про відмову у відкритті провадження у справі
06 вересня 2023 року Справа № 915/1373/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Коваль С.М.,
розглянувши матеріали
позову приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”,
54020, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв;
e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua;
до фізичної особи-підприємця Павлиги Ольги Максимівни,
АДРЕСА_1 ;
про: стягнення 65724 грн. 74 коп.,-
Приватним акціонерним товариством (ПрАТ) “Миколаївська теплоелектроцентраль” пред'явлено позов до фізичної особи Павлиги Ольги Максимівни (далі - гр. Павлиги), з вимогами про стягнення з останньої грошових коштів у загальній сумі 65724 грн. 74 коп., із яких: 57175 грн. 40 коп. - основний борг; 414 грн. 13 коп. - пеня; 1649 грн. 46 коп. - 3 % річних; 6486 грн. 50 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне виконання гр. Павлигою зобов'язань за укладеним з позивачем договором про постачання теплової енергії (далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, а на суми прострочень позивачем нараховано пеню, а також здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” також просить суд про стягнення з гр. Павлиги грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Даний позов не може бути прийнятим у зв'язку з таким.
Судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі “Наталія Михайленко проти України” (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Приписами ч. 1 ст. 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Тобто, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” визначив у даній справі відповідачем - фізичну особу-підприємця Павлиги Ольгу Максимівну.
При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.01.2011 до реєстру внесено запис № 25220060003019455 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Павлиги Ольги Максимівни (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ), підстава: власне рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Ураховуючи наведене, а також що позовну заяву подано саме до фізичної особи-підприємця Павлиги Ольги Максимівни, після припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, а не до фізичної особи Павлиги Ольги Максимівни, суд визнає, що у даній справі припинено суб'єкта господарювання до якого пред'явлено позов, та вбачає підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
За приписами ч.ч. 3-4, 6 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 4, 20, 45, 175, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Відмовити приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” у відкритті провадження у справі.
2. Повернути позовну заяву та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя С.М. Коваль.