Справа № 211/5561/23
Провадження № 2/211/2417/23
Іменем України
про направлення справи за підсудністю
06 вересня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про скасування державної реєстрації обтяження рухового майна,
Пред'являючи даний позов до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, позивач ОСОБА_1 вказує, що, оскільки транспортний засіб знаходиться у нього, тому посилається на ч. 2 ст. 30 ЦПК України, якою встановлено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Разом з тим, відповідно до змісту статей 3-5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяженням є право обтяжувана на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувана на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду. Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.
Статтею 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Положеннями статей 37-38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що до публічних обтяжень належать: податкова застава; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця; звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника; накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів (осіб) у випадках, встановлених законом; інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.
При публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган (особа).
Права і обов'язки суб'єктів публічного обтяження встановлюються законом.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.
Згідно роз'яснень, що викладені в п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються до юридичної особи - за її місцезнаходженням, яке визначається за положеннями статті 93 ЦК України.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову фактично є зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна, яке, в свою чергу, є приватним обтяженням, що виникло на підставі договору про відступлення прав вимоги.
Отже, дане обтяження, про скасування якого просить позивач в позовній заяві, є приватним забезпечувальним обтяженням, яке встановлено для забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем на підставі договору про відступлення прав вимоги.
В той же час правила ч. 2 ст.30 ЦПК України щодо виключної підсудності стосуються виключно позовів про зняття арешту з майна.
Арешт майна за нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є публічним обтяженням рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що правила виключної підсудності, передбачені ч. 2 ст. 30 ЦПК України, стосується лише виключно позовів про скасування публічного обтяження рухомого майна у вигляді арешту та не можуть бути застосовані при вирішенні спору про скасування чи зняття приватного забезпечувального обтяження, яке встановлено для забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем на підставі договору застави.
В даному випадку, вказавши в нормах ЦПК України, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна, законодавець чітко визначив, що застосування виключної підсудності може мати місце лише до публічного обтяження майна у вигляді арешту, а не до будь-якого обтяження, в тому числі приватного забезпечувального чи приватного договірного обтяження рухомого майна. В іншому випадку в даній нормі закону мало б зазначатись, що правила виключної підсудності стосується будь-якого виду обтяжень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач по справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал», яке розташоване в м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код за ЄДРПОУ 36799749, є юридичною особою, що за територіальною підсудністю відноситься до Шевченківського районного суду міста Києва.
В частині 2 статті 27 ЦПК України зазначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано з порушенням правил територіальної підсудності, для забезпечення права позивача на належний судовий захист тим судом, який повноважний розглянути справу, а отже відповідає визначенню "суду, встановленого законом", приходжу до висновку про необхідність направлення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про скасування державної реєстрації обтяження рухового майна до для розгляду відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. В частині 2 статті 32 ЦПК України зазначено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 19, 27, 28,30, 31, 32, 187 ЦПК України,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про скасування державної реєстрації обтяження рухового майна передати на розгляд Шевченківському районному суду міста Києва ( 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31А).
Копію ухвали направити позивачу до відома.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя: С. В. Ткаченко