Справа № 215/4182/22
2/215/467/23
24 серпня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Квятковського Я.А.
за участю: секретаря Манько В.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та усунення перешкод в користуванні майном, -
01.11.2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні майном шляхом вселення.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачу на підставі приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 , є батьком позивачки, не проживає у спірній квартирі з 2019 року та не сплачує комунальні послуги, у квартирі відсутні його речі. Крім, того вказує, що немає ключів і відповідач не пускає ОСОБА_2 до спірної квартири, чим в свою чергу чинить їй перешкоди у користуванні приватною власністю.
У зв'язку із чим позивач просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та усунути перешкоди позивачці у користуванні спірною квартирою шляхом вселення у неї.
Ухвалою суду від 14.11.2022 зменшено розмір судового збору.
Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження на 16.12.2022.
16.12.2022 справу було знято з розгляду на 01.02.2023.
Ухвалою суду від 01.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи відкладено на 28.03.2023.
Ухвалою суду від 28.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.04.2023.
27.04.2023, у судовому засіданні, розгляд справи було відкладено на 31.05.2023.
Ухвалою суду від 31.05.2023 призначено проведення розгляд справи за допомогою відео конференції, розгляд справи було відкладено на 29.06.2023.
29.06.2023 справа була знята з розгляду на 27.07.2023.
27.07.2023 розгляд справи було відкладено на 24.08.2023.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату,час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, частково заперечував проти його задоволення, оскільки купував квартиру для дочки (позивачки), в квартирі є його речі і він періодично сплачував комунальні послуги. Ключі вд квартири є лише в нього. Був невеликий проміжок часу, коли він не проживав у квартирі, але тоді іноді заходив до квартири. Щодо позовних вимог про вселення позивачки не заперечував.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2009 року належить квартира АДРЕСА_2 , а.с. 9.
ОСОБА_1 зареєстрований у спірній квартирі з 2010 року, а.с.10,12,18.
Згідно довідок НОВА-Ком, ОСОБА_2 за вищевканою адресою нараховуються комунальні послуги, а.с. 8,11.
Оцінка суду.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод.
Як вбачається з матеріалів справи, і це не заперечував відповідач, позивач ОСОБА_2 є власником квартири , проте вона не має доступу до своєї квартири, оскільки відповідач так як не надає ключі від квартири, таким чином чинить їй перешкоди у користуванні квартирою.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про доведеність позовних вимог у цій частині та необхідність з метою захисту права власності позивача усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 гляхом вселення позивачки.
Що стосується позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив користування житловим приміщенням, суд дійшов такого висновку.
Так, згідно акту про не проживання від 24.09.2022 позивач зазначає, що її батько- ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_2 , проте в судовому засіданні відповідач надав пояснення, що він навідується до квартири та має там особисті речі.
Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Згідно до ст.405 ЦК, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Також, ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.
Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Неврахування національними судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла є підставою для висновку про порушення стосовно такої особи статті 8 Конвенції.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_2 всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не довела, що відповідач не проживає у спірному приміщенні більше року. Наданий позивач акт суд оцінює критично, оскільки він іншими доказами не підтверджується. Крім того, позивач сам у позові зазначає, що відповідач має ключі від квартири. Також, у справі відсутні докази одноособової сплати комунальних платежів позивачем , відсутності у квартирі особистих речей відповідача, а також наявності у відповідача іншого житла.
А тому суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 , слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, а саме 992,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом вселенняОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст складено 04.09.2023.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 , ІН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІН - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .