Справа № 183/5261/21
№ 2-з/183/88/23
07 вересня 2023 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя,
У провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
06.09.2023 через канцелярію суду позивач подала заяву про забезпечення позову у якій просить заборонити третій особі ОСОБА_3 вчиняти будь які дії щодо відчуження земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідач ухилявся від участі в експертизі, не надав експерту доступ до будинку, а також оформив право власності на будинок, який є спільною сумісною власністю сторін на третю особу ОСОБА_3 , яка є матір'ю відповідача.
Заява розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому згідно уточненої редакції позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 частини всіх будівельних матеріалів і конструктивних елементів, що використовувались для будівництва житлового будинку загальної площі 238 кв.м., житлової площі 107,9 кв.м., реєстраційний номер: 2649349512100, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий №1223281500:03:023:0008 у розмірі 1125000 грн.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище статей, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і находяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150ЦПК України).
При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий №1223281500:03:023:0008, стосовно яких позивач просить вжити заходів забезпечення позову, не є предметом спору у даній справі. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_2 , а не третьої особи ОСОБА_3 .
Посилання позивача на ухилення відповідача від проведення експертизи як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову суд відхиляє, оскільки така підстава суперечить положенням ст.149 ЦПК України.
Крім того, наслідки ухилення від участі в експертизі передбачено ст.109 ЦПК України, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Заява про забезпечення позову не містить обґрунтувань того, яким чином невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження будинку та земельної ділянки, право власності на які зареєстровано за третьою особою, може зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду у справі про стягнення грошових коштів з відповідача.
Отже, суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права і врахувавши зміст позовних вимог, проходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Керуючись ст.ст. 149-151, 247 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала суду складена і підписана 07 вересня 2023 року .
Суддя Оладенко О.С.