Справа № 761/12015/22
Провадження № 2/761/1752/2023
01 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по сплаті аліментів у сумі 220000,00 грн. на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з листопада 2018 по червень 2022 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 липня 2013 року був укладений шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., за реєстровим номером 1942.
Зазначеним шлюбним договором (п.3.1.1.) передбачено, що у випадку розірвання шлюбу той подружжя, який буде проживати окремо від дитини - малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або інших дітей, які можуть народитися у подружжя під час шлюбу, зобов'язується щомісячно сплачувати аліменти до досягнення дитиною повноліття у розмірі не менше ніж 5000,00 грн. на кожну дитину, але в будь-якому випадку не менше встановленого законодавством мінімуму.
16.08.2013р. року шлюб між сторонами припинено, спільна дитина проживає з позивачем. З листопада 2018 року відповідач перестав сплачувати аліменти на дитину.
За таких обставин, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.
16.09.2022 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідних клопотань до суду не надходило.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
22 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., за реєстровим номером 1942.
Зазначеним шлюбним договором (п.3.1.1.) передбачено, що у випадку розірвання шлюбу той подружжя, який буде проживати окремо від дитини - малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та/або інших дітей, які можуть народитися у подружжя під час шлюбу, зобов'язується щомісячно сплачувати аліменти до досягнення дитиною повноліття у розмірі не менше ніж 5000,00 грн. на кожну дитину, але в будь-якому випадку не менше встановленого законодавством мінімуму.
Шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16 серпня 2013 року у справі №333/3024/13-ц.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує, що відповідач з листопада 2018 року перестав сплачувати погоджені сторонами аліменти на дитину.
Так, положеннями ч. 1 ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Відповідно до 1 ст.194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів за минулий час, а саме: починаючи з листопада 2018 року по червень 2022 року, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову виходячи із такого.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ч.1,2 ст.191 СК України).
В підтвердження умисних дій відповідача, спрямованих на ухилення від сплати аліментів, позивач жодних доказів не надала.
Так, виходячи із положень ст.191 СК України, позивач має довести, що мали місце: а) дії відповідача щодо ухилення від надання утримання дитині; б) свої власні дії, спрямовані на одержання аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від сплати аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмисні дії (бездіяльність). Тому позивач має представити суду докази того, що у той чи інший спосіб відповідач свідомо прагнув ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання дитини.
Отже, протягом цього періоду часу позивач не вживала жодних дій, спрямованих на одержання аліментів з відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову. Тому, в задоволенні позовних вимог - слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 180-84, 190, 198-200 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: