Справа № 206/3819/23
Провадження № 3/206/1892/23
06 вересня 2023 року суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 249571 від 05.08.2023 року вбачається, що 04.08.2023 року о 23 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчиняла домашнє насильство відносно ОСОБА_2 : умисне вчинення фізичного, психологічного характеру, погрози та тілесні ушкодження, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю потерпілого. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання, призначене на 06.09.2023 року, ОСОБА_1 не з'явилась, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідній графі міститься її власноручний підпис про ознайомлення з датою та місцем розгляду протоколу. Повідомлялась про дату та час судового засідання, шляхом направлення судової повістки поштою. Не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи, які не протирічять один одному та узгоджуються між собою, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 249571 від 05.08.2023 року, рапортом поліцейського, заявою та письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , копією термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №169769.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість правопорушника ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями потерпілого та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведеною повністю.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При обранні виду та розміру адміністративного стягнення, враховую ступень вини правопорушника, його особу, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.
Крім того ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення постанови становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова набирає чинності після закінчення строку, встановленого на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя А.О. Сухоруков