Справа № 705/3701/19
Категорія 17
20 червня 2023 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, -
В серпні 2019 року до Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ», ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними.
У позовних вимогах позивач просить: 1) визнати недійсним договір факторингу № 20/05/2019, укладений 20.05.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ»; 2) визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, укладений 20.05.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ»; 3) визнати недійсним договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення, від 20.05.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» та громадянином України ОСОБА_3 ; 4) визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладений 20.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» та громадянином України ОСОБА_3 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що 24.07.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якою є Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11187517000, відповідно до якого вона отримала кредит в розмірі 30 000,00 доларів США. В цей же день між ними був укладений Договір іпотеки б/н на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 09.10.1996, посвідченого Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-5977 та зареєстрований в Уманській дільниці ЧООБТІ 29.10.1996 р., реєстрова книга 67, номер запису 6719, реєстраційний № 18228003. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548. 20.05.2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінстрім» було укладено договір факторингу № 20/05/2019, на підставі якого АТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги до відповідача на користь ТОВ «Фінстрім». В цей же день між ТОВ «Фінстрім» та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір комісії, на підставі якого ТОВ «Фінстрім» відступив (передав) право вимоги до відповідача на користь громадянина ОСОБА_3 . Також в цей же день були укладені Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінстрім» та Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки між ТОВ «Фінстрім» та громадянином ОСОБА_3 . Таким чином сторони вказаних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.01.2019 року вищевказаний позов передано за підсудністю для розгляду Подільському районному суду м. Києва.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.11.2019 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.
Представником відповідача-1 (АТ «УКРСИББАНК») було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при укладенні Договору-1 та Договору-2 його сторонами були додержані всі вимоги чинного законодавства щодо договорів відступлення прав.
Відповідачем-3 ( ОСОБА_3 ) було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що придбання компанією ТОВ «ФІНСТРИМ» права грошової вимоги, яке виражене в іноземній валюті, та відповідно, подальша передача права грошової вимоги не потребує необхідності отримання Генеральної ліцензії Національного банку України. До того ж, необхідно зазначити, що згідно умов Договору факторингу та Договору комісії, всі розрахунки по них здійснювалися в національній валюті України - гривні між резидентами України, що також, безсумнівно, не потребує отримання Генеральної ліцензії НБУ. Окрім цього, ТОВ «ФІНСТРИМ» на момент укладення договору факторингу мала свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серія ФК № 726від 24.02.2016, що видано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Крім того, ТОВ «ФІНСТРИМ» відповідно до розпорядження № 1000 від 06.04.2017 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг має ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Вказана інформація також розміщується на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг і є загальнодоступною. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 являється фізичною особою та не має відповідної ліцензії, свідоцтва на здійснення фінансових послуг. Фактично цим самим, Позивач ототожнив Договір комісії з Договором факторингу. Однак, Договір комісії та Договір відступлення прав вимог по іпотечному договору який був заключений між Відповідачем № 2 і Відповідачем № 3 не підпадають під ознаки факторингу.Отже, відсутність одної з складової факторингу вказує, що Договір факторингу між Відповідачем 2 і Відповідачем 3 не укладався, а значить ОСОБА_3 не зобов'язаний мати свідоцтво на здійснення фінансових операцій та будь-яких інших ліцензій. ОСОБА_3 набув у Відповідача 2 право вимоги за номінальною вартістю заборгованості по кредитному договору № 11187517000 від 24.07.2007, договору іпотеки від 24.07.2007.
В підготовчому засіданні 25.11.2020 р. було закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду.
Ухвалою від 09.08.2021 р. вищевказану цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Уманського міськрайонного суду Черкаської області (за правилом виключної територіальної підсудності).
Постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2021 р. за апеляційною скаргою відповідача-3 ОСОБА_3 вищевказана ухвала районного суду скасована з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав, наведених у позові. Позивачем подані письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 просить врахувати правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.11.2020 р. у справі № 638/22396/14, зазначаючи про те, що в даній постанові викладений правовий висновок, який є істотним для розгляду даної справи.
Представник відповідача-1 (АТ «Укрсиббанк») в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача-2 (ТОВ «Фінстрим»), будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляд справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв пор суті справи та з процесуальних питань не подавав.
Відповідач-3 ( ОСОБА_3 ) та/або його представник - адвокат Шульга П.М., в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі. Представником відповідача-3 подані письмові пояснення, в яких сторона відповідача просить врахувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 906/1174/18.
Враховуючи повторність неявки сторони відповідача, наявність відзивів та письмових пояснень, суд вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду справи за клопотанням відповідча-3, в зв'язку з чим розглядає справу за відсутності відповідачів та їх представників.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 24.07.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якою є Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11187517000, відповідно до умов якого останній надано кредит в іноземній валюті в сумі 30 000,00 дол. США строком до 23.07.2014 року зі сплатою 13,5 % річних.
Кредитний договір забезпечено Договором іпотеки б/н укладеного того ж дня між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування від 09.10.1996, посвідченого Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-5977 та зареєстрований в Уманській дільниці ЧООБТІ 29.10.1996 р., реєстрова книга 67, номер запису 6719, реєстраційний № 18228003.
20 травня 2019 р. між громадянином України ОСОБА_3 (Комітент) та ТОВ «ФІНСТРІМ» (Комісіонер) укладено Договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення. За умовами договору Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочини з Первісним кредитором (АТ «УКРСИББАНК») щодо набуття права вимоги (всі права вимоги Первісного кредитора до Позичальника ( ОСОБА_1 ) за кредитним договором (Договір про надання споживчого кредиту № 11187517000 від 24.07.2007 р., укладеного між Первісним кредитором та Позичальником) та до Іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) за договором іпотеки від 24.07.2007 р., що укладений між Первісним кредитором та Іпотекодавцем, посвідчений 24.07.2007 р. приватним нотаріусом Умагнського міського нотаріального округ Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548 разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього за ціною 202 165,00 (двісті дві тисячі шістдесят п'ять) 00 копійок у строк до 20 травня 2019 р. (п. 2.1 Договору).
20 травня 2019 р. між АТ «УКРСИББАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФІНСТРІМ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 20/05/2019, за умовами якого Клієнт передає (відступає), а Фактор приймає права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11187517000 від 24.07.2007 р.; Договором іпотеки № б/н від 04.07.2007 р., укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548, з усіма додатками та додатковими угодами; Договором про внесення змін до договору іпотеки № б/н, укладеним між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Уманського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 1416 з усіма додатками та додатковими угодами.
20 травня 2019 р. між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНСТРІМ» укладено Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І, реєстровий номер 774, про відступлення прав вимоги за договором іпотеки б/н від 24.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548. За умовами договору АТ «УКРСИББАНК» (Цедент) передає, а ТОВ «ФІНСТРІМ» (Цесіонарій) приймає право вимоги за Договором іпотеки, посвідченим 24.07.2007 р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548 та Договором про внесення змін до договору іпотеки, посвідченим 20.03.2009 р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 1416, укладеними між Цедентом та ОСОБА_1
20 травня 2019 р. між ТОВ «ФІНСТРІМ» (Цедент) та громадянином України ОСОБА_3 (Цесіонарій) укладено Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І, реєстровий номер 776 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки б/н від 24.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548. За умовами договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає право вимоги за Договором іпотеки, посвідченим 24.07.2007 р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 5548 та Договором про внесення змін до договору іпотеки, посвідченим 20.03.2009 р. приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Кучер О.І. за реєстровим номером 1416, укладеними між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «УКРСИББАНК» та громадянином України ОСОБА_1 (розділ 1 Договору).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.
Системний аналіз статей 512-518 ЦК України дає підстави для висновку щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон), норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої (стаття 1078 ЦК України).
Згідно з пунктом 5 частини першої ситатті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Таких висновків щодо розмежування договорів цесії та факторингу дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
10.11.2020 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 638/22396/14, реєстр. № 93217995, в якій викладено наступний правовий висновок.
Великою Палатою зазначено, що заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 512 ЦК України, у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Положення частини першої статті 1083 ЦК України регулюють питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.
Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (частина перша статті 1083 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Зі статтей 1077 та 1079 Цивільного кодексу України та частини п'ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.
Фінансова установа - це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 того ж Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання.
Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18) дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (частина другої статті 1083 ЦК України). Іншими словами наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб'єктним складом його сторін (стаття 1079 ЦК України), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.
Як вбачається з встановлених судами обставин у тій справі, з укладенням оспорюваного договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.
Фактично сторони спірних договорів уклали ряд угод, завдяки яким здійснили перехід права на вимогу іпотечного майна від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оспорюваний договір відступлення прав укладений з порушенням частини третьої статті 512, статті 1054, частини третьої статті 1079, частини другої статті 1083 ЦК України, статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а відтак правильно визнаний судом першої інстанції недійсним.
В даному випадку 20.05.2019 року було укладено 4 взаємопов'язаних договори: договір комісії між ТОВ «Фінстрім» та громадянином ОСОБА_3 , договір факторингу № 20/05/2019 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінстрім», Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінстрім» та Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки між ТОВ «Фінстрім» та громадянином ОСОБА_3 .
На підставі вказаних договорів сторони здійснили перехід права вимоги за іпотечним кредитом від банку до фізичної особи. При цьому, оскільки договір факторингу не може бути укладений між банком та фізичною особою, відповідачі задіяли спосіб переходу формально начебто правильний, проте за змістом такий, що лише приховав дійсні наміри сторін.
Отже, спірні договори не відповідають вимогам ст. 1054 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки у спірних правовідносинах фізична особа не може виступати кредитодавцем і, відповідно, ОСОБА_3 не може замінити АТ «УкрСиббанк».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок, що:
- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов'язанням. Це пов'язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов'язанням з метою його забезпечення;
- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;
- Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв'язком із забезпеченням основного зобов'язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб'єктом права вимоги за основним договором буде один суб'єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб'єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов'язання.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 758/3453/16.
В даному випадку право вимоги за основним зобов'язанням (договором кредиту) не могло бути відступлено від АТ "УКРСИББАНК" до громадянина ОСОБА_3 . У зв'язку з цим право іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує таке основне зобов'язання також не могло бути відступлене від АТ "УКРСИББАНК" до громадянина ОСОБА_3 .
Отже, спірні договори відступлення прав за іпотечним договором не відповідають вимогам ст. 1, 24 Закону України «Про іпотеку», оскільки відступлення прав за іпотечним договором можливе лише одночасно з відступленням прав за основним зобов'язанням.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 .
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач на підставі ст.5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору (як особа з інвалідністю 2 групи), з відповідачів на користь держави підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2 305,2 грн. (по ставці 2019 р. (на час подання позову, виходячи з розміру 768,4 грн. х 4 (4 вимоги немайнового характеру), тобто по 1 024,53 грн. з кожного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір факторингу № 20/05/2019, укладений 20.05.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ».
Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, укладений 20.05.2019 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. за реєстром № 774.
Визнати недійсним договір комісії на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 20.05.2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» та громадянином України ОСОБА_3 .
Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладений 20.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» та громадянином України ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. за реєстром № 776.
Стягнути з Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на користь держави судовий збір в розмірі 1024,53 грн. (одна тисяча двадцять чотири грн. 53 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» на користь держави судовий збір в розмірі 1024,53 грн. (одна тисяча двадцять чотири грн. 53 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1024,53 грн. (одна тисяча двадцять чотири грн. 53 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач-1 - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750);
Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНСТРІМ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 40176983);
Відповідач-3 - ОСОБА_3 , (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Н. М. Ларіонова