Справа № 562/881/23
16.05.2023 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Саган Л.В., розглянувши в м.Здолбунові заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області із заявою про встановлення факту, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про встановлення факту належності йому посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , виданого 11 квітня 1991 року на ім'я " ОСОБА_3 " Рівненською обласною державною адміністрацією, прізвище, ім'я, по батькові в якому не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, зазначеним у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 12 червня 1967 року на ім'я " ОСОБА_3 " Антонівською сільрадою Володимирецького району Рівненської області, та паспорті серії НОМЕР_3 , виданому 05 листопада 1998 року на ім'я " ОСОБА_1 " Володимирецьким РВ УМВС України в Рівненській області, які належать одній особі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю села Антонівка Володимирецького району Рівненської області.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану.
Таким чином, факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і мати безспірний характер. Від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, справи про встановлення яких розглядаються судом.
Згідно роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, встановленим ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Відповідно до вимог ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Разом з тим, в абз.2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз'яснено, що заяви про встановлення факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК (главою 6 розділу 4 ЦПК України, в редакції чинній на момент звернення з заявою до суду), оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.
Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦК України у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні.
Заявником ОСОБА_1 було подано до суду заяву без додержання вимог, зазначених у ст.ст.175, 177, 318 ЦПК України, на підставі чого ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2023 року заяву було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду про залишення заяви без руху від 17 березня 2023 року заявник отримав 02 травня 2023 року.
Однак, станом на 16 травня 2023 року на виконання вимог ухвали ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження неможливості одержання необхідних документів з відповідними виправленнями в позасудовому порядку. Відсутні докази, що до пред'явлення до суду заяви ОСОБА_1 звертався до відповідних організацій за одержанням документів, які посвідчують факт. Також відсутня довідка про відмову у видачі таких документів із зазначенням причин відмови.
Заявник не усунув недоліки заяви, вказані в ухвалі про залишення заяви без руху і таким чином не виконав вимог ст.ст.175, 177, 318 ЦПК України у строк, встановлений судом.
Положеннями частин 3, 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Допущені при оформленні заяви недоліки позбавляють суд можливості провести підготовку справи до розгляду, призначити її, розглянути та ухвалити рішення у відповідності до Закону. Підстав для звільнення від доказування судом не встановлено.
Згідно положень ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що заяву слід визнати неподаною та повернути заявнику.
Частиною 7 ст.185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - повернути заявнику.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.