Справа № 163/1663/23 Провадження №33/802/550/23 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.
Доповідач: Клок О. М.
06 вересня 2023 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Білоуса І.Л., представника митного органу Федчишина Р.А.(в режимі відеоконференції), захисника Кривошея А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Шокало В.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду від 27 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 227744,50 грн. (двісті двадцять сім тисяч сімсот сорок чотири) гривень 50 копійок з конфіскацією у власність держави легкового автомобіля марки «Hyundai IX35», кузов номер НОМЕР_2 , двигун бензин-газ, робочий об'єм циліндрів двигуна 1998 см3, що був у використанні, рік виготовлення 2010», що вилучений за протоколом ПМП №0142/20500/23.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 28 квітня 2023 року о 00:21 год. в зоні митного контролю митного поста «Устилуг» Волинської області перемістив легковий автомобіль марки «Hyundai ІX35», кузов номер НОМЕР_2 через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення транспортного засобу, документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача та вартості транспортного засобу, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.
Не погодившись з рішенням суду, захисник Шокало В.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, оскільки під час розгляду справи, суддя не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що твердження суду про подання ОСОБА_1 документів, в яких зазначена митна вартість нижча, ніж ті, які він начебто приховав, не мають ніякого логічного змісту. Крім того, вказує, що згідно експортної митної декларації ОСОБА_1 є не тільки відправником, а й отримувачем транспортного засобу. Відсутні документи щодо комерційних відносин довірителя з продавцем, а подані ним документи не визнані не дійсними чи підробленими. MRN не є комерційним документом. А фактура та статистична вартість при даних умовах поставки не може співпадати.
Зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення інкримінованого правопорушення. Також просить врахувати рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 05.07.2023, або ж застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП. При цьому посилається на практику ЄСПЛ.
Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в ній, міркування представника митниці, який заперечував апеляцію, суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.
Так винуватість ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про порушення митних правил, контрольним талоном для проходження по «червоному коридору» №140672, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Республіки Словенії № НОМЕР_3 , актом про проведення митного огляду транспортного засобу, письмовими поясненнями порушника, митною декларацією для письмового декларування товарів, що переміщується через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, попередньою митною декларацією ІМ ЕЕ № 101070/2023/3458, копією довіреності серії НСК 902611, витягом про реєстрацію в єдиному реєстрі довіреностей № 49815614, інвойсом від 20.04.2023, свідоцтвом про тимчасову реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки, міжнародною експортною декларацією, службовою запискою.
ОСОБА_1 для проходження митного контролю подав такі супровідні документи на товар «легковий автомобіль марки «Hyundai IX35», кузов номер НОМЕР_2 , двигун бензин-газ, робочий об?єм циліндрів двигуна НОМЕР_4 , що був у використанні, рік виготовлення 2010: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , витяг з Регітри №620799249 від 26.04.2023, договір купівлі-продажу б/н від 20.04.2023, довіреність від 21.04.2023 №HCK902611. Продавцем вказаного транспортного засобу виступає ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а покупцем - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), а його вартість становить 3600 Євро.
Згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205110/2013/002079 у салоні автомобіля марки «Hyundai IX35», номерний знак НОМЕР_6 виявлено експортну митну декларацію MRN 23PL301010Е5511440 від 27.04.2023 на «легковий автомобіль марки «Hyundai IX35», кузов номер НОМЕР_2 , двигун бензин-газ, робочий об'єм циліндрів двигуна 1998 см3, що був у використанні, рік виготовлення 2010...», де вартість автомобіля становить 25888 злотих, дані яких не відповідають товаросупровідним документам.
В той час, з договору купівлі продажу від 20.04.2023 встановлено, що продавцем вказаного транспортного засобу виступає ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а покупцем - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), а його вартість становить 3600 Євро.
З експортної митної декларації MRN 23PL301010Е5511440 від 27.04.2023 на «легковий автомобіль марки «Hyundai IX35», кузов номер НОМЕР_2 , двигун бензин-газ, робочий об'єм циліндрів двигуна 1998 см3, що був у використанні, рік виготовлення 2010», де вартість автомобіля становить 25888 злотих, що згідно з офіційним курсом валют Національного банку України станом на 27.04.2023 становить 227744 грн. 50 коп., відповідно до якої покупцем являється - ОСОБА_4 .
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.
Отже факт подання митному органу, як підстави для переміщення транспортного засобу, документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача та вартості транспортного засобу поданим товарно-супровідним документам очевидний.
Посилання сторони захисту про відсутність умислу на переміщення транспортного засобу, на підставі документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача та вартості транспортного засобу, спростовуються матеріалами справи.
Звертає суд увагу і на ту обставину, що в апеляційному суді скаржник будь-яких додаткових обставин, окрім викладених в скарзі, не повідомив, жодних клопотань чи доказів не подавав.
Частина 1 статті 483 МК України в разі доведеності вини особи передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.
Суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та особи ОСОБА_1 відсутні підстави для не призначення безальтернативного стягнення, як у виді штрафу в розмірі 100 % вартості транспортного засобу, так і його конфіскації.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на рішенням Конституційного Суду України від 05.07.2023 № 5-р(ІІ)/23 у справі № 3-46/2022, з огляду на те, що абзац другий частини першої статті 483 МК України втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, не свідчить про необґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення в частині накладення стягнення та не є підставою для його скасування.
Враховуючи докази, які суд першої інстанції взяв до уваги, давши їм належну оцінку, та поклав в основу обвинувачення, суддя знаходить доводи скаржника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, безпідставними.
Разом з тим, у відповідності до вимог ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Тобто застосування вимог ст.22 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов'язком.
Апеляційний суд, не вбачає можливості звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, оскільки дане правопорушення не є малозначним.
У відповідності до вимог ч.1 ст.531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; ...5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення .
У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції, на що вказує скаржник в своїй апеляції, немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника Шокало В.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 27 липня 2023 року відносно останнього, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду О.М.Клок