№ 755/6862/23
№ 1-кп/755/1186/23
"04" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001524 від 24.04.2023 року,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040001524 від 24.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому, будучи обізнаний з мірою покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, у зв'язку з чим, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Захисник щодо продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та разом з тим, зазначив, що в разі задоволення клопотання прокурора, вважає за можливе зменшити розмір застави, оскільки його підзахисний має на утриманні дитину і визначений раніше розмір застави є для останнього непомірним.
Обвинувачений ОСОБА_3 прохав змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він не переховувався, має міцні соціальні зв'язки, роботу та місце проживання у м. Києві, а в разі задоволення клопотання прокурора, прохав зменшити розмір застави.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 висунуто обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.
Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому, відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а тому, знаючи про можливу міру покарання, може переховуватись від суду та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення. Таким чином, зазначене свідчить про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також дає підстави для збереження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 01 листопада 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 107 360 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя