Справа № 344/16402/23
Провадження № 1-кс/344/6363/23
06 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000142 від 09.03.2023 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що за умовами попередньої злочинної домовленості ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за невстановлених слідством обставин незаконно придбали особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який з метою подальшого незаконного збуту зберігали за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 .
04 вересня 2023 року о 08:30 год. ОСОБА_7 , з відома та згоди ОСОБА_5 , з метою збуту наркотичних засобів, прибув у м. Ходорів, де неподалік альтанок по вул. Шевченка, 6, зустрівся із ОСОБА_8 та домовився з ним про збут 3 кілограмів особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу за грошові кошти в сумі 210000,00 грн., отримав від останнього зазначену суму грошових коштів, після чого автомобілем Chery Amulet, д.н.з. НОМЕР_1 , поїхав у с. Дуліби Ходорівської міської територіальної громади Стрийського району Львівської області, де неподалік села зустрівся з ОСОБА_5 та отримав від нього особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який перевіз у м. Ходорів.
Цього ж дня, 25.04.2023 о 09:00 год. ОСОБА_7 , з відома та згоди ОСОБА_5 , неподалік альтанок по АДРЕСА_2 , незаконно збув ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, кількість якого в перерахунку на суху речовину становить 2571,655 грама, що згідно Таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є особливо великим розміром.
05 вересня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який відповідно до ст 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких..
За змістом клопотання обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується сукупністю доказів: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновках експертиз, протоколах обшуку, протоколах вручення грошових коштів, добровільної видачі та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 бажає уникнути можливого застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років;
- незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та здобуття можливості уникнути покарання;
- вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він має стосунки з кримінальним середовищем, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу.
Крім того, у клопотанні слідчий звертає увагу на те, що в ході проведених обшуків у підозрюваних вилучено понад 1000 рослин нарковмісних конопель, особливо небезпечну наркотичну речовину, обіг якої заборонено - канабіс у сухому стані, що свідчить про те, що підозрювані мали на меті продовжити звою злочинну діяльність у сфері незаконного збуту наркотичних речовин.
Збут вказаними особами даного особливо небезпечного наркотичного засобу міг вкрай негативно вплинути на суспільство в цілому та спричинити особливо тяжкі наслідки здоров'ю громадян.
Застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 інших більш мяких запобіжних заходів, на думку слідства, є недостатнім для запобігання наявним ризикам.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили відмовити в його задоволенні, та обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки громадянки ОСОБА_9 або інший більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 05 вересня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, який відповідно до ст 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновках експертиз, протоколах обшуку, протоколах вручення грошових коштів, добровільної видачі та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 бажатиме уникнути можливого застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років;
- незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та здобуття можливості уникнути покарання;
- вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він має стосунки з кримінальним середовищем, не працевлаштований, не має постійного джерела доходу.
Враховуючи зазначене, а також, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування частини зазначених у клопотанні ризиків.
В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.
Всі доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, особистої поруки, як про це клопотала сторона захисту, не унеможливить прояву встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.
Зокрема, громадянка ОСОБА_9 (зі слів сторони захисту - рідна сестра ОСОБА_5 ), яка в судовому засіданні заявила усне клопотання щодо особистої поруки за підозрюваного, на думку слідчого судді, не може бути поручителем в даному кримінальному провадженні, оскільки є рідною сестрою підозрюваного (з їх слів), а тому може бути зацікавленою особою.
Слідчому судді не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що громадянку ОСОБА_9 слідчий суддя може вважати такою, що заслуговує на довіру.
Крім того, в матеріалах провадження відсутнє, як того вимагає ч. 1 ст. 180 КПК України, письмове зобов'язання громадянки ОСОБА_9 про те, що вона поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, що належать до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті - дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Відтак, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, наслідки злочину, вважаю за необхідне не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , існування ризиків, які можуть перешкодити встановленню істини в даному кримінальному провадженні, відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження на цьому його етапі.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 03 листопада 2023 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 , під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.09.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1