.2023 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
1.2. Змістом позову є майнова вимога про стягнення боргу, за договорами перевезення вантажу автотранспортом у розмірі 78000,00 грн.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимог позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з оплати послуг з перевезення вантажу за договорами-заявками на перевезення вантажу автотранспортом від 14.02.2022.
1.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
1.5. Враховуючи предмет та підстави позову та характер правовідносин сторін спір підвідомчий господарському суду.
1.6. Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
1.7. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
1.8. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місця проживання відповідача ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №210682 є АДРЕСА_1 (а.с. 28, 39-40).
1.9. Враховуючи місце проживання відповідача, спір підсудний Господарському суду Черкаської області.
1.10. 01.08.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/1026/23, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив на 05.09.2023 на 12 год. 00 хв.
1.11. Ухвала суду від 01.08.2023 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та його представнику адвокату Тарабаньку Дмитру Миколайовичу на електронну пошту, зазначену у позовній заяві, яку отримано адвокатом 03.08.2023 (а.с. 33), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання, який відповідачу не вручено та повернуто на адресу суду з довідкою АТ "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 34-38).
1.12. 30.08.2023 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та його представника, просив позов задовольнити повністю (а.с. 41).
1.13. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.14. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.15. Днем вручення ухвали суду від 01.08.2023 відповідачу є 12.08.2023 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (а. с. 34).
1.16. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.17. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.18. 04.09.2023 суд з метою забезпечення прав відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 бути поінформованим про розгляд справи №925/1026/23 оприлюднив інформацію на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади у мережі Інтернет (а. с. 44).
1.19. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.20. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.21. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.22. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.23. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (“AlimentariaSanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).
1.24. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
1.25. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.26. У судове засідання 05.09.2023 позивач та відповідач не з'явилися.
1.27. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.28. Явка учасників судового провадження в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
1.29. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
1.30. Суд ухвалив розглядати справу без участі учасників справи за наявними в ній матеріалами.
1.31. 05.09.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
1.32. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав рішення без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення 78000,00 грн заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за двома договорами-заявками на перевезення вантажу автотранспортом від 14.02.2022.
2.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу за двома договорами-заявками на перевезення вантажу автотранспортом від 14.02.2022.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договорів-заявок на перевезення вантажу автотранспортом; обставини що підтверджують виконання зобов'язань; розмір невиконаного грошового зобов'язанн; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 14.02.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (перевізник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (експедитор) уклали два договори-заявки на перевезення вантажів автотранспортом (а.с. 23-24), відповідно до умов яких перевезення вантажу (посуду 16 тонн) здійснювалося у міжнародному сполученні за маршрутом: м. Гусь-Хрустальний - с. Білогородка, транспортними засобами НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3 та НОМЕР_3 водієм ОСОБА_4 , вартість перевезення по кожному договору-заявці становить 39000,00 грн; адреса навантаження та час: російська федерація, АДРЕСА_2 , 17.02.2022; адреса розвантаження: АДРЕСА_3 ; вартість перевезення: 39000,00 грн, б/г, оплата по оригіналам СMR. В обох договорах - заявках сторонами обумовлено: прохання відправляти оригінали документів Новою поштою, ОСОБА_5 , Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, відділення №1, тел. НОМЕР_4 .
3.1.2. На підставі міжнародних товарно-транспортних накладних СMR A №404874 та № 404875 (а. с. 20-21), суд установив:
- місце та дата завантаження вантажу: м. Гусь-Хрустальний , росія, 18.02.2022;
- документи, що додаються: рахунки-фактури від 17.02.2022№766 та №767;
- місце розвантаження вантажу: АДРЕСА_3 ;
- дата розмитнення вантажу: 18.02.2022;
- дата одержання вантажу: 20.02.2022, що підтверджується підписом та штампом вантажоодержувача.
3.1.3. 22.02.2022 позивач склав рахунок №4 на оплату транспортних послуг на суму 78000,00 грн (а. с. 13).
3.1.4. 22.02.2022 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (перевізник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (експедитор) склали та підписали акт №4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 22), відповідно до умов якого здійснено перевезення вантажів 17.02.2022 згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними СMR за маршрутом: 404875, росія, м. Гусь-Хрустальний - Україна, с. Білогородка, на загальну вартість 78000,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.
3.1.5. 23.02.2022 позивач надіслав ОСОБА_5 експрес-накладною №59000797941462 (а.с. 18) оригінали акту наданих послуг, рахунок на оплату, оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних СMR.
3.2. Відповідач на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доказів не подав.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами як письмові докази.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.6. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
3.7. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Тому подані позивачем докази суд визнає належними.
3.8. Суд не встановив, що докази, подані позивачем, отримані з порушенням закону. Тому подані позивачем докази суд визнає допустимими.
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Тому суд визнає докази, подані позивачем, достовірними.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. виникнення між позивачем та відповідачем майнового господарського зобов'язання на підставі двох договорів-заявок від 14.02.2022 на перевезення вантажів автотранспортом;
4.5.2. виконання позивачем зобов'язань за двома договорами-заявками та надання відповідачу послуг з автоперевезення;
4.5.3. виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату за транспортні послуги у розмірі 78000,00 грн;
4.5.4. невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за надані послуги;
4.5.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за наданні послуги з перевезення вантажів становить 78000,00 грн (39000,00 грн х 2 заявки).
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
5.3. Згідно з частиною першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
5.4. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.5. Мотивом застосування вказаних норм права є висновок суду про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання.
5.6. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг перевезення.
5.7. Відповідно до статті 910 Цивільного кодексу України За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
5.8. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
5.9. Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.10. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
5.11. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.12. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.13. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.14. Мотивом застосування вказаних норм прав є висновок суду про порушення відповідачем зобов'язання, зокрема несвоєчасна сплата за послуги перевезення.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового господарського зобов'язання на підставі договорів перевезення вантажу.
6.2. Причиною виникнення спору є нененалежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг.
6.3. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права.
6.4. На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору перевезення.
6.5. Позивач належним чином виконав зобов'язання та надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до умов двох договорів-заявок.
6.6. Відповідач зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажів не виконав, що зумовлює право позивача на стягнення коштів у примусовому порядку.
6.7. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за наданні послуги з перевезення вантажів становить 78000,00 грн (39000,00 грн х 2 заявки).
6.8. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
6.9. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.10. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.11. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
6.12. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.13. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.14. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.15. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку зі сплати коштів за наданні послуги з перевезення вантажу.
6.16. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є примусове виконання обов'язку в натурі.
6.17. На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов переконання про порушення відповідачем господарського зобов'язання внаслідок його неналежного виконання й несвоєчасної оплати за надані послуги, передбачені двома договорами-заявками від 14.02.2022 з перевезення вантажу автотранспортом. Невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні та отримання коштів за надані послуги, передбачені умовами договору. Розмір заборгованості за порушення виконання грошового зобов'язання, суд визнає встановленим, а вимоги про його стягнення обґрунтованими. Розмір заборгованості нарахований позивачем відповідно до умов договору.
6.18. Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 78000,00 грн суд визнає обґрунтованими, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
7.3. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн на підставі платіжної інструкції від 20.07.2023 №42 (а. с. 7).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
7.6. У позові позивач вказав орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та просив стягнути витрати з відповідача. Додатком до позовної заяви додав договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.07.2023 №18/07-1 (а. с.11-12), платіжну інструкцію від 20.07.2023 №41 на суму 10000,00 грн з оплати за адвокатські послуги (а.с. 10), акт приймання-передачі наданих послуг (по договору про надання правової (правничої) допомоги №18/07-1 від 18 липня 2023 року) (а.с. 14), рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119 (а.с. 19), ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП ОСОБА_1 адвокатом Тарабаньком Дмитром Миколайовичем від 20.02.2023 (а.с. 25), дослідивши які, суд встановив.
7.7. 18.07.2023 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (клієнт) та адвокат Тарабанько Дмитро Миколайович уклали договір про надання правової (правничої) допомоги №18/07-1 (а.с. 11-12), згідно з п.1.1 якого Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу, а саме: скласти позовну заяву до Господарського суду Черкаської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 78000,00 грн та здійснити представництво інтересів клієнта в судових органах (в разі необхідності).
7.8. Відповідно до п. 3.2 договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар.
7.9. Клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар. При розрахунку гонорару за надані послуги адвоката при наданні правової допомоги сторони беруть до уваги рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженого рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119 (п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги).
7.10. Згідно з п. 4.2 договору розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену п.1.1 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в наступному розмірі: 10000,00 грн без ПДВ за складання позовної заяви до Господарського суду Черкаської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 78000,00 грн; 12000,00 грн без ПДВ за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (в разі необхідності).
Загальна ціна договору визначається сумою послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами.
7.11. Відповідно до п. 4.4 договору грошові розрахунки здійснюються в безготівковій формі у національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката на підставі належним чином підписаного сторонами акту наданих послуг протягом 7 (семи) робочих днів з дня складання акту наданих послуг.
7.12. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 (п. 7.1 договору).
7.13. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.07.2023 (по договору про надання правової (правничої) допомоги №18/07-1 від 18 липня 2023 року) (а.с. 14) адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: склав позовну заяву до Господарського суду Черкаської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 78000,00 грн. Вартість послуги 10000,00 грн без ПДВ. Загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн без ПДВ. Послуги надані у повному обсязі та належним чином. Клієнт не має будь-яких претензій та/або зауважень до наданих послуг. Клієнту передані всі результати наданих послуг. Даний акт складений у двох примірниках - по одному для кожної сторони.
7.14. Відповідно до платіжної інструкції від 20.07.2023 №41 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплатив адвокату Тарабаньку Д,М. 10000,00 грн за адвокатські послуги (а.с. 10).
7.15. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
7.16. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
7.17. Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
7.18. Отже, встановлений розмір понесених позивачем витрати на правову допомогу, які підлягають розподілу становить 10000,00 грн.
7.19. Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.20. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
7.21. Суд враховує висновок Європейського суду з прав людини, відповідно до якого заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа “Гімайдуліна і інші проти України” від 10.12.2009, справа “Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited” проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
7.22. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
7.23. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.24. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.25. Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
7.26. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
7.27. Заяви про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав.
7.28. Витрати позивача на професійну правничу допомогу суд визнає фактичними та необхідними, їх розмір розумним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
7.29. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
7.30. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
7.31. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
7.32. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
7.33. Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.34. Керуючись частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, не розподіляє такі витрати повністю на відповідача, не на користь якого ухвалено рішення, а покладає їх частково на позивача, на користь якого ухвалено рішення.
7.35. Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн слід розподілити між сторонами у рівних частинах та покладає на кожну із сторін по 5000 грн.
7.36. Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню на його користь з відповідача становлять 50000 грн.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) 78000,00 грн (сімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) боргу, 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору та 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене 05.09.2023.
Суддя А.І. Гладун