04 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 711/5449/22
провадження № 61-12072ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення коштів, у зв'язку з визнанням правочину недійсним,
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення коштів, в зв'язку з визнанням правочину недійсним.
В обґрунтування позову вказує, що на підставі заявки № 7557 від 08 вересня 2017 року було проведено електронні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 , переможцем яких стала вона (до укладення шлюбу - ОСОБА_2 ), як їх учасник, що запропонувала найвищу ціну за даний лот - в розмірі 850 080,00 грн.
12 грудня 2017 року державним виконавцем за результатами вказаних торгів було складено Акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого державним нотаріусом Лук'яновою Т. І. їй було видане свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру.
Проте, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2018 року у справі № 711/750/18 визнано недійсним правочин, укладений за результатами прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1 , що оформлений Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 12 грудня 2017 року, відповідно до якого переможцем стала ОСОБА_2 , та скасовано свідоцтво про право власності від 15 грудня 2017 року, видане державним нотаріусом Лук'яновою Т. І., відповідно до якого ОСОБА_2 належить вищевказана квартира. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 03 жовтня 2018 року вказане рішення залишено без змін.
Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі Верховний Суд постановою від 18 вересня 2019 року залишив без змін .
У зв'язку з ухваленням зазначеного вище судового рішення у неї на виконання договору, який був визнаний судом недійсним, на підставі статті 216 ЦК України, виникло право на повернення сплачених позивачем за недійсним правочином грошових коштів в сумі 850 080,00 грн з моменту набрання указаним рішенням суду законної сили, тобто з 03 жовтня 2018 року.
Враховуючи вказані обставини вона звернулася до суду з позовною заявою про застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року у справі № 711/4125/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 77 497,88 грн; кошти в розмірі 8 854,79 грн за прострочення виконання зобов'язання за період з 03 жовтня 2018 року по 08 листопада 2019 року; судовий збір в розмірі 899,32 грн, а всього - 90 805,92 грн.
Стягнуто з ДП «Система електронних торгів арештованим майном (ДП «Сетам») на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 4 553,93 грн за прострочення виконання зобов'язання за період з 03 жовтня 2018 року по 08 листопада 2019 року.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Після чого суд, з власної ініціативи, постановив ухвалу суду від 17 серпня 2021 року про виправлення описки в судовому рішенні, а саме: у другому абзаці резолютивної частини рішення вказано вірним: «… грошові кошти в розмірі 76 497,88 грн ….», замість: «… грошові кошти в розмірі 77 497,88 грн ….»; у другому абзаці резолютивної частини рішення вказано вірним: «…судовий збір в розмірі 853,50 грн ….», замість: «… судовий збір в розмірі 899,32 грн ….»; у другому абзаці резолютивної частини рішення вказано вірним: «… а всього - 86 206,17 грн ….», замість: «… а всього 90 805,92 грн».
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року у справі № 711/4125/20 стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 грошові кошти за прострочення виконання зобов'язання за період з 09 листопада 2019 року по 11 червня 2020 року: 3% річних - в розмірі 1 358,09 грн, інфляційні втрати - 1 413,56 грн, судовий збір в розмірі 27,35 грн, а всього - 2 799 грн.
Стягнуто з Державного підприємства «Система електронних торгів арештованим майном (ДП «Сетам») на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 45,58 грн.
Позивач зазначає, що оскільки вона була частково не згодна з ухваленим рішенням у даній справі, то нею було подано на вказані рішення та додаткове рішення апеляційні скарги, розглянувши які, Черкаський апеляційний суд ухвалив постанови від 04 листопада 2021 року у справі № 711/4642/20 , які були залишені без змін постановою Верховного Суду від 04 квітня 2022 року, якими суд апеляційної інстанції постановив:
1) скасувати додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня 2021 року.
2) скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2021 року в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_3 грошових коштів, які були внесені ОСОБА_3 на оплату квартири АДРЕСА_1 з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 03 жовтня 2018 року по 11 червня 2020 року.
3) стягнути із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 807 576 грн, які були внесені ОСОБА_3 на оплату квартири АДРЕСА_1 за період з 03 жовтня 2018 року по 11 червня 2020 року: інфляційні втрати у розмірі 81 717,98 грн та 3 % річних у розмірі 40 990,87 грн, а всього 930 284,85 грн.
4) стягнути із Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_3 10 657,91 грн судового збору.
Однак, не зважаючи на те, що 04 листопада 2021 року судове рішення про стягнення з Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) грошових коштів в розмірі 807 576,00 грн набрало законної сили, вказані кошти відповідачем/боржником у добровільному порядку їй повернуті не були.
У зв'язку з чим вона була вимушена звернyтися до суду за виконавчим листом, отримавши який, ОСОБА_1 негайно після виправлення судом описок, які були допущені під час його виготовлення, звернулася до органів казначейської служби і грошові кошти, які були внесені ОСОБА_3 на оплату квартири АДРЕСА_1 в розмірі 807 576,00 грн та за період з 03 жовтня 2018 року по 11 червня 2020 року: інфляційні втрати у розмірі 81 717,98 грн та 3% річних у розмірі 40 990,87 грн були стягнуті з Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в примусовому порядку та були зараховані на її банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» 19 серпня 2022 року, що підтверджується меморіальним ордером № 1 та випискою з рахунку про «Ощадбанку» про зарахування коштів.
Позивач вказує, що з 04 листопада 2021 року по 18 серпня 2022 року відповідач прострочив виконання з виплати позивачу за постановою Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 711/4125/20 інфляційні втрати у розмірі 81 717,98 грн та 3% річних у розмірі 40 990,87 грн, а всього 122 708,85 грн.
ОСОБА_1 просила суд стягнути з Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на свою користь за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів в сумі 807 576,00 грн за період з 11 червня 2020 року по 18 серпня 2022 року: 3% річних - в сумі 52 931,32 грн та індекс інфляції в сумі 287 633,40 грн, а всього в сумі 340 564,72 грн; стягнути з Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на свою користь за прострочення виконання зобов'язання щодо виплати їй за судовим рішенням - постановою Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 711/4125/20 інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 122 708,85 грн - інфляційні втрати у розмірі 26 029,25 грн та 3% річних в сумі 2 904,67 грн, а всього 28 933,92 грн; стягнути з Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на свою користь 13 694,99 грн судових витрат, у зв'язку з розглядом даної справи.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про стягнення коштів, в зв'язку з визнанням правочину недійсним задоволено.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів в сумі 807 576,00 грн, за період з 11 червня 2020 року по 18 серпня 2022 року: 3% - річних в сумі 52 931,32 грн та індекс інфляції в сумі 287 633,40 грн, а всього в сумі 340 564,72 грн.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 за прострочення виконання зобов'язання щодо виплати ОСОБА_1 за судовим рішенням - Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі № 711/4125/20 інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 122 708,85 грн - інфляційні втрати у розмірі 26 029,25 грн та 3% річних в сумі 2 904,67 грн, а всього 28 933,92 грн.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 694,99 грн.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення коштів, у зв'язку з визнанням правочину недійсним постановлено вважати неподаною та повернуто заявнику.
09 серпня 2023 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - заявник) надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року.
Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані
з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн.
Предметом позову у справі є майнові вимоги про стягнення коштів, у зв'язку з визнанням правочину недійсним.
Ціна позову складає 369 498,64 грн (прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 340 564,72 грн + інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 28 933,92 грн), яка на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З урахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не заявлені та не обґрунтовані, судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.
Крім того, посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.
Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення
у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом
(пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення коштів, у зв'язку з визнанням правочину недійсним.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк