Справа №345/1302/23
Провадження № 2/345/477/2023
07.09.2023 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Миговича О.М. секретаря судового засідання Бабійчук Л.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання позовну заяву ОСОБА_1 до Калуської міської ради про відшкодування заподіяної моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 06.10.2018 року рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області його позовна заява задоволена, визнано протиправним рішення Калуської міської ради від 26.04.2016 №268 в частині продовження приватному підприємцю терміну оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,2610 га з 09.07.2011 по 08.07.2021. Цим рішенням суду встановлена протиправність дій Калуської міської ради щодо ухвалення такого рішення. Крім того Калуська міська рада не зверталась до апеляційної інстанції, що свідчить про повне визнання ним законності та обґрунтованості ухваленого рішення.
Позивач зазначає, що на протязі періоду часу з 06.10.2018 по 28.01.2022 тобто 3 роки і 9 місяців не мав можливості правомірно використовувати спірну земельну ділянку,внаслідок відсутності на неї правовстановлюючих документів. На спірній ділянці розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, яким окрім нього ніхто не може користуватися. В період з 06.10.2018 по 28.01.2022 він звертався до відповідача із письмовими заявами про продовження договору оренди землі, в цих зверненнях, заявник повідомляв міську раду в особі міського голови про неможливість використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Оскільки за таке використання настає кримінальна та адміністративна відповідальність, і просив як найшвидше документально оформити земельні відносини. Тільки 26.01.2022 відповідач уклав з ним договір оренди. Через відсутність договору оренди позивач був позбавлений можливості продати належне йому нерухоме майно, обміняти його чи отримати кредит так як наявність договору оренди є обов'язковою для пред'явлення нотаріусу для вчинення вище перелічених дій.
Позивач вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача йому була заподіяна моральна шкода. Зокрема, надзвичайно тривала боротьба за свої законні права виснажила його та завдала душевних страждань, що викликало у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законності дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування.
У ситуації яка склалася по земельній ділянці, у позивача суттєво погіршився стан здоров'я, що підтверджується зверненнями до медичних закладів. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань кошти в сумі 50 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.
Представник відповідача подав відзив на позов. Зазначає, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Представник відповідача наголошує, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України. Таким чином 23.04.2019 Калуською міською радою прийнято рішення №2285 «Про поновлення договору оренди землі з підприємцем ОСОБА_1 ». На виконання цього рішення позивачу надавалася додаткова угода до договору оренди землі, що підтверджується протоколом розбіжностей від 20.05.2019. Враховуючи, те що сторони не досягли згоди щодо окремих умов договору, то додаткова угода не була укладена. 25.02.2021 Калуською міською радою прийнято рішення №297 «Про укладення договору оренди землі з ФОП ОСОБА_1 ». На виконання цього рішення позивачу листом від 24.03.2021 міською радою направлено рішення з проектом договору оренди землі. Від позивача 11.05.2021 на адресу міської ради надійшов протокол розбіжностей, в якому позивач повідомляв про неможливість укладення договору в редакції запропонованій Калуською міською радою. Тому не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що міська рада не вживала жодних дій для укладення договору оренди землі.
Разом з тим позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, в чому полягала моральна шкода, чим підтверджується зазначені обставини, а також з чим позивач пов'язує позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн. Тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив. Наголошує, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 06.10.2018 року встановлено протиправність дій відповідача. Вважає, що у позовній заяві він детально обґрунтував, яким чином йому була завдана моральна шкода та надав суду належні докази про її причинний зв'язок з неправомірними діями відповідача. Тому просить позов задоволити у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
В силу приписів статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Судом встановлено, що рішенням Калуської міської ради від 26 квітня 2016 року за №268, позивачу ОСОБА_1 продовжено термін оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,2610 га на 10 років з 09.07.2011 року по 09.07.2021 рік. ФОП ОСОБА_1 повважав рішення в цій частині протиправним та як 18.03.2002 року він уклав договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На початку 2016 року закінчився термін оренди вказаної ділянки і він 06.04.2016 року звернувся із заявою до Калуської міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки на п'ять років. Отримавши рішення про продовження терміну оренди ОСОБА_1 з'ясував, що термін продовжено не з часу закінчення терміну оренди земельної ділянки згідно рішення Калуської міської ради від 03.07.2012 р., а саме не з 09.07.2016 року, а з 09.07.2011 року, тобто заднім числом. Тому він звернувся до суду із позовною заявою, та 05.10.2018 рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області його позовна заява задоволена. Визнано протиправним рішення Калуської міської ради від 26.04.2016 №268 в частині продовження приватному підприємцю терміну оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,2610 га з 09.07.2011 по 08.07.2021 (а.с.15-16).
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним рішенням суду встановлено, що рішення Калуської міської ради від 26.04.2016 №268 в частині продовження приватному підприємцю терміну оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,2610 га з 09.07.2011 по 08.07.2021 є протиправним. Протиправність такого рішення полягає в тому, що воно вчинено безпідставно та необґрунтовано, оскільки: відсутні встановлені законом підстави для його вчинення.
Частиною 1ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст. 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
За змістом ч. 2ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищих посадових осіб органу державної влади.
Такий висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, справа №569/1799/16-ц).
У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.
Зважаючи на ці обставини, суд вважає, що негативні емоції позивача ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджено рішенням суду, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з діями посадових осіб відповідача, а отже, могли стати причиною страждань та спричинити моральну шкоду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено спричинення Калуською міською радою моральної шкоди внаслідок протиправних дій щодо ухвалення такого рішення.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У свою чергу, суд, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає обґрунтованим та виправданим присудження позивачу відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Ч. 1 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Місцеві ради (органи місцевого самоврядування) мають статус органів, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління.
Тобто, у разі завдання шкоди органом місцевого самоврядування саме цей орган повинен відшкодувати шкоду особі. Відтак, саме з Калуської міської ради, яка є юридичною особою, необхідно стягнути на користь позивача моральну шкоду.
На підставі викладеного, ст.ст.33, 510, 526, 530, 610, 625, 901, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Калуської міської ради про відшкодування заподіяної моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Калуської міської ради на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 (п'ять тисяч) грн моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя