Справа № 201/6340/23
Провадження № 2/201/2343/2023
Іменем України
(заочне)
14 серпня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,
25.05.2023р. (згідно штампу на поштовому конверті - а.с. 10) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 (третя особа - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (а.с. 2, 3).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 06.06.2023р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 15).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири є донька ОСОБА_3 . Право спільної власності на квартиру підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Поповою І.В. від 04.10.2001р. № 1-4281.
Згідно довідки склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 3887 від 18.05.2023р. відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Родинні стосунки з відповідачем відсутні.
Згідно Акту про не проживання від 17.05.2023р. складеного директором КП «Жилсервіс 14» ДМР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживає з 01.07.2013р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач не є членом сім'ї позивача, не проживає в будинку вже 10 років без поважних причин, не сплачує комунальні послуги, в утриманні житла участі не бере. Реєстрація відповідач перешкоджає користуватись майном повною мірою, а саме, перешкоджає оформленню субсидії, оплата комунальних послуг, в укладенні правочинів. Добровільно відповідач не знімається з реєстраційного обліку.
На підставі викладеного, просив усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 29.06.2023р. надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 22).
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 04.07.2023р. і на 14.08.2023р. не з'явився, про дати та час слухання повідомлялася шляхом направлення судових повісток на підтверджену адресу місця реєстрації, між тим до суду повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 27, 28). Про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, відзиву на позов не надав.
Третя особа ОСОБА_3 29.06.2023р. також надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 19).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Поповою І.В. від 04.10.2001р. № 1-4281 (а.с. 7).
Згідно довідки склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 3887 від 18.05.2023р. відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Родинні стосунки з відповідачем відсутні (а.с. 9).
Згідно Акту про не проживання від 17.05.2023р. складеного директором КП «Жилсервіс 14» ДМР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживає з 01.07.2013р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Отже, як встановлено, відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, не проживає в квартирі майже 10 років без поважних причин.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеним законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Конституцією України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 Цивільного кодексу України та статті 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час (Правова позиція ВСУ у справі № 6-709цс16).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України, іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Таким чином, як вбачається з указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на те, що цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язано з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 1073,60 грн. (а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття її з реєстрації - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_2 , шляхом зняття його з реєстраційного обліку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 22 серпня 2023 року.
Суддя О.С. Наумова