Справа № 344/16370/23
Провадження № 1-кс/344/6348/23
06 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62023140150000107 від 05.06.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140150000107 від 05.06.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, зокрема громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади й службових осіб зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя й південно-східних регіонів України із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних, інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет луганської народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «луганська народна республіка» .
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «лнр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «лнр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «лнр» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «лнр», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
Місто Антрацит Луганської області було захоплено незаконними збройними формуваннями підконтрольними представники влади та зс рф з 07.04.2014.
Розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 117-р від 02.02.2022, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» місто Антрацит Луганської області внесено до відповідного переліку.
Відповідно до розділу ІІ «Тимчасово окуповані російською федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 зі змінами, внесеними Наказом від 09.03.2023 № 84, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09 березня 2023 року за № 424/39480, Ровеньківський район Луганської області, до складу якого входить Антрацитівська міська територіальна громада тимчасово окупований російською федерацією з 07.04.2014 року.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «лнр», 07.10.2014 її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «лнр» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «лнр», яка дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та має загальну координацію та кураторів російської федерації.
Громадянин України ОСОБА_6 , 17.04.1974, відповідно до наказу № 405 від 10.07.1998 УМВС, призначений на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби Краснолуцького взводу дорожньо-патрульної служби Державної автоінспекції при управління Державної автоінспекції УМВС України в Луганській області.
Під час проходження служби в УМВС України у Луганській області ОСОБА_6 склав присягу і урочисто поклявся завжди залишатися відданим народові України.
У відповідності до наказу ГУМВС України в Луганській області № 72 від 13.02.2012 лейтенанта міліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жетон М-188333) призначено на посаду інспектора з адміністративної практики взводу обслуговування стаціонарного посту № 4 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ ГУМВС України в Луганській області.
У подальшому, ОСОБА_6 , 30.03.2012 було присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції.
Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники органів внутрішніх справ відносяться до правоохоронних органів.
04 липня 2014 на офіційному веб-сайті МВС України було розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники були зобов'язані прибути до м. Сватово Луганської області до 07 липня 2014 року.
На виконання вимог наказу МВС України від 12 березня 2013 року №230, яким затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, наказом начальника ГУМВСУ від 22 жовтня 2014 року №3357 було призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу окремих співробітників міліції, в тому числі і ОСОБА_6 .
Не пізніше 07.07.2014, точнішої дати досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 , маючи спеціальне звання - старший лейтенант міліції, будучи працівником правоохоронного органу України, підтримуючи збройну агресію російської федерації проти України, умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, усвідомлюючи, що він вчиняє державну зраду, умисно не виконав звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники були зобов'язані прибути до м. Сватово Луганської області до 07 липня 2014 року, добровільно вступив на службу до незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «лнр», де в подальшому і проходив службу на різних посадах. Не пізніше 01.04.2023 громадянин України ОСОБА_6 був призначений на посаду інспектора т.зв. «Отдела государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр».
Громадянин України ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на службі у незаконних збройних формуваннях терористичної організації т.зв. «лнр», а в подальшому на службі в т.зв. «Отделе государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр», на посаді інспектора, з метою виконання загального плану захоплення території України, виконував обов'язки по забезпеченню безпеки дорожнього руху на території міста Антрацит та Антрацитівського району Луганської області, перевірку документів мешканців населених пунктів, які перебувають в тимчасовій окупації.
За таких обставин, ОСОБА_6 , умисно перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту, надаючи допомогу іноземній державі та її представникам у проведення підривної діяльності проти України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинив державну зраду.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України; переході на бік ворога в умовах збройного конфлікту (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність станом на момент вчинення злочину).
Крім цього, 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил чи інших військових формувань російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій ,Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське й оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі й частини Луганської області, яка була захоплена в квітні 2014 року.
Тимчасова окупація російською федерацією території України, визначеної ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
Після окупації м. Антрацит та Антрацитівської міської територіальної громади Луганської області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території міста шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, представниками збройних формувань російської федерації всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в України» та іншими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території міста та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
Не пізніше ніж 07.07.2023 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, громадянин України ОСОБА_6 , підтримуючи збройну агресію російської федерації проти України, умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, добровільно вступив на службу до незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «лнр», зокрема в т.зв. «Отдел государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр», де зайняв посаду інспектора зазначеного відділу.
Таким чином, ОСОБА_6 будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно долучився до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території.
Громадянин України ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі т.зв. «Отдел государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр», з метою виконання загального плану захоплення території України виконував обов'язки інспектора цього незаконно створеного озброєного підрозділу.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Крім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що не пізніше ніж з 01.04.2023 і по сьогоднішній день громадянин України ОСОБА_6 є інспектором т.з.в. «Отдел государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр», виконує наданні вказівки керівництвом по забезпеченню діяльності згаданого відділу.
Тобто, будучи громадянином України, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно долучилася до незаконних збройних формувань, створених на тимчасово окупованій території.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється в участі у терористичній організації, тобто в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Не пізніше ніж з 01.04.2023, громадянин України ОСОБА_6 , підтримуючи збройну агресію російської федерації проти України, умисно, з метою вчинення дій на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, добровільно вступив на службу до незаконного збройного формування терористичної організації т.зв. «ЛНР», зокрема в т.зв. «Отдел государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр» на посаду інспектора.
Перебуваючи на посаді інспектора т.зв. «Отдела государственной инспекии безопасности дорожного движения по обслуживанию Антрацита и Антрацитовского района УГИБДД МВД лнр» громадянин України ОСОБА_6 виконує наданні вказівки керівництвом по забезпеченню діяльності згаданого відділу.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється в умисних діях, які виразились в участі в діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
В сукупності ОСОБА_6 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 111 КК України, тобто у вчиненні державної зради, а саме: діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України; переході на бік ворога в умовах збройного конфлікту (в редакції Закону України про кримінальну відповідальність станом на 11.07.2014); ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто в умисних діях, які виразились у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території; ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто в умисних діях, які виразились в участі в терористичній організації; ч. 3 ст. 260 КК України, тобто в умисних діях, які виразились в участі в діяльності не передбачених законом збройних формувань.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 01.08.2023 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
04 вересня 2023 року П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Вручена ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваного до вчинення зазначеного злочину, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою зобрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаних злочинів підтверджується протоколами допитів свідків, протоколами оглядів, висновком експертизи та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України, є тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено покарання позбавленням волі на строк до десяти років, а кримінальні правопорушення, передбачені . 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України є особливо тяжкими, оскільки за їх вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України обирається до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час, підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території України. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань російської федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію в Україні на даний час, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на оборону та деокупацію території України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
З урахуванням того, що підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території України, звідки може виїхати на територію інших держав, то у випадках встановлення його місцезнаходження до нього будуть застосовуватись правові процедури, передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.
Прокурор та слідчий в судовому засідання клопотання підтримали, просили його задоволити.
Захисник в судовому засіданні щодо вирішення клопотання поклався на розсуд суду.
Відповідно до частини 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У зв'язку з оголошенням постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 у державний розшук, розгляд даного клопотання здійснюється без участі підозрюваного.
Заслухавши прокурора, слідчого та захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 260 КК України, є тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено покарання позбавленням волі на строк до десяти років, а кримінальні правопорушення, передбачені . 1 ст. 258-3, ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України є особливо тяжкими, оскільки за їх вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 6 статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Частиною 1 статті 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
На даний час підозрюваний перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
04 вересня 2023 року П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 , з метою його подальшого затримання та екстрадиції на територію України і запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання обґрунтованості підозри ОСОБА_6 слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України.
На даний час, підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території України. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань російської федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, у його діях наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, враховуючи вищенаведене, визначені статтею 178 КПК України критерії, вважаю, що в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, факт оголошення підозрюваного у розшук, тому клопотання слід задовольнити та обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розмір застави слідчим суддею не визначається.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Хрустальний Луганської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до органу досудового розслідування доставити ОСОБА_6 до слідчого судді для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.09.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1