про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
05 вересня 2023 року 320/25294/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві, Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати Єдиного внеску,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДПС у м. Києві, Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску в автоматизованому режимі за січень-грудень 2017р. та І квартал 2018 - IV квартал 2020р. на суму 37788,34 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 15.05.2019р. №Ф-258044-17У на суму 21030,90 грн.
Разом з тим, представником позивача до суду подано заяву про забезпечення наведеного позову, згідно якого він просить зупинити стягнення на підставі спірної податкової вимоги, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №60976868, відкритого для забезпечення примусового виконання спірної податкової вимоги. Мотивуючи подану заяву представник позивача вказує на те, щов межах зазначеного ВП державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 , якою фактично звернуто стягнення на його доходи. Відтак, з метою недопущення порушення прав позивача, шляхом списання з його банківських рахунків коштів на виконання неузгодженої податкової вимоги, представник позивача просить суд вжити зазначений вище захід забезпечення позову.
Згідно частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши у порядку письмового провадження подане клопотання, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частин першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3).
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами ч. 3 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як встановлено судом, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної податкової вимоги, яке здійснюється в межах виконавчого провадження №60976868, обґрунтовано очевидною протиправністю такої вимоги та можливістю ускладнення поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, представник позивача стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до безпідставного стягнення з останнього коштів на виконання оскаржуваної вимоги, а тому неефективності захисту його прав та інтересів у випадку задоволення позову, що завдасть позивачу значної матеріальної шкоди.
Аналіз наведених норм та встановлених судом обставин свідчить на користь висновку про те, що запропонований представником позивача захід забезпечення позову не відповідає вимогам приписів п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, адже зупинення стягнення коштів з позивача, яке відбувається згідно постанови державного виконавця про арешт коштів, є по суті вимогою заборонити державному виконавцю вчиняти виконавчі дії на виконання такої постанови, в той час як постанова державного виконавця про арешт коштів боржника не є предметом оскарження у даній справі.
В той же час, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, як і докази, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд також звертає увагу представника позивача на те, що прийняття відповідачем-1 спірної вимоги та органом ДВС рішення, спрямованого на забезпечення виконання такої вимоги, саме по собі не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а повернення сплачених сум є можливим у випадку задоволення позову відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013р. №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за №1650/24182.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Марич Є.В.