Справа № 201/9961/23
Провадження № 2/201/3179/2023
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
30 серпня 2023 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталя Іванівна) про визнання недійсним електронного аукціону, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення державного реєстратора,
28.08.203р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 (подана представником - адвокатом Доманським В.П.) до ОСОБА_2 (треті особи - Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І.) про визнання недійсним електронного аукціону, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення державного реєстратора.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Наумову О.С.
Ухвалою судді від 30.08.2023р. відкрито провадження у справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2021р. у справі № 201/9568/20 за позовом AT КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № DNU0G108441446 від 02.08.2007р. в розмірі 294192,67 доларів США, що еквівалентно 7996156,77 грн., вирішено питання про стягнення судового збору.
Судовим рішенням встановлено, що 02.08.2007р. між AT КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNU0G108441446, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 54810 доларів США строком до 02.08.2037р. У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 03.07.2020р. виникла заборгованість у розмірі 294192,67 доларів США, яка складається з: 35070,11 доларів США заборгованість за кредитом; 59206,21 доларів США заборгованість по відсоткам; 5566,70 доларів США заборгованість по комісії; 194349,65 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.
22.04.2021р. з метою виконання рішення суду приватним виконавцем Бурхан- Крутоус Л.А. було відкрито виконавче провадження № 65250998. У межах процедури примусового виконання судового рішення по справі № 201/9568/20 накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1
18.02.2022р. проведений електронний аукціон з прилюдних торгів щодо продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,8 кв.м., житлова площа (кв.м) 16,9 кв.м.
За результатами електронного аукціону з прилюдних торгів переможцем стала ОСОБА_2 .
24.05.2022р. сформований протокол проведення електронного аукціону (торгів) № 569511 щодо продажу квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.06.2022р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів № 651 видане 06.06.2022 року.
Також, 06.06.2022р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. здійснено державну реєстрацію права приватної власності па квартири АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63778619 від 06.06.2022 р., номер запису про право власності: 46990251.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2022р. по справі № 201/9568/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2021р. у цивільній справі № 201/9568/20, призначено розгляд справи у загальному порядку. Станом на дату подання даної позовної заяви здійснюється розгляд цивільної справи № 201/9568/20, рішення не ухвалено.
ОСОБА_1 вважає що право власності на квартиру набуто ОСОБА_2 в порушення норм чинного законодавства України, приватний нотаріус (як державний реєстратор) протиправно видала свідоцтво про придбання нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів та відповідно неправомірно здійснила державну реєстрацію речового права на квартири, оскільки.
Так, відповідно до протоколу № 569511 проведення електронного аукціону (торгів) - аукціону (торги) завершились - 18.02.2022 р. о 18 год. 21 хв. За даними протоколу № 569511 він був сформований тільки 24.05.2022 року, тобто майже через два місяці, що є порушенням частини 1 розділу «VIII. Оформлення результатів електронних аукціонів» Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 1301/29431, якою передбачено, що протокол мав бути сформований не пізніше наступного робочого дня.
Таким чином, позивач вважає, що організатор електронного аукціону протиправно сформував 24.05.2022р. протокол проведення електронного аукціону (торгів), який в подальшому став незаконною підставою для оформлення акту про проведення електронного аукціону та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 651 видане 06.06.2022.
На підставі викладеного, просив накласти арешт на квартиру квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2595597912020, заборонити ОСОБА_2 та всім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна.
Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р. № 9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Встановлено судом з матеріалів справи, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.2021р. у справі № 201/9568/20 за позовом AT КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № DNU0G108441446 від 02.08.2007р. в розмірі 294192,67 доларів США, що еквівалентно 7996156,77 грн., вирішено питання про стягнення судового збору.
22.04.2021р. приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. відкрито виконавче провадження № 65250998, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1
18.02.2022р. проведений електронний аукціон з прилюдних торгів щодо продажу квартири АДРЕСА_1 . За результатами електронного аукціону з прилюдних торгів переможцем стала ОСОБА_2 .
Факт укладення правочину підтверджений відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: зокрема 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов'язково зазначаються: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Представник позивача, завертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, зазначає, що відповідач квартира вибула із незаконного, як на його думку, володіння на виконання заочного рішення суду, яке наразі скасоване.
Разом із тим, як вказує сам позивач, рішення суду у справі остаточно не ухвалене.
Суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом арешту і заборони реєстраційних дій не є обґрунтованою, оскільки не містить доводів та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. До матеріалів заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів того, що відповідач має намір відчужити нерухоме майно, що призведе до ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду. Тому, у задоволенні заяви про забезпеченні позову позивачеві слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи - Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталя Іванівна) про визнання недійсним електронного аукціону, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування рішення державного реєстратора - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Наумова