про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 вересня 2023 року м. Київ № 320/26976/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ТОВ "Клайт" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Клайт" з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в якому просить суд:
- визнати недійсними такі п.п. 2.2.2, 2.2.5, 2.2.8, 2.3.32, 2.3.37, 2.3.39, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 4.17, 4.18, 4.19, 4.20, 4.21, 4.22, 4.23, 4.2-4.16, 4.18-4.22, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9, 5.10, 5.17, 5.18, 5.19, 5.20, 5.21 Договору №1-2018 від 20.04.2018р. «Про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування», укладеному між ТОВ «КЛАЙТ» та Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- зобов'язати відповідача внести зміни до п. 4.1 договору від 28.05.2019р. №35-19, викласти п. 4.1 Договору у такій редакції:
« 4.1. Контроль за виконанням умов Договору здійснюється Організатором на підставі п. 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. №1081 шляхом звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті для здійснення заходів державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору №1-2018 від 20.04.2018р.;
- зобов'язати відповідача скасувати рішення про дострокове розірвання договору №1-2018 від 20.04.2018р., оформленого листом від 13.04.2023р. №053-3792;
- визнати вказаний договір продовженим на п'ятирічний термін до 20.04.2018р.
Виходячи із вищевказаного та встановлених обставин та підстав заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд вважає необхідним зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Зокрема, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
З предмету заявлених позовних вимог позивача та обґрунтувань вказаних у позовній заві вбачається, що спірні відносини стосуються укладених між позивачем та відповідачем Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, пунктів Договорів, які позивач просить визнати протиправними та скасувати; внести зміни до п. 4.1 спірного Договору від 28.05.2019р. №35-19, викласти у відповідній редакції; визнати протиправними, скасувати дії, рішення щодо дострокового розірвання договору, укладеного між позивачем та відповідачем від 20.04.2018р. №1-2018, та відповідно, зобов'язати продовжити дію такого договору на 5 років, що є відповідно взаємовідносинами щодо ведення господарської діяльності позивача з перевезення пасажирів автобусним транспортом та між сторонами укладених Договорів що регулюються відповідним законодавством щодо правочинів, їх укладення, розірвання та внесення до них змін та враховуючи сторони даних спірних Договорів такі взаємовідносини регулюються господарським процесуальним законодавством щодо визнання певних пунктів Договорів нечинними та внесення до них змін, викладення в новій редакції.
Суд зазначає, що за ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За наведених обставин, суд вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.
Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати за правилами господарського судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за №320/26976/23 за позовом ТОВ "Клайт" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
2. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Марич Є.В.