06 вересня 2023 року
м. Київ
справа №160/18752/22
адміністративне провадження № К/990/19983/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О. А., Мартинюк Н. М.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 160/18752/22 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Північно-Східного офісу Держаудитслужби, про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу,
02 червня 2023 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2023 року вказану касаційну скаргу у справі № 160/18752/22 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 червня 2023 року, скаржник надіслав заяву про усунення недоліків та платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Скаржник зазначає підставою касаційного оскарження, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано пункт 5 частини сьомої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», частину другу статті 2 КАС України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 грудня 2019 року у справі № 160/9513/18; від 02 грудня 2021 року у справі № 320/4611/19; від 11 червня 2020 року у справі № 160/6502/19; від 12 серпня 2020 року у справі № 160/11304/19; від 21 січня 2021 року у справі № 400/4458/19; від 28 січня 2021 року у справі № 160/12925/19.
Верховний Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
У поданій касаційній скарзі скаржник в загальному перелічив постанови Верховного Суду, детально виклав обставини справи, фактично висловив незгоду із прийнятими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що заступником Голови Держаудитслужби України дорученням від 05 вересня 2022 року №003100-18/6851-2022 визначено здійснити Управлінню Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області моніторинг процедури закупівлі UA-2021-12-09-018638-с. Начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області Салогуб Іриною видано наказ від 20 жовтня 2022 року № 73-3 про початок моніторингу. За результатами проведеного моніторингу спірний Висновок складено Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області та затверджено його начальником.
Разом з цим, адміністративний позов про оскарження зазначеного Висновку пред'явлено Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Північно-Східного офісу Держаудитслужи з тієї підстави, що Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області є відокремленим (структурним підрозділом) Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області без статусу юридичної особи.
Тому, зважаючи на те, що Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області наділено повноваженнями щодо здійснення заходу державного контролю, зокрема, моніторингу процедури закупівлі на території іншої адміністративно-територіальної одиниці за дорученням Держаудитслужби, а також те, що спірний Висновок складено та затверджено Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області суд апеляційної інстанції уважав, що саме воно і має відповідати за пред'явленим позовом. Натомість Північно - Східний офіс Держаудитслужби не є учасником спірних правовідносин, тому його залучення в якості відповідача є безпідставним.
Суд першої інстанції не здійснив заміну неналежного відповідача у справі.
Наведене порушення судом першої інстанції норм процесуального права слугувало підставою для скасування судом апеляційної інстанції оскаржуваного ним рішення, як це передбачено статтею 317 КАС України, та постановляння нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову з підстави пред'явлення його до неналежного відповідача.
Верховний Суд звертає увагу, що наведені скаржником у касаційній скарзі справи було розглянуто судами по суті позовних вимог, однак у цій справі суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не надаючи оцінку суті заявлених позовних вимог та відмовив у задоволенні адміністративного позову суто з підстави пред'явлення його до неналежного відповідача.
Відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постановах на які посилається скаржник у касаційній скарзі не можуть вважатися релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
За таких обставин посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованими та суперечливими, що виключає його прийняття, як підстави касаційного оскарження.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах - частини першої статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби», пункту 1 Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року №23, пункту 1 Примірного положення про управління офісів Держаудитслужби в областях, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02 червня 2016 року №23.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Суд зазначає, що формальне посилання на норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не зазначено який саме висновок за результатами розгляду касаційної скарги має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Подана касаційна скарга фактично містить виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального права.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 160/18752/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
СуддіМ. В. Білак О. А. Губська Н. М. Мартинюк