06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 620/4674/22
адміністративне провадження № К/990/28650/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №620/4674/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області № 489 від 13 червня 2022 року в частині пункту: «за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 3, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 Розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09 листопада 2016 року, Присяги працівника поліції, у частині самоусунення з 16.03.2022 від виконання своїх службових, функціональних обов'язків як поліцейського, зокрема, як керівника, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» під час дії правового режиму воєнного стану на території України, виїзду (без належного погодження керівництва ГУНП в Чернігівській області) за межі м. Чернігова, зокрема, місця дислокації підрозділу, самоусунення від керівництва підпорядкованими підрозділами та особовим складом та неповернення до місця дислокації підрозділу в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, заступника начальника Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) звільнити зі служби в поліції»;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області № 332о/с від 28 червня 2022 року про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» підполковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), заступника начальника Чернігівського районного управління ГУНП, 29 червня 2022 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції з 29 червня 2022 року;
- стягнути з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 13 червня 2022 року №489 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині, що стосується підполковника поліції ОСОБА_1 ; визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 28 червня 2022 року №332о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 30 червня 2022 року; стягнуто з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2022 року по 08 березня 2023 року в розмірі 152029,08 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області задоволено повністю. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №620/4674/22 повернуто скаржникові.
18 серпня 2023 року касаційна скарга повторно надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 12 грудня 2019 року у справі №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справі №806/647/15.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У поданій касаційній скарзі скаржником зазначено про постанови Верховного Суду, їх цитування з вказівкою про подібність цих висновків до цієї справи.
Отже, на думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не застосовані вищезгадані висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, тобто у правовідносинах, які відповідають усім критеріям подібності до справи, що розглядається.
Разом з цим як підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у подібних правовідносинах) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційне провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може бути переглянуте судом касаційної інстанції, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі №620/4674/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко