Номер провадження 2/754/300/23
Справа №754/11441/19
17 серпня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - ЛІСОВСЬКОЇ О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивачки ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_5 , про визнання приватизації недійсною та скасування державної реєстрації, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Ордеру № 40734 від 09.01.1989 року, на сім'ю, яка складалась на той час із трьох осіб, була надана квартира АДРЕСА_1 . На січень 2019 року у зазначеній квартирі зареєстроване місце проживання було за позивачами в справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьою особою в справі - ОСОБА_5 та відповідачем в справі - ОСОБА_6 . Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року в цивільній справі № 754/5333/18 визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Так, у позовній заяві ОСОБА_6 , зокрема, зазначив, що йому невідомі адреси позивачів та засоби зв'язку, хоча йому достеменно були відомі їхні номера телефонів, адреса тимчасового проживання, за якою він особисто неодноразово перебував, проте в позовній заяві він вказав, що йому невідомо їх місце проживання. Також у позовній заяві ОСОБА_6 зазначив, що усі витрати по утриманню квартири в належному стані, в тому числі сплату рахунків за комунальні послуги та інших платежів він сплачував самостійно. Наведені обставини не відповідають дійсності, оскільки ми сплачували свою частку комунальних платежів протягом усього часу, навіть після того, як були зняті з реєстрації місця проживання у спірній квартирі, що підтверджується квитанціями про оплату комунальних послуг, зокрема, в період з січня 2019 р. по травень 2019 року, інші квитанції будуть надані в судовому засіданні. ОСОБА_6 оформив на своє ім'я право власності на спірну квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 109 від 01.04.2019 року, яке видане на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.04. 2019 року за № 109. На підставі викладеного, позивачі просять суд визнати незаконним та скасувати розпорядження №109 від 01.04.2019 року Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № 109 від 01.04.2019 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_6 ; скасувати рішення про державну реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року задоволено заяву позивачів про витребування доказів.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.08.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову.
03.09.2019 року від представника відповідача - Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що з заявленими позовними вимогами не погоджується у зв'язку з їх пред'явленням до неналежного відповідача. Оскаржуване в межах даного позову розпорядження про приватизацію квартири за вищевказаною адресою було прийняте Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як органом приватизації. При цьому слід зауважити, що розпорядження органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації мають окрему нумерацію і зберігаються в архіві органу приватизації у матеріалах приватизаційних справ. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що у спорах щодо приватизації житлових приміщень, належних до державного житлового фонду, у якості відповідача приймає участь саме Управління житлового господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, що підтверджується відповідною судовою практикою (цивільні справи: № 754/6918/18, що перебувала у провадженні та № 754/975/19, що перебуває у провадженні Деснянського районного суду м. Києва). Разом з тим зі змісту позовної заяви не вбачається, які саме неправомірні дії Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу державної влади, суб'єкту владних повноважень порушують права та законні інтереси позивачів. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у частину його пред'явлення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
03.09.2019 року від представника відповідача - Київської міської державної адміністрації - до суду надійшов Відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача просить суд вирішити спір на підставі наявних матеріалів справи та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
23.09.2019 року від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує про те, що в позовній заяві позивачі надають не правдиві свідчення та відомості суду, щодо перешкоджання їм проживання в квартирі АДРЕСА_1 , а також, що починаючи з 1994 року по теперішній час ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою не з'являлися. Ордер на дане житло видане ОСОБА_6 державою, як ліквідатору аварії на ЧАЕС. Відповідач зазначає, що з моменту отримання ордеру на квартиру позивачі не цікавилися даним житловим приміщенням, не приймали участі в її ремонті та покращені житлових умов. В позовній заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зазначили, що сплачувала комунальні послуги, проте, дана інформація не відповідає дійсності, враховуючи той факт, що комунальні послуги за спожитий природний газ надходили залежно від прописаної кількості людей в квартирі де відповідач і його сім'я встановили за свої кошти лічильники та сплачували за централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення, вивезення твердих побутових відходів,вивезення великогабаритних відходів. Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 самостійно залишили квартиру в 1994 році так, як позивачка створила нову сім'ю та проживала за місцем реєстрації чоловіка де згодом в них народилася дитина. ОСОБА_6 звернувся із заявою до начальника ЖЕК 1311 Деснянського району м. Києва, ОСОБА_7 , з вимогою, щоб без його відома і дозволу, як власника квартири, не прописували новонароджену дитину колишньої дружини. У 1992 році, ОСОБА_6 одружився та створив нову сім'ю і проживає в цій квартирі по теперішній час. ОСОБА_6 категорично заявляє, що вони навмисно надають неправдиві свідчення та інформацію тим самим вводять суд в оману. Мета їхніх дій - поновлення в правах щодо користування житловим приміщенням,яке вони втратили. Як доказ є Акти та довідки про те, що вони не звертались у період з 2015-2019 роки зі скаргами до ЖЕД-310. Отже позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,та ОСОБА_5 втратили право користування спірним житловим приміщенням згідно заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
24.09.2019 року від позивачів до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що у позовній заяві ними поставлене питання про визнання незаконним та скасування розпорядження № 109 від 01.04.2019 року прийняте саме Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 . Саме на підставі наведеного розпорядження Деснянської РДА було видане свідоцтво про право власності на квартиру. Згідно розпорядження від 13.02.2019 року № 71 «Про внесення змін до Положення про Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації» до повноважень Управління житлово-комунального господарства Деснянської РДА не належить прийняття розпоряджень щодо передачі квартир у власність громадян. Управління житлово-комунального господарства тільки здійснює оформлення свідоцтв та дублікатів про право власності на житло, вносить відповідні зміни ( П. 5.13 Положення). Представник відповідача, Деснянської РДА, у Відзиві на позовну заяву, визнав, що розпорядження про приватизацію квартири було прийняте саме Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як органом приватизації. Посилання представника відповідача на конкретні рішення Деснянського районного суду є не коректним, оскільки наведені цивільні справи не є тотожними з нашими позовними вимогами. В одному випадку було відмовлено у приватизації квартири, в іншому випадку відповідачем є саме Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація. На підставі викладеного позивачі просять суд відхилити заперечення представника Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, що викладенні у Відзиві на позовну заяву від 29.08.2019 року та задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2019 року залучено до участі у справі як співвідповідача Відділ приватизації Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2019 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, Відділ приватизації Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_5 , про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру - до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, що перебуває у провадженні Деснянського районного суду м. Києва.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.03.2023 року відновлено провадження у цивільній справі.
20.03.2023 року від представника відповідача - Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - до суду надійшли Додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено, що Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 27.09.2022 № 414 «Про затвердження структури та чисельності працівників Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації», зі змісту якого слідує що до структури Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, зокрема, входить Відділ обліку, розподілу житлової площі та приватизації. Відтак, у зв'язку з реорганізаційними заходами, що відбулась у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації та її структурному підрозділі з правом юридичної особи - Управлінні житлово-комунального господарства, Відділ приватизації державного житлового фонду фактично увійшов до апарату Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у складі Відділу обліку, розподілу житлової площі та приватизації. З наведеного слідує, що Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 109 від 01.04.2019, як органу приватизації, щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 та про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло - квартири АДРЕСА_1 , виданого відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_6 . Представник відповідача вважає, що приватизація квартири за вищевказаною адресою була здійснена Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як органом приватизації, з неухильним дотриманням вимог діючого законодавства України, що обґрунтовується наступним. Маючи на меті приватизувати квартиру АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_6 13.03.2019 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з відповідною заявою, до якої додав документи за визначеним Законодавцем переліком. За врахуванням наведених правових норм, намір ОСОБА_6 приватизувати займане ним житло, є правомірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства України. Звернення ОСОБА_6 та додані до нього документи були розглянуті посадовими особами Відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у визначений Законом строк. За результатами розгляду та на підставі відповідних норм діючого законодавства України, Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як органом приватизації, були видані: розпорядження від 01.04.2019 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та відповідне свідоцтво про право власності на житло, оскаржувані в межах заявленого позову. На підставі вказаного вище свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, до органу приватизації, була надана єдина довідка - щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 . Окрім того, відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 11.03.2019 № 37971852 за адресою: АДРЕСА_2 , на час приватизації зареєстрована 1 особа - ОСОБА_6 та зазначено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 були зареєстровані у житловому приміщенні з 11.01.1989 по 04.03.2019, а ОСОБА_5 - з 05.04.1997 по 04.03.2019. Також до документів, поданих ОСОБА_6 до органу приватизації, Відповідач 1 долучив заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2019 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою за вищевказаною адресою. Відтак, на підставі наданих документів, житлове приміщення за вищевказаною адресою було приватизоване на одну особу - ОСОБА_6 . За врахуванням викладеного, представник відповідача обґрунтовано вважає, що здійснюючи приватизацію квартири АДРЕСА_1 державна адміністрація, як орган приватизації, діяла в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України. З огляду на вищенаведене, представник вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели у встановленому порядку, що їхні права порушені саме внаслідок неправомірних дій або бездіяльності Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, у зв'язку з чим їх позовні вимоги у частині пред'явлення до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації задоволенню не підлягають. На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру, у частині його пред'явлення до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
27.03.2023 року від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5 до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ордеру від 09.01.1989 року № 40734 на сім'ю, яка складалась на той час із трьох осіб, була надана квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 53,2 кв.м.,у тому числі житловою - 30.4 кв.м. На січень 2019 року у зазначеній квартирі зареєстроване місце проживання було за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та відповідачем в справі - ОСОБА_6 . Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2019 року визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим ОСОБА_5 було знято з реєстрації місця проживання у спірній квартирі. Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2019 року у справі № 754/5333/18 заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2019 року було скасоване. Однак, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року у справі №754/5333/18, знову визнали ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Постановою Київського апеляційного суду від 03.11.2022 року Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року стосовно нього скасовано. З огляду на наведене, ОСОБА_5 зберігається право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 по теперішній час. Не зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_6 оформив на своє ім'я право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про аво власності на житло від 01.04.2019 року № 109, яке видане на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.04.2019 року за № 109. Отже, ОСОБА_6 не мав право отримати квартиру у свою власність без згоди позивача, тобто приватизував квартиру з грубим рушенням законодавства України, зокрема, вимог ч. 2 ст. 8 Закону України о приватизацію державного житлового фонду». На підставі викладеного ОСОБА_5 просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Деснянської районної м. Києві державної адміністрації № 109 від 01.04.2019 року щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 1.04.2019 року № 109 на квартиру АДРЕСА_1 , видане відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_6 ; скасувати рішення про державну реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6 ; стягнути судовий збір.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2023 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру - до розгляду в одному провадженні у вищевказаній цивільній справі.
17.04.2023 року від представника відповідача - Київської міської державної адміністрації - до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, представник вказує про те, що державним реєстратором розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 11.04.2019 за реєстраційним номером 33615224, яку подав ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із зазначеною заявою було подано, зокрема, свідоцтво про право власності № 109 від 01.04.2019, яке видане згідно з розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.04.2019 № 109, технічний паспорт від 05.03.2019. Згідно із Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46526289 від 18.04.2019 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна. Виходячи із зазначеного вище, державним реєстратором відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданих повноважень було прийнято законне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46526289 від 18.04.2019. У позовній заяві зазначено, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_6 згідно з рішенням Київської міської державної адміністрації про державну реєстрацію від 18.04.2019 № 46526289. Проте, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підставою внесення запису про право власності було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 46526289 від 18.04.2019, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Крижевським В. В. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Згідно із п. 1, 16 Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6021/6062, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Тобто Департамент є окремою юридичною особою. Виходячи із зазначеного, Київська міська державна адміністрація жодних рішень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_6 не приймала. На підставі викладеного представник відповідача просить суд просить відмовити в задоволені позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
26.04.2023 року від відповідача ОСОБА_6 до суду надійшов Відзив на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує про те, що Відповідач - 1 ОСОБА_6 категорично заперечує щодо заявлених Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_5 позовних вимог в повному обсязі і прошу суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вимоги е необгрунтованими, передчасними, а обставини на які посилається вказані особи не відповідають дійсності. Зокрема, 23.01.2019 року Деснянським районним судом м. Києва по справі № 754/5333/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили прав на користування жилим приміщенням квартири було винесено заочне рішення. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2019 року по справі № 754/5333/18 вимоги ОСОБА_6 були задоволені. Ухвалою суду від 30.09.2019 року зазначене заочне рішення скасоване провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання на 11.12.2019 року. 22.10.2019 року в процесі розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про вселення. року рішенням Деснянського районного суду м. Києва за результатами розгляду справи № 754/5333/18 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, то втратили прав на користування жилим приміщенням квартири, у зустрічному лозові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 було відмовлено. року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 було подано апеляційні скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києві від 22.09.2021 року по справі N0 754/5333/18, за якими вони просять суд апеляційної інстанції скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання Відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири та задовольнити їх зустрічний позов про вселення. 03.11.2022 року Київський апеляційний суд за результатами розгляду справи № 754/5333/18 виніс постанову, згідно якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення та задовольнив апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Згідно постанови, Київський апеляційний суд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення, за яким: ОСОБА_6 відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 . Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про вселення - задовольнити. Вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 . Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 . Верховний Суд у складі колегії судців Першої судової палати Касаційного цивільного суду винесено ухвалу про відкриття касаційного провадження № 61-4094 ск 23 по справі № 754/5333/18-ц за ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили прав на користування жилим приміщенням квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про вселення. Таким чином, виходячи з рішення суду що є по справі на сьогоднішній день, а саме постанови Київського апеляційного суду від 03.11.2023 року по справі № 754/5333/18-ц, позовні вимоги Позивача ОСОБА_1 є необгрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_2 та третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 є передчасними, а обставини на які посилається вказані особи не відповідають дійсності. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
17.05.2023 року від позивачів до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що заперечення відповідача, що зазначені у Відзиві на позовну заяву, мають бути повністю відхилені з наступних підстав. Ніякі обставини не можуть бути встановлені під час розгляду касаційних скарг у Верховному Суді. Позивачі зазначають, що твердження відповідача, ОСОБА_6 , про те, що позовні вимоги незаконні, необгрунтовані, передчасні, не відповідає вимогам чинного матеріального, процесуального законодавства й обставинам справи. На підставі викладеного позивачі просять суд відхилити заперечення відповідача ОСОБА_6 , що викладенні у Відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить проводити розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача - Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - проти позовів заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у Відзиві на позов.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації - проти позовів заперечувала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у Відзиві на позов.
Третя особа ОСОБА_5 повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Вислухавши пояснення позивачів, представників відповідачів, третьої особи, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що спірним жилим приміщенням є квартира АДРЕСА_1 .
На підставі ордеру на житлове приміщення №Б 40734 від 09.01.1989 року, виданого на підставі виконкому Ради народних депутатів від 02.01.1989 року № 3, ОСОБА_6 на сім'ю з трьох осіб (він, дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_2 ) було надано у користування квартиру АДРЕСА_1 .
З Довідок про реєстрацію місця проживання особи № 4180897 від 18.07.2019 року та № 4210827 від 24.07.2019 року позивачі були зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2019 року визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 37971852 станом на 11.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_6 .
13.03.2019 року ОСОБА_6 звернувся до Органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації у м. Києві з заявою про оформлення в приватну власність квартири.
Державним реєстратором розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 11.04.2019 за реєстраційним номером 33615224, яку подав ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом із зазначеною заявою було подано, зокрема, свідоцтво про право власності № 109 від 01.04.2019, яке видане згідно з розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.04.2019 № 109, технічний паспорт від 05.03.2019. Згідно із Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46526289 від 18.04.2019 державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 . Відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 175702333 від 30.07.2019 квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності серії № 109 від 01.04.2019, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 01.04.2019 № 109. Підставою внесення запису про право власності було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 46526289 від 18.04.2019, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Крижевським В. В. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2019 року скасовано заочне рішення від 23.01.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.11.2022 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про вселення, скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, за яким. ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про вселення - задоволено. Вселити ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 . Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 року постанову Київського апеляційного суду від 03.11.2022 року скасовано, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року залишено в силі.
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні норми діючого законодавства.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Відповідно до цього положення гарантується не тільки свобода його придбання, але й можливість його вільного користування, його недоторканість, недопущення примусового позбавлення, не інакше, як на підставі і за рішенням суду.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК УРСР ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно положень частин 3-5 статті 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
У відповідності до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад,або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.
Згідно з приписами частин 1,2 статті 8 Закону України «Про приватизацію житлового фонду»(в редакції на момент приватизації спірної квартири) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією,та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Згідно з пунктом 5 Наказу № 56 передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.
Відповідно до п. п. 20-22 Положення про порядок передачі квартир(будинків) у власність громадян при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку), громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, однією з обов'язкових умов для виникнення в мешканців квартири права на приватизацію квартири є їх звернення до органів приватизації.
Як вбачається з матеріалів справи із заявою про передачу у власність квартири за вищевказаною адресою до органу приватизації звернувся ОСОБА_6 .
Звернення ОСОБА_6 та додані до нього документи були розглянуті посадовими особами Відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації у визначений законом строк.
За результатами розгляду та на підставі відповідних норм діючого законодавства України, Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як органом приватизації, були видані розпорядження від 01.04.2019 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та відповідне Свідоцтво про право власності на житло.
Згідно із ч.3 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Виходячи з аналізу змісту закону «Про приватизацію державного житлового фонду» в поєднанні з нормами стст.1, 6, 9, 61 ЖК УРСР, ст.29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК УРСР права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Так, до заяви ОСОБА_6 було додано, зокрема, довідку про реєстрацію місця проживання № 38078923 від 13.03.2019 року та витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 37971852 від 11.03.2019 року, відповідно до яких зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований лише ОСОБА_6 .
Таким чином, судом встановлено, що станом на момент подачі ОСОБА_6 заяви про передачу у приватну власність у квартирі АДРЕСА_1 інші особи, крім ОСОБА_6 , зареєстровані не були, що не спростовано відповідними доказами.
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення про приватизацію та видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 у органу приватизації були відсутні підстави вважати, що таке рішення може вплинути на права інших осіб, зокрема, позивачів.
Судом також встановлено, що підстави позову позивачів не містять жодних обґрунтувань та посилань на акт цивільного законодавства, який на їх думку надає підстави для визнання недійсним розпорядження органу приватизації та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на житло, а також для скасування реєстрації права власності, здійсненого на підставі такого розпорядження.
Позивачі також не надали належних і допустимих доказів того, що станом на час видання розпорядження органу приватизації щодо передачі у приватну власність спірної квартири вони проживали та були зареєстровані у вказаному приміщенні.
Крім того, Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 року постанову Київського апеляційного суду від 03.11.2022 року скасовано, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2021 року про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 - залишено в силі.
Посилання позивачів на те, що вони були позбавлені можливості проживати у спірній квартирі у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_6 їм чинив перешкоди щодо приживання та користування квартирою є безпідставними, оскільки постановою Верховного Суду по справі № 754/5333/18 встановлено, що « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не надано доказів чинення їм перешкод у користуванні квартирою, а також поважності їх не проживання у спірній квартирі такий тривалий період. За весь час не проживання у квартирі відповідачі не зверталися до суду з позовом щодо чинення їм перешкод у користуванні квартирою.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
В постанові Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі № 463/5150/15-ц, колегією суддів сформований правовий висновок, що «як визначено частиною другою статті 8 Закону № 2482-XII, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Таким чином, умовою для здійснення приватизації житла є обов'язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження.
Наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону № 2482-XII є визнання приватизації недійсною.
Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (ст.215 ЦК України).
У розумінні положень наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала; у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №815/6945/16 (провадження №11-439апп18).
Захисту підлягає лише порушене, невизнане право чи законний інтерес особи. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі №571/1168/17 (провадження №61-8227св21), від 21.07.2021 року у справі №296/3367/18 (провадження №61-16274св19) та інші).
Натомість, приватизація може бути визнана незаконною в разі порушення вимог законодавства, яке регулює процедуру її проведення, та, як наслідок, підставою для скасування розпорядження органу приватизації та видане на його підставі свідоцтво.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Суд враховує ці висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Наведеними нормами процесуального права саме на позивачів покладається обов'язок довести обґрунтованість усіх заявлених вимог, надати належні та допустимі докази на підтвердження підстав позову.
Разом з тим, позивачами не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що її батьки під час приватизації спірної квартири діяли всупереч інтересів позивачки. В зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про визнання розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру частково недійсним та їх часткове скасування, оскільки нею не доведено обставин, на які вона посилалась в обґрунтування позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Крім того, оскільки позовні вимоги позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру є тотожними з вимогами первісного позову про визнання приватизації недійсною та скасування державної реєстрації, підстави для її задоволення також відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, Конституцією України, ст. 16, 203, 215 ЦК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_5 , про визнання приватизації недійсною та скасування державної реєстрації - відмовити.
У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання приватизації житла недійсною та скасування державної реєстрації прав на квартиру - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, ЄДРПОУ 37415088, адреса: м. Київ, м. Київ, пр. Червоної Калини, 29.
Відповідач - Київська міська державна адміністрація, ЄДРПОУ 00022527, адреса: м. Київ, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлений 06 вересня 2023 року.
Суддя О.В.Лісовська