СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5262/23
ун. № 759/16942/23
06 вересня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023100080003341, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2023 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, працюючого підсобником на будівництві Вознесенського Флорівського жіночого монастиря міста Києва, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку ст. 89 КК України раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
06 вересня 2023 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023100080003341, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2023 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим відділом Святошинського УП ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12023100080003341 від 04.09.2023 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи офіційного місця роботи та інших джерел доходів, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, 28.08.2023 року в денний час перебував на території Святошинського району м. Києва, де зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в подальшому разом попрямували до гаражного кооперативу «Сокіл», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 3/5.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебуваючи в гаражному кооперативі «Сокіл», помітили неподалік гаражного боксу № НОМЕР_1 , потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у них раптово виник умисел на відкрите викрадення чужого майна, яке належить потерпілому.
З цією метою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою, завчасно обговоривши власні дії та розподіливши ролі, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, діючи відкрито та користуючись тим, що за їх діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, підійшли до потерпілого, який в той час знаходився біля власного автомобіля марки «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_2 .
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи біля потерпілого почали його обшукувати, в супереч його волі, після чого відкрито заволоділи гаманцем, в середині якого були документи, а саме: водійське посвідчення на ім'я потерпілого, серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане на ім'я потерпілого, серійний номер НОМЕР_4 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане на ім'я потерпілого, серійний номер НОМЕР_5 . Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , користуючись тим, що потерпілий не чинить опору, проникли в салон автомобіля марки «Dacia Logan» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить останньому, звідки відкрито викрали кейс з набором інструментів «GutMeister GM-01216», вартістю 7 500 грн. та кейс з набором інструментів «Topex 79R132» вартістю 1000 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 заволодівши відкрито чужим майном, що належить потерпілому ОСОБА_7 , побоюючись, привернути увагу сторонніх осіб, а також бути затриманим та в подальшому притягнутим до відповідальності за його дії, з місця вчинення кримінального правопорушення втік та розпорядився викраденим чужим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди на загальну суму 11 000 грн. 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до сховища, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
05.09.2023 року, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви; протоколом допиту потерпілого; протоколом обшуку; протоколом огляду відеозапису; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами у їх сукупності.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України сторона обвинувачення вважає, що на сьогоднішній день наявні ризики, передбачені у п. п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про те, що підозрюваний ОСОБА_4 у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити спроби:
- переховуватися від суду;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що каїться у вчиненому, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід. Крім того, зазначив, що має офіційне працевлаштування підсобником на будівництві Вознесенського Флорівського жіночого монастиря міста Києва.
Повно та всебічно дослідивши матеріали поданого клопотання, заслухавши прокурора, думку захисника та підозрюваного, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 зазначеної статті встановлено мету застосування запобіжного заходу, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зважаючи на положення ч.1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Також ч. 1 ст. 194 КПК України вказується, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. При цьому така підозра не може ґрунтуватися лише на тому, що особа вчинила в минулому правопорушення, навіть аналогічне. Таким чином, підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).
Розглядаючи скаргу у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, ЄСПЛ підкреслив також, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів».
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.09.2023 року;
- протоколом огляду місця події від 04.09.2023 року;
- протоколом допиту потерпілого від 04.09.2023 року;
- протоколом огляду предметів від 04.09.2023 року;
- протоколом огляду диска від 05.09.2023 року;
- протоколами допиту свідка від 04.09.2023 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.09.2023 року;
- протоколом обшуку від 04.09.2023 року
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, при дослідженні матеріалів справи, доданих до клопотання, суд встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У поданому клопотанні наведено ряд ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема орган досудового розслідування зазначив, що підозрюваний ОСОБА_4 у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити спроби:
- переховуватися від суду;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як на підставу наявності даних ризиків було вказано, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, і за яке, згідно санкції, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Тобто тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі доведення його вини, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування.
Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України».
Орган досудового розслідування не наводить жодних інших підстав, які б вказували на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суддя звертає увагу, що відповідно до п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 ЄСПЛ констатував порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
У поданому клопотанні орган досудового розслідування посилається на те, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не може бути застосовано до підозрюваного у зв'язку з тим, що останній не працює та вчинив тяжкий злочин, у зв'язку з чим, такий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Запобіжний захід у виді особистої поруки, також, неможливо застосувати до підозрюваного у зв'язку з тим, що будь-якого письмового зобов'язання від осіб, яких суд вважатиме такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків - до суду не надходило, тобто в оточенні підозрюваного вказані особи, які могли би бути поручителями, відсутні. Також, до підозрюваного ОСОБА_4 не може бути застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту у зв'язку з тим, що він може чинити тиск на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, а також переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому суду.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має офіційне працевлаштування, визнає свою провину у скоєному.
Таким чином, зважаючи на ч. 4 ст.194 КПК України, відповідно до якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищезазначені норми кримінального процесуального законодавства, ретельно дослідивши матеріали поданого клопотання та заслухавши учасників судового засідання, суд доходить до висновку, що до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 5 та 6 статті 194 КПК України.
Відповідно до ч.ч. 1,2,6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Таким чином, беручи до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, доведеність ризиків, наведених у клопотанні, керуючись ст.ст. 2, 7, 176-178, 181, 193, 194 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 , погоджене прокурором Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12023100080003341, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2023 року за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби в період часу з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня на час дії запобіжного заходу;
- прибувати до слідчого Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- не спілкуватися із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні без дозволу на це слідчого, прокурора чи суду.
В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 06.09.2023 року.
Контроль за виконанням даного запобіжного заходу покласти на органи Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала слідчого судді діє 60 (шістдесят) днів до 05 листопада 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає апеляційному оскарженню протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено і оголошено в приміщенні суду 07.09.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1