"04" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2329/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дідовій М.А.,
розглянувши справу № 916/2329/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 152 585,26 грн;
представники сторін:
від позивача - Ніценко О.С. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Ювченко А.В. (в режимі відеоконференції),
Позивач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 182 585,26 грн, з яких: 155 317,63 грн заборгованості по кредиту, 27 267,63 грн заборгованості по процентах.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 265/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "УКРГАЗБАНК" від 13.09.2021.
Вказує, що 13.09.2021 виконав свої договірні зобов'язання, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами із загальним лімітом кредитної лінії 200 000,00 грн, в той час як відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та станом на 15.05.2023 має прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 155 317,63 грн та відсоткам у розмірі 27 267,63 грн.
Зазначає, що 22.12.2022 направив на адресу відповідача лист-вимогу від 19.12.2022 про повне погашення заборгованості за Договором, але дана вимога була проігнорована, у зв'язку з чим у позивача виникло право достроково стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 182 585,26 грн.
Ухвалою від 06.06.2023 позовну заяву (вх. № 2414/23 від 01.06.2023) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: зазначення правильного поштового індексу відповідача; належних доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу (з урахуванням правильного поштового індексу відповідача).
07.06.2023 за вх. № 18785/23 до суду надійшла заява представника позивача про відкриття провадження у справі, яка фактично є заявою про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 12.06.2023 позовну заяву (вх. № 2414/23 від 01.06.2023) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2329/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.07.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
11.07.2023 до суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, яку протокольною ухвалою від 12.07.2023 було задоволено та відкладено судове засідання на 07.08.2023.
04.08.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволення позову та навів такі аргументи:
- належне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин; відповідач в лютому 2022 була вимушена залишити місто Херсон та мала змогу повернутися лише в липні 2023. В м. Херсон відповідач мав змогу тимчасово повернутися лише 25.06.23 та було виявлено, що Житловий будинок, в якому мешкає відповідач, зараз знаходяться в пошкодженому стані внаслідок обстрілів, підприємницьку діяльність відновити є не можливим;
- ні Кредитним договором ні Правилами надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» жодним чином не врегульовано між сторонами їх дії у випадку настання обставин непереборної сили, що самостійно та додатково вказує на необґрунтовані дії банку у 2023 році виключно на власний розсуд, що не узгоджується з умовами Кредитного договору, положеннями господарського Законодавства, а саме ст.191 ГК (Загальні умови виконання господарських зобов'язань) та ст.188 ГК України (Порядок зміни та розірвання господарських договорів);
- до звернення до суду з позовом, позивач жодним чином не врегулював у досудовому порядку спір, не з'ясував причин виникнення обставин прострочення Кредитного договору, тоді коли такий обов'язок Банку прямо передбачений Кредитним договором;
- банк не надав доказів отримання відповідачем листа-вимоги від 19.12.2022 № 172/32761/2022. Більш того, відповідач і не міг отримати вказаний лист, оскільки увесь час наступний час після звільнення 07.11.2022 від ворожих військ, місто перебувало під постійними обстрілами та в ньому проживати дуже небезпечно;
- формальні дії банку без дотримання обов'язкових процедур відповідно до п.2.3.2 кредитного договору, вимог статті 188 господарського кодексу України , як раз таки і свідчать про зловживання правом в інших формах, наслідком якого буде арешт коштів та безпідставне притягнення до відповідальності у вигляді тобто отримання додаткових у вигляді нарахованих процентів прибутків у зв'язку з обставинами непереборної сили, в яких опинився відповідач як і дуже значна кількість підприємців України;
- з огляду на положення ст.13 ЦК України, подання даного позову з боку позивача було неприпустимим;
- через допущення Банком грубих порушень договору, з розрахунків до позову залишилося невідомим ні про відсоткову ставку нарахованих процентів ні періоду їх нарахування;
- у позові банком не ставиться також питання і про дострокове розірвання договору, термін якого закінчується лише 13.09.2023 року.
Протокольною ухвалою від 07.08.2023 розгляд справи відкладено на 21.08.2023.
14.08.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій наведено, зокрема, такі доводи:
- виходячи зі змісту положень Договору, за позивачем не встановлений обов'язок здійснювати досудове врегулювання спору та направляти відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту;
- починаючи з моменту повномасштабного вторгнення окупаційних військ РФ, банк до моменту деокупації м. Херсон декілька разів відтерміновував зменшення ліміту кредитної лінії за погодженим між сторонами графіком, зокрема, з 16.03.2022 по 15.06.2022 та з 29.08.2022 по 15.11.2022; аналогічна ситуація була і з нарахованими процентами за користування кредитними коштами за цей період; таким чином, позивач протягом усього часу перебування м. Херсона в окупації в односторонньому порядку надавав відповідачу «кредитні канікули», відтерміновуючи сплату частини кредиту та нарахованих процентів за його користування;
- банк відновив свою роботу у м. Херсон 16.11.2022 та, не володіючи інформацією про фактичне місце перебування відповідача, сподівався на відновлення контактів та співпрацю з останнім після звільнення міста у листопаді 2022 р. Банк, витримавши більш ніж місячну паузу, був змушений направити 22.12.2022 лист-вимогу від 19.12.2022 за останньою відомою адресою, але вимога була проігнорована;
- відповідач міг звернутись до найближчого відділення банку або скористатись відповідними онлайн-сервісами для вирішення проблемних питань, пов'язаних з обслуговуванням боргу за Договором, але доказів про наміри відповідача налагодити контакти з банком та врегулювати відносини з ним у 2022-2023 роках до відзиву не надано;
- відповідачем не доведено неправомірність дій позивача за Договором, направлених на дострокове стягнення кредитної заборгованості.
Протокольною ухвалою від 21.08.2023 судове засідання відкладено на 31.08.2023.
29.08.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив, де представником було викладено, серед іншого, такі доводи:
- ще в лютому 2022 року відповідач, у зв'язку із окупацією Херсонської області, у тому числі, смт Антонівка - де і проживала відповідач, був вимушений залишити місце свого проживання. Відділення поштового зв'язку в смт Антонівка Херсонської області станом на день направлення листа-вимоги не функціонувало у зв'язку із постійними ворожими артилерійськими та ракетними обстрілами зі сторони ворожих військ. Тому, стверджувати про ігнорування відповідача листа-вимоги від 19.12.2022 за №172/32761/2022, що був направлений за місцем її реєстрації, недоцільно, адже позивач навіть не долучив до позову підтвердження отримання вказаного листа відповідачем;
- відповідач жодним чином не був проінформований банком про режим роботи в умовах воєнного стану з 24.02.2022, зокрема з клієнтами банку на окупованій території, хоча відповідач не змінював засобів зв'язку. Водночас позивач, стверджуючи про відсутність намірів у відповідача врегулювати відносини із банком, що стосуються обслуговування боргу за Договором та виконати зобов'язання в добровільному порядку, не згадує ні у самій позовній заяві, ні у відповіді на відзив про часткове погашення боргу за Договором зі сторони відповідача;
- неможливість продовження підприємницької діяльності відповідачем настала з моменту окупації Херсонської області військами РФ та активними бойовими діями на території Херсонської області, які продовжуються по теперішній час, попри деокупацію частини її території;
- введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення Договору, оскільки продовжувати свою підприємницьку діяльність у м. Херсон відповідач не має можливості; відсутність такої можливості пояснюється тим, що помешкання відповідача в смт Антонівка Херсонської області значною мірою пошкоджене від ворожих обстрілів та непридатне для проживання, а обладнане торгове місце, з якого відповідач здійснював роздрібну торгівлю до початку війни, перебуває у самому м. Херсон, яке кожного дня продовжує потерпати від артилерійських, ракетних та авіаційних обстрілів військ РФ;
- банк може запропонувати відстрочення платежів за кредитом на певний час, шляхом реструктуризації боргу.
У судовому засіданні, яке відбулось 31.08.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача кредитну заборгованість з відсотками у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, а також звернув увагу на часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.
Протокольною ухвалою від 31.08.2023 судове засідання відкладено на 04.09.2023.
01.09.2023 до суду надійшли пояснення представника позивача, де було зазначено, що відповідач, після подання позову, 26.05.2023 здійснив часткову сплату заборгованості у загальному розмірі 30 000,00 грн.
Зауважив, що вказані кошти були направлені на погашення процентів у розмірі 27 267,63 грн та тіла кредиту у розмірі 2 732,37 грн.
На підтвердження часткової оплати заборгованості відповідачем позивач надав до суду банківську виписку за період з 01.05.2023 по 30.08.2023.
Таким чином, позивач зазначив, що станом на 30.08.2023, відповідачем повністю погашено заборгованість по процентам та частково погашено заборгованість по тілу кредиту, яка складає 152 585,26 грн.
Ухвалою від 04.09.2023, вступну та резолютивну частини якої проголошено судом у судовому засіданні, провадження у справі закрито в частині вимог про стягнення з відповідача 2 785,97 грн заборгованості по кредиту, 27 214,03 грн заборгованості по процентах на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Цією ж ухвалою суд за клопотанням представника позивача повернув Банку 54,78 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 14791-6 від 17.05.2023.
04.09.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
13.09.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір № 265/2021/МС-02 про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ "УКРГАЗБАНК" (далі - Договір), за умовами якого позичальник у повному обсязі акцептує Правила надання мікрокредиту в АБ "УКРГАЗБАНК" (а.с. 16).
За умовами Договору загальний ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн (п. 1. Договору).
Кредитна лінія відкривається з « 13» вересня 2021 року по « 12» вересня 2023 року (включно). Позичальник погашає кредит відповідно до графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, встановленою Додатком 1 до Договору про приєднання (п. 2 Договору).
За користування кредитом, в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Договору про приєднання, з урахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку проценти, виходячи із встановленої Банком базової процентної ставки в розмірі 19,3 процентів річних, в національній валюті (п. 3 Договору).
За користування кредитними коштами, шо не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), з врахуванням встановленого графіку зменшення Ліміту кредитної лінії, процентна ставка встановлюється в розмірі 29,3 процентів річних (п. 4 Договору).
Тарифи на кредитні операції наведені у Правилах надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (п. 5 Договору).
Інші умови надання кредитних коштів, не передбачені цим Договором про приєднання, регулюються положеннями Правил надання мікрокредиту в АБ «УКРГАЗБАНК» (п. 9 Договору).
Додатком № 1 до Договору є Графік зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії, який підписаний сторонами та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 17).
Відповідно до п. 1.2 Правил підписанням Договору про приєднання позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з усіма умовами Правил, а також своє волевиявлення стосовно приєднання до Правил.
Згідно п. 1.3. Правил, приєднуючись до Правил позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Договором про надання мікрокредиту.
Пунктом 2.1. Правил встановлено, що банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у розмірі та на умовах визначених Договором про надання мікрокредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, визначених Договором про надання мікрокредиту.
Відповідно до Правил, які акцептував відповідач, кредитні кошти надаються банком позичальнику в межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника згідно додатку 1 до Правил шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в АБ “Укргазбанк” (п. 2.6 Правил).
Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок, вказаний в договорі про приєднання згідно графіку зменшення ліміту кредитування, який є додатком до договору про приєднання... У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором про надання мікрокредиту строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості… (п. 2.7 Правил).
Нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного договором про приєднання, здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за наданими кредитними коштами (строкової заборгованості), виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної у договорі про приєднання. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами використовується метод “факт/360”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та банківського року з розрахунку 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.
Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності з п. 2 Договору про приєднання, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту, а у разі настання Події припинення до дня настання Події припинення, що визначені в п.4.5.2. цих Правил (п. 2.8 Правил).
Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання Договору про надання мікрокредиту. У разі якщо останній день для сплати (погашення) процентів за користування кредитними коштами припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються з урахуванням положень п. 2.11. цих Правил.
У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів за користування кредитними коштами, що вказаний в Договорі про приєднання, у встановлені цими Правилами строки, суми непогашених у строк процентів за користування кредитними коштами визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості. Банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання цієї суми з поточних рахунків позичальника, відкритих в Банку, в порядку, визначеному в п. п. 2.14. - 2.15. цих Правил (п. 2.9 Договору).
Згідно з п.2.11. Правил нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені Договором про надання мікрокредиту (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки за користування кредитними коштами, визначеної в Договорі про приєднання. Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення. Сторони узгодили, що в разі настання Події припинення, банк зупиняє нарахування процентів за користування кредитними коштами з дати визначених для такої події у п.4.5.2., а позичальник зобов'язується сплатити на користь банку платежі визначені в п.4.5. цих Правил у випадку їх виникнення. З дня настання Події припинення вся заборгованість позичальника щодо погашення суми кредиту, нарахованих процентів за користування кредитними коштами та комісій вважається простроченою, а позичальник зобов'язаний повернути її та сплатити проценти від суми простроченої заборгованості позичальника на умовах Договору про надання мікрокредиту.
Згідно п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2. Правил, позичальник зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі, в строки, встановлені договором про приєднання, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту; своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку, передбаченому договором про надання мікрокредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та комісії, а також суми передбачених Договором про надання мікрокредиту штрафних санкцій та відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обґрунтовані витрати банку згідно з умовами цих Правил.
Правилами передбачено право Банку відмовитися від надання Позичальнику кредитних коштів за Договором про надання мікрокредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по Договору про надання мікрокредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню Кредиту (його частини), в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій, штрафних санкцій, передбачених Договором про надання мікрокредиту (п.п. 3.3.3. п. 3.3. Договору).
Пунктом п.п. 4.5.2. п.4.5. Правил сторони визначили, що днем настання Події та датою прострочення фактичної заборгованості позичальника є: 4.5.2.1. закінчення строку кредитування - наступний календарний день після кінцевої дати строку кредитування визначеної в п.2. Договору про приєднання; 4.5.2.2. пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту - дата зазначена в такому письмовому повідомленні банку; 4.5.2.3.звернення банку з позовом про дострокове стягнення кредиту - наступний календарний день за днем поштового відправлення позовної заяви банку до відповідача.
Як вбачається із наданої позивачем виписки по банківському рахунку, відповідачу було надано кредит в рахунок кредитної лінії згідно Договору, а саме: 13.09.2021 - 50 000,00 грн; 27.09.2021 - 50 000,00 грн; 07.12.2021 - 83 332,00 грн (а.с. 26).
Цією ж банківською випискою підтверджується часткове погашення відповідачем наданого кредиту та процентів за користування кредитом.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог Банку, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком “Укргазбанк” на офіційному сайті банку www.ukrgasbank.com оголошено публічну пропозицію фізичним особам - підприємцям щодо можливості отримання мікрокредиту.
Правила надання мікрокредиту в АБ “Укргазбанк” є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 640-644 Цивільного кодексу України укласти із банком Договір про надання мікрокредиту за програмою “Мікрокредит”. Ці Правила надання мікрокредиту в АБ “Укргазбанк”, разом із Договором про приєднання до Правил та всіма додатками до них складають Договір про надання мікрокредиту.
Правила набирають чинності з дати їх офіційного оприлюднення на сайті банку та діють до дати офіційного оприлюднення заяви про їх відкликання на сайті банку. Приєднання клієнта до Правил (акцептування даної публічної пропозиції у відповідності із ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України) здійснюється шляхом підписання Договору про приєднання до Правил надання мікрокредиту в АБ “Укргазбанк” (далі - Договір про приєднання) за встановленою АБ “Укргазбанк” формою.
Відтак, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу в рахунок кредитної лінії грошові кошти на загальну суму 183 332,00 грн. У свою чергу, відповідач, здійснив лише часткове повернення заборгованості та мав перед позивачем прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 155 317,63 грн, а також по нарахованим, але не сплаченим процентам за користування кредитними коштами у розмірі 27 267,63 грн, за стягненням якої позивач звернувся до суду із даним позовом.
19.12.2022 позивачем було складено та направлено відповідачу лист-вимогу № 172/32761/2022, згідно з якою позивач вимагав повністю повернути всю суму кредиту протягом 30-ти календарних днів від дати пред'явлення цієї вимоги.
Таким чином, Банк скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п.п. 3.3.3. п. 3.3. Правил.
З цього приводу суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Розглянувши матеріали справи з урахуванням поданих представником позивача пояснень (вх. № 30060/23 від 01.09.2023), суд встановив, що 26.05.2023, після відкриття провадження у справі, відповідачем було частково сплачено кредитну заборгованість на загальну суму 30 000,00 грн, яку позивачем було зараховано на погашення заборгованості по відсоткам (27 267,63 грн), а також на часткове погашення заборгованості по тілу кредиту (2 732,37 грн).
Водночас, з аналізу матеріалів справи суд встановив, що позивачем було неправомірно нараховано заборгованість по відсоткам до 20.01.2023. Так, у листі-вимозі № 172/32761/2022 від 19.12.2022 позивач в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору (строк виконання зобов'язання), у зв'язку з чим після спливу 30-ти календарних днів з дня пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, нарахування відсотків за користування кредиту є неправомірним.
Таким чином, відсотки в порядку ч. 1 ст. 1048 ЦК України мають нараховуватися до 18.01.2023, в той час як нараховані банком до 20.01.2023.
У зв'язку з вказаними обставинами суд здійснив власний розрахунок відсотків та встановив, що нарахування 53,60 грн відсотків річних з 19.01.2023 по 20.01.2023 було неправомірним.
З урахуванням вищезазначеного, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості провадження у справі ухвалою від 04.09.2023 було закрито в частині 30 000,00 грн заборгованості, а саме: правомірно нарахованих відсотків у сумі 27 214,03 грн, заборгованості по тілу кредиту у сумі 2 785,97 грн.
Таким чином, після закриття провадження у справі предметом спору є стягнення з відповідача 152 531,66 грн заборгованості по кредиту та 53,60 грн заборгованості по процентах.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом присудження до стягнення із відповідача 152 531,66 грн заборгованості по кредиту, так як наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 53,60 грн слід відмовити у зв'язку з пред'явленням Банком вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, якою позивач фактично змінив в односторонньому порядку умови кредитування та встановив відповідачу строк для повернення кредиту - до 18.01.2023.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 152 585,26 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280) 152 531,66 грн заборгованості по кредиту, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволення позову в частині стягнення з відповідача 53,60 грн заборгованості по процентах - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 вересня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 вересня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков