СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16684/23
пр. № 3/759/7078/23
05 вересня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця В/ч НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
01.09.2023 року до Святошинського районного суду м. Києва з військової частини НОМЕР_2 , надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Встановлено, що ОСОБА_1 , 29.08.2023 року, перебуваючи на військовому об'єкті (територія виконання службових обов'язків в/ч НОМЕР_1 ), в умовах особливого періоду, та будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проведено із застосуванням приладу «Алконт-М"», результат 2,12 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав та розкаявся, просив застосувати до нього міру покарання у виді арешту з утриманням на гауптвахті.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, за адміністративні правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Приписами ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, на військовослужбовців покладаються загальні обов'язки.
Згідно зі ст. 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок досягається, зокрема: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України; чіткою організацією бойової підготовки; зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом; неухильним виконанням розпорядку дня.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Згідно зі ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється відповідно до розпорядку дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року).
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Водночас, законодавець надає визначення поняття демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати мирного часу (оголошення якої дає підстави для закінчення особливого періоду).
Відповідно до ст. 11 Закону України ««Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України. На цей час таких рішень Президентом України не приймалось.
Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення президента України про демобілізацію.
Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, а саме, воєнного стану, що підвищує його суспільну небезпеку.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складеним медичним актом, рапортом, військовим квитком та іншими матеріалами адміністративної справи.
Доказів, які б підтверджували відсутність вини ОСОБА_1 суду не надано.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, який вперше притягується до відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у вигляді арешт з утриманням на гауптвахті на строк визначений ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 40-1, 283 КУпАП з правопорушника слід стягнути 536,80 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 33, 251, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 (десять) діб.
Строк арешту на гауптвахті для ОСОБА_1 рахувати із моменту його поміщення до гауптвахти.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя Н.Д. Бабич