06 вересня 2023 року
м. Київ
справа №520/9192/22
адміністративне провадження №К/990/28658/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №520/9192/22 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі -відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку - 38749 грн;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку - 37769,13 грн.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19 жовтня 2019 року по 19 квітня 2020 року у розмірі 132343 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №520/9192/22 повернуто скаржникові.
18 серпня 2023 року касаційна скарга повторно надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник, оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції в суді касаційної інстанції, посилається на пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у справах № 821/1083/17, 761/9584/15-ц, 825/325/16, 524/1714/16-a, 806/2473/18.
Офіс Генерального прокурора зазначає, що висновки щодо врахування істотності частки вихідної допомоги в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні судом апеляційної інстанції не застосовано.
Отже, скаржник виклав підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим відповідач посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Заявник касаційної скарги зазначає про необхідність у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19 та від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, які застосовані судами попередніх інстанцій у цій справі.
Скаржник зазначив про те, що невиплачуючи вихідну допомогу ОСОБА_1 , який не пройшов атестації, керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, відповідно до яких позивач у справі не набув права на отримання вихідної допомоги, оскільки його було звільнено з підстав та у порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру», яким не передбачено такої виплати.
Верховний Суд відхиляє такі доводи Офісу Генерального прокурора, оскільки такі аргументи носять формальний характер, не стосуються предмету спору у цій справі та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, позаяк саме висловлення Верховним Судом висновку у справі №560/3971/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас, скаржником жодним чином не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В цій заяві зазначено, що Офісом Генерального прокурора 19 липня 2023 року, тобто в межах строку, визначеного статтею 329 КАС України, подано касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року повернуто касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Як указує відповідач, в ухвалі Верховного Суду від 07 серпня 2023 року роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Насамкінець скаржник зазначає, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України.
З огляду на викладене, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як встановлено Верховним Судом за допомогою КП «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з первинною касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року (повний текст складено 19 червня 2023 року) у справі №520/9192/22 засобами поштового зв'язку 19 липня 2023 року, тобто в межах строку, встановленого статтею 329 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Повторно касаційну скаргу скаржником подано до Верховного Суду засобами поштового зв'язку 17 серпня 2023 року.
Колегія суддів погоджується з відповідачем, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Отже, враховуючи повторне подання касаційної скарги до Верховного Суду після повернення первинної скарги без зайвих зволікань, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
До касаційної скарги додано клопотання заявника про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №520/9192/22.
Відповідно до частини першої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої та третьої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне встановити учасникам строк для подання заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №520/9192/22.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку на касаційне оскарження, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 328-330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
Клопотання Офісу Генерального прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження - задовольнити.
Поновити Офісу Генерального прокурора строк на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 520/9192/22.
Відкрити касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі № 520/9192/22 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/9192/22.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та заперечень щодо заявленого клопотання про зупинення виконання судового рішення, та роз'яснити, що до відзиву та заперечень додаються докази надсилання (надання) їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
В.М. Соколов
М.І. Смокович
Судді Верховного Суду