06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 540/186/20
адміністративне провадження № К/990/28689/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі №540/186/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про проходження публічної служби,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними накази т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капітана поліції О.Білошицького від 02 січня 2020 року №14 о/с та від 09 січня 2020 року, якими ОСОБА_1 було звільнено зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
- негайно поновити позивачку на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано накази т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капітана поліції О.Білошицького від 02 січня 2020 року № 14 о/с та від 09 січня 2020 року про особовий склад, якими інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національною поліцію» звільнено зі служби в поліції. Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції з 10 січня 2020 року. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 302214,95 грн з виключенням сум відрахування на податки та інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 10 січня 2020 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу за один місяць у межах суми стягнення 10 456, 85 грн з виключенням сум відрахування на податки та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано частину восьму статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/3383/16, від 14 листопада 2018 року у справі №825/1779/17 та від 20 листопада 2019 року у справі № 826/12649/16.
Щодо зазначених посилань, Верховний Суд вважає необхідним зазначити таке.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо.
Висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в іншій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.
Представник відповідача, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що у наведених ним справах Верховний Суд висловив позицію, що вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Аналіз висновку суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже, й різні висновки, яких дійшли суди.
Інша мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове регулювання обґрунтування, проте Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Крім того, ухвалами від 26 липня 2023 року та від 17 серпня 2023 року Верховний Суд повернув касаційні скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі №540/186/20, оскільки подані скарги не містили належних обґрунтувань підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Подаючи цю касаційну скаргу, представник відповідача навів аналогічні підстави в частині обґрунтувань підстав оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тим, що були повернуті Верховний Судом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 169, 328,330,332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 540/186/20 - повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко