справа № 758/10318/22 головуючий у суді І інстанції Петров Д.В.
провадження № 22-ц/824/7468/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
23 серпня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_5 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Семпал Ко ЛТД», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2022 року позивачі звернулися до суду з позовом та просили визнати неправомірними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо порушення прав споживачів та зняття з комерційного обліку вузлів обліку теплової енергії у квартирах АДРЕСА_4 , та проведення, починаючи з жовтня 2019 року, нарахувань плати за спожиту послугу з централізованого опалення згідно показань загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії без урахування показань наявних вузлів обліку теплової енергії в окремих квартирах; зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» повернути на комерційний облік вузли обліку теплової енергії квартири №75 (Ultra Meter №97093598); квартири №26 (Ultra Meter №97093415); квартири №55 (Ultra Meter №97093581) та квартири №63 (Ultra Meter № 97093560) в будинку АДРЕСА_4 ; зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії починаючи з жовтня 2019 року в квартирах АДРЕСА_4 з урахуванням показників квартирних вузлів обліку теплової енергії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками квартир АДРЕСА_4 . За власні кошти ними було встановлено прилади обліку теплової енергії, які на підставі актів було взято на комерційний облік та допущено до експлуатації. При цьому, вся технічна документація на встановлення вузлів обліку теплової енергії системи опалення була складена ліцензованим суб'єктом господарювання, а саме: ТОВ Фірма «Семпал Ко ЛТД» індивідуально на кожну квартиру. У жовтні 2019 року позивачі отримали копії вимог СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» від 04 жовтня 2019 року № 30/1/1/4550 про надання Актів обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів обліку теплової енергії з відповідними висновками, які стали підставою для встановлення приладів обліку теплової енергії у вказаних квартирах позивачів. 23 жовтня 2019 року позивачі на виконання вимог СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» через Центр комунального сервісу Подільського району м. Києва надали запитувані документи (по кожній квартирі окремо). Однак, не зважаючи на надання всіх документів, в листопаді 2019 року позивачі отримали квитанції, з яких стало зрозуміло, що нарахування за спожиту послугу почало здійснюватися без урахування показань індивідуальних приладів обліку теплової енергії. Як згодом стало відомо, рішення про зняття з обліку було прийнято ще 07 жовтня 2019 року та оформлене протоколом № 31 виробничої наради керівників департаментів та начальників РТ СП «Енергозбут» від 07 жовтня 2019 року, тобто, майже одночасно з направленням листів споживачам послуги. Позивачі вважають, що запитувані копії документів щодо технічної можливості встановлення вузлів обліку теплової енергії з відповідними висновками, які стали підставою для встановлення приладів обліку теплової енергії в помешканнях позивачів, та взяття їх на комерційний облік, не перевірялись, не отримали належної оцінки фахівців, а отже, рішення про зняття з обліку приладів обліку теплової енергії є упередженим, необґрунтованим та неправомірним.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції через неповне дослідження матеріалів справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачі зазначають, що єдиною підставою для відмови у задоволенні позову були помилкові висновки суду про те, що встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії в квартирах позивачів не можливе з огляду на відсутність належного підтвердження відповідності встановлених вузлів розподільного обліку в квартирах нормативним вимогам, що, як наслідок, призвело до некоректного обліку спожитої теплової енергії по відношенню до мешканців квартир без індивідуальних засобів обліку теплової енергії. Однак, дані твердження суду не відповідають матеріалам справи та її дійсним обставинам, та спростовуються наданими позивачами доказами. Сам факт прийняття відповідачем приладів обліку теплоенергії на абонентський облік та нарахування плати за отримані послуги за показаннями приладів обліку свідчить про погодження ним технічної документації та висновків щодо наявності технічної можливості встановлення приладів обліку згідно Порядку № 829. Судом не враховано той факт, що матеріали справи не містять жодного належного, допустимого доказу, зокрема, актів обстеження щодо технічної неможливості встановлення вузлів розподільного обліку за адресою: АДРЕСА_4 , складених уповноваженим ліцензованим суб'єктом за результатами обстеження внутрішньо будинкової системи опалення будинку АДРЕСА_4 . Також, судом першої інстанції проігноровані докази, наявні в матеріалах справи, а саме технічні умови, акти, описи системи опалення до робочого проекту, в яких засвідчено, що система опалення в квартирах позивачів - однотрубна, змішаного типу з вертикальною подачею, що також засвідчено актом повторного обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії згідно Порядку 829 від 15 січня 2020 року, складеним уповноваженим суб'єктом (а.с.153-155, том І). Позивачі вказують, що встановлення засобів обліку теплової енергії в квартирах позивачів було правомірним, що в тому числі зафіксовано в актах прийняття на облік, де вказано, що «Засіб обліку встановлено згідно технічного рішення по проекту та допущено до експлуатації». Суд першої інстанцій зробив помилковий висновок про те, що у квартирах позивачів можливим є встановлення виключно приладів-розподілювачів, а не встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії. Відповідач, в свою чергу, зважаючи на принцип змагальності, не надав жодного належного, допустимого доказу, зокрема, акту обстеження щодо технічної неможливості встановлення вузлів розподільного обліку в квартирах позивачів в будинку АДРЕСА_4 . Позивачі вказують, що забезпечення вільного доступу до приладів обліку позивачів фактично є можливим та відповідає технічним особливостям проектної документації, вимогам чинного законодавства та договору з виконавцем послуг, та не впливає на висновок щодо технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії в квартирах позивачів. Довід відповідача, що в квартирах, не обладнаних індивідуальними вузлами обліку, нарахування на один особовий рахунок збільшується втричі, спростовується розрахунком, наданим позивачами в додаткових поясненнях по суті справи від 05 лютого 2023 року (а.с. 168-183, том II). Згідно наданих розрахунків, зменшення навантаження на нарахування з теплолічильником складає в середньому 37,5% у межах діапазону параметрів теплолічильника. Крім того, судом не взято до уваги, що Робочими проектами передбачено пропорційний порядок обрахування оплати кожним позивачем опалення місць загального користування, що виключає обмеження прав інших споживачів та створення нерівних умов для отримання послуги. Позивачі також вказують, що судом було правильно встановлено, що «нарахування плати квартир за опалювальний період 2018/2019 років здійснювалось з урахуванням показань вузлів обліку теплової енергії». Відповідач надавав позивачам рахунки-повідомлення на сплату послуг за спожите центральне опалення згідно з показників лічильників. Дана обставина вкотре підтверджує той факт, що між сторонами виникли правовідносини, за якими позивачі (споживачі) сплачували за отриману послугу за приладами обліку виконавцеві, а саме, КП «Київтеплоенерго», і свідчить про визнання КП «Київтеплоенерго» взятих на облік приладів обліку теплової енергії позивачів. Отже, зауважень щодо встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та взяття їх на облік у відповідача не було. З наявних актів вбачається, що лічильники були прийняті на абонентський облік в програмно-інформаційному комплексі КП «Київтеплоенерго» у встановленому порядку. Таким чином, Порядком № 270 не визначено ані підстав для зняття з комерційного обліку засобів обліку теплової енергії, ані такого порядку. Саме таке правозастосування у подібних правовідносинах наведене Верховним Судом у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 756/2361/20-ц. Зокрема, Верховний Суд вказав, що зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол обліку теплової енергії. Оскільки лічильники теплової енергії було знято з обліку без будь-яких попереджень та обґрунтованих пояснень щодо відміни власного погодженого рішення відповідача про їх встановлення та взяття на облік, дії КП «Київтеплоенерго» є неправомірними.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, за умов повного з'ясування обставин справи та наданні доказам належної оцінки. Так, судом першої інстанції враховано, що відповідач набув статусу Виконавця послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в місті Києві з 01 травня 2018 року. Отже, підприємство не є правонаступником ПАТ «Київенерго» та не несе відповідальності за дії або бездіяльність вказаної особи та не має інформації щодо її господарської діяльності. З набуттям чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22 червня 2017 року змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також вимоги щодо встановлення вузлів розподільного обліку. Технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається згідно із Порядком визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 829 (Порядок). З введенням в дію Порядку та враховуючи роз'яснення на сайті Урядового порталу, що були надані 08 січня 2019 року, КП «Київтеплоенерго» з 01 жовтня 2019 року знято з обліку вузли розподільного обліку теплової енергії, що встановлені у будинках з внутрішньобудинковою вертикальною системою подачі теплоносія, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства (т. 3, а.с. 49). З огляду на наведене, відсутня можливість передати показання вузла розподільного обліку теплової енергії як через особистий кабінет, так і будь-яким іншим способом. Так, нарахування за послугу з централізованого опалення всім мешканцям житлового будинку по АДРЕСА_4 , здійснюються за фактично спожиті обсяги теплової енергії, визначені за показаннями вузлів комерційного обліку теплової енергії, якими оснащено будинок, пропорційно опалювальній площі квартир у відповідності до ст. 9 та ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». У позовній заяві зазначено, що ФОП ОСОБА_6 складено Акт № 278 від 22 листопада 2019 року, в якому зазначено про неможливість встановлення лічильників. Внутрішньобудинкова система опалення цього будинку не забезпечує відповідність трьом критеріям з чотирьох, які встановлені п. 6 Порядку. Прилади, що встановлені в квартирах позивачів, є вузлами розподільного обліку теплової енергії, що не могли бути встановлені в силу положень ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Згідно роз'яснення Мінрегіону від 22 січня 2016 року слідує, що встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручання в систему опалення і як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення так і теплового балансу будинку в цілому. Зазначене свідчить про можливе порушення прав та інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку через встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії у квартирі позивача, що призведе до порушення теплового балансу будинку. КП «Київтеплоенерго» не може приймати на абонентський облік теплові лічильники, які встановлені в квартирах, так як це суперечить Порядку № 829 . Позивачами не надано доказів, які б могли свідчити про дотримання порядку встановлення вузлів обліку теплової енергії в їх квартирах. Відповідач вказує також про те, що у випадку здійснення коригування нарахувань за попередні опалювальні періоди з врахуванням показань вузлів розподільного обліку, це матиме наслідком донарахування споживачам без таких вузлів. Максимальна сума донарахування становитиме понад 79 тис. грн. на 1 особовий рахунок (квартиру). Співвласники, які за новим Порядком №829 позбавлені можливості встановлення вузлів розподільного обліку, мають оплачувати вартість теплової енергії, спожитої споживачами, у яких не на усіх теплових вводах в квартиру встановлено вузли розподільного обліку, тобто за іншими тепловими вводами обсяг спожитого ними тепла не обліковується. У такому разі виникне ситуація, за якої «сусід має платити за іншого сусіда», а не кожен за свої спожиті послуги. За приписами Закону України «Про захист прав споживачів» має бути забезпечено захист усіх споживачів будинку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартир у будинку АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_1 є власницею квартири № 75 , ОСОБА_2 - власником квартири № 26 , ОСОБА_3 - власником квартири № 55 , ОСОБА_4 - власником квартири № 63 .
ОСОБА_1 було обладнано свою квартиру № 75 приладом обліку теплової енергії Ultra Meter № 97093598, монтаж вузла обліку споживання теплової енергії (лічильника тепла) системи опалення квартири було проведено відповідно до проектів, складених ТОВ Фірма «Семпал Ко ЛТД».
На підставі акту від 11 лютого 2019 року вузол обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення було взято на комерційний облік.
ОСОБА_2 було обладнано свою квартиру № 26 приладом обліку теплової енергії Ultra Meter № 97093415, монтаж вузла обліку споживання теплової енергії (лічильника тепла) системи опалення квартири було проведено відповідно до проектів, складених ТОВ Фірма «Семпал Ко ЛТД».
На підставі акту від 12 квітня 2019 року вузол обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення було взято на комерційний облік.
ОСОБА_3 було обладнано свою квартиру № 55 приладом обліку теплової енергії Ultra Meter № 97093581, монтаж вузла обліку споживання теплової енергії (лічильника тепла) системи опалення квартири було проведено відповідно до проектів, складених ТОВ Фірма «Семпал Ко ЛТД».
На підставі акту від 11 лютого 2019 року вузол обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення було взято на комерційний облік.
ОСОБА_4 було обладнано свою квартиру № 63 приладом обліку теплової енергії Ultra Meter № 97093560, монтаж вузла обліку споживання теплової енергії (лічильника тепла) системи опалення квартири було проведено відповідно до проектів, складених ТОВ Фірма «Семпал Ко ЛТД»,
На підставі акту від 12 лютого 2019 року вузол обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення було взято на комерційний облік.
Нарахування плати квартир № 26 , № 55 , № 63 та № 75 за опалювальний період 2018/2019 років (починаючи з лютого 2019 року, а кв. 26 - з квітня 2019 року) здійснювалось з урахуванням показань вузлів обліку теплової енергії. З листопада 2019 року нарахування за спожиту послугу почало здійснюватися без урахування показань індивідуальних приладів обліку теплової енергії.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Апеляційний суд не погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до вимог ст. 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодно та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (надалі - Правила № 630), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Правил № 630, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил.
Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є власниками квартир АДРЕСА_4 . В лютому 2019 року позивачі - власники квартир № 75 , 55 , 63 та в квітні 2019 року квартири №26 за власний рахунок встановили індивідуальні лічильники тепла згідно діючого законодавства.
Вказані індивідуальні лічильники тепла були встановлені в лютому 2019 року та в квітні 2019 року, тобто після набрання чинності порядку №829, який набрав чинності 24 жовтня 2018 року та на який посилається відповідач.
Для погодження встановлення вузлів обліку теплової енергії позивачі отримали у встановленому порядку від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Технічні умови, на встановлення квартирних засобів обліку спожитої теплової енергії .
В подальшому, відповідно до пункту 6 Порядку 829 було обстежено систему опалення в квартирах позивачів та складено Акти обстеження щодо технічної можливості встановлення вузлів обліку теплової енергії згідно Порядку № 829, відповідно до яких було надано висновки про наявність технічної можливості встановлення приладів обліку в зазначених помешканнях, щодо чого КП «Київтеплоенерго» не заперечувало та погодило Робочі проекти (т.1, а.с. 31-47, 48-62, 63-77, 78-96).
Прилади обліку теплової енергії були встановлені в квартирах позивачів, перевірені та опломбовані уповноваженими особами, зокрема, КП «Київтеплоенерго», ЦКС Подільського району м. Києва; взяті на комерційний облік КП «Київтеплоенерго» відповідно до п. 19 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 та розділу III Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12 жовтня 2018 року № 270, про що складено відповідні Акти (т. 1, а.с. 97-100).
Нарахування плати в кв. 26, кв. 55, кв. 63 та кв. 75 за опалювальний період 2018/2019 років (починаючи з лютого 2019 року, а кв. 26 - з квітня 2019 року) здійснювалось з урахуванням показань вузлів обліку теплової енергії, встановлених відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання», абзацу 2 пункту 10 та пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за розрахунками, здійсненими КП «Київтеплоенерго».
Жодних претензій або зауважень щодо некоректного нарахування, оплат та донарахувань КП «Київтеплоенерго» не пред'являло, приймало у позивачів оплату за надані послуги опалення у відповідності до показників встановлених лічильників теплової енергії.
Крім того, в матеріалах справи міститься листування КП «Київтеплоенерго» з позивачами зі змісту якого вбачається визнання відповідачем факту взяття на облік вузлів розподільного обліку теплової енергії позивачів та зняття їх з обліку (т.1, а.с. 128, 129, 144, 148-149).
Відповідно до листа № 30/1/1/4550 від 04 жовтня 2019 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» структурного підрозділу «Енергозбут» вбачається, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення з 01 травня 2018 року, повідомлено споживачу, що у випадку не надання акту, КП «Київтеплоенерго» буде змушене здійснювати нарахування за спожиту послугу з централізованого опалення без урахування показань вузлів розподільного обліку теплової енергії.
Зазначене свідчить про прийняття КП «Київтеплоенерго» на облік встановлених позивачами приладів обліку теплової енергії, з урахуванням Порядку № 829.
Також, вказані обставини визнаються відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу в якому зазначено, що відповідач 01 жовтня 2019 року зняв з обліку вузли розподільного обліку теплової енергії, що встановлені у будинку позивачів (т. 3, а.с. 49).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачі, після набуття чинності Порядку № 829, у відповідності до розроблених проектів, які погоджені відповідачем, встановили в своїх квартирах прилади обліку теплової енергії та сплачували за отримані послуги опалення у відповідності до показників встановлених лічильників.
КП «Київтеплоенерго», в свою чергу, взяв на облік зазначені лічильники та приймав від позивачів оплату за свої послуги, керуючись при цьому показниками встановлених у квартирах позивачів лічильників.
Приймаючи рішення про зняття лічильників тепла, що встановлені в квартирах позивачів, з обліку відповідач вказував, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається згідно із Порядком визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 № 829 (Порядок). З введенням в дію Порядку та враховуючи роз'яснення на сайті Урядового порталу, що були надані 08 січня 2019 року, КП «Київтеплоенерго» з 01 жовтня 2019 року знято з обліку вузли розподільного обліку теплової енергії, що встановлені у будинках з внутрішньобудинковою вертикальною системою подачі теплоносія, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
З урахуванням обставин зазначеної справи, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача, з огляду на наступне.
Зі змісту Порядку № 829, що був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року, на який посилається відповідач, вбачається, що він не передбачає порядку зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік після набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами.
При цьому, жодною нормою чинного законодавства, на які посилається відповідач, не передбачено повторне обстеження квартир з метою перевірки раніше прийнятого рішення про технічну можливість встановлення приладу обліку теплової енергії та можливість перегляду такого рішення.
Також Порядок № 829 не наділяє відповідача, як суб'єкта надання послуг з опалення, в тому числі і квартир позивачів, знімати з обліку раніше встановлені та прийняті на комерційний облік прилади обліку теплової енергії.
Так, у відповідності до п. 10, 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 жовтня 2018 року № 270 визначено, що з дати складання акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік такий вузол є прийнятим оператором зовнішніх інженерних мереж і виконавцем відповідної комунальної послуги на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов'язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї. Не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії), який раніше був прийнятий на абонентський облік...
З урахування встановлених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про порушення відповідачем абзацу 2 пункту 10 Правил № 630, відповідно до якого справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом 5 пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем після прийняття Порядку № 829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії.
Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто, в даному випадку КП «Київтеплоенерго».
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув не надав правової оцінки тим обставинам, що відповідачем враховувались надані позивачами показники лічильників і нормами чинного законодавства не передбачено права надавача послуг опалення знімати з комерційного обліку лічильники, які раніше ним прийняті на облік.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо зняття з обліку встановлених в квартирі позивачів приладів обліку теплової енергії та нарахування їм оплати за комунальну послугу з централізованого опалення з жовтня 2019 року без урахування щомісячних показників лічильників.
Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи з прийняттям постанови по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви за дві вимоги немайнового характеру позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 сплатили по 1 984 грн. 80 коп. кожен. При подачі апеляційної скарги зазначені позивачі сплатили по 2 977 грн. 20 коп. кожен. В загальному розмірі позивачі сплатили по 4 962 грн. судового збору. Позивач ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, оскільки у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 судовий збір підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4 962 грн. на користь кожного з них. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі, який підлягав сплаті вказаним позивачем, а саме 4 962 грн. за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року скасувати та прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Семпал Ко ЛТД», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати неправомірними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо порушення прав споживачів та зняття з комерційного обліку вузлів обліку теплової енергії у квартирах АДРЕСА_4 , та проведення, починаючи з жовтня 2019 року, нарахувань плати за спожиту послугу з централізованого опалення згідно показань загальнобудинкового засобу обліку теплової енергії без урахування показань наявних вузлів обліку теплової енергії в окремих квартирах.
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» повернути на комерційний облік вузли обліку теплової енергії квартири №75 Meter № 97093598 ); квартири № 26 (Ultra Meter № 97093415); квартири № 55 (Ultra Meter № 97093581) та квартири №63 (Ultra Meter № 97093560) в будинку АДРЕСА_4 .
Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії починаючи з жовтня 2019 року в квартирах АДРЕСА_4 з урахуванням показників квартирних вузлів обліку теплової енергії.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: пл. І. Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код - 40538421, на користь ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: пл. І. Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код - 40538421, на користь ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_12 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: пл. І. Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код - 40538421, на користь ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_13 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місце знаходження: пл. І. Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код - 40538421, в дохід держави судовий збір у розмірі 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2023 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.