79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.09.2023 Справа № 914/2007/23
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», місто Львів
до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 , місто Дрогобич, Львівська область
про стягнення 4 381,59 грн.
Без виклику сторін.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 4 381,59 грн заборгованості за електричну енергію.
Ухвалою від 04.07.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) строк у 15 календарних днів з дня отримання ухвали.
Ухвала суду від 04.07.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу на його електронну адресу вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на електронну адресу представника позивача вказану у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2
Також, ухвала суду від 04.07.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
25.08.2023 відповідачем подано до канцелярії суду заяву (вх.№20716/23 від 25.08.2023) в якій просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи. Заява мотивована тим, що відповідач жодних матеріалів не отримував, а про справу довідався випадково.
Також, 25.08.2023 відповідачем подано до канцелярії суду заяву (вх.№20719/23 від 25.08.2023) в якій просить суд проводити розгляд справи за участі відповідача.
Розглянувши подану відповідачем заяву про здійснення розгляду справи за участі відповідача, суд дійшов висновку відмовити в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Отже, процесуальний закон ставить в залежність можливість задоволення заяви із запереченнями від обґрунтованості таких заперечень відповідача.
Свою заяву відповідач пояснює неодержанням від позивача жодних матеріалів (копії позовної заяви з додатками).
Разом з тим до позовної заяви, поданої суду, позивач долучив докази надіслання відповідачеві такої заяви та додатків до неї, а саме: оригінал опису вкладення у цінний лист від 28.06.2023 (7901603086093), оригінал накладної №7901603086093 від 28.06.2023.
Відповідач подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи та 25.08.2023 ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить запис відповідача на вказаній заяві.
Господарський процесуальний кодекс України чітко визначає критерії, яким має відповідати справа для здійснення її розгляду в порядку спрощеного чи загального позовного провадження.
Так, як передбачено частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. (частина 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України).
Дана справа є малозначною в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому, в силу прямої вказівки законодавства, повинна розглядатись саме в порядку спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову, категорію та складність справи, зважаючи на ту обставину, що зазначена справа належала до малозначних, дійшов висновку, що справа підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Приписами частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Таким чином, оскільки ціна позову в даній справі (4 381,59 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268400 грн), і в силу прямої вказівки законодавства, повинна розглядатись саме в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Крім того, слід зазначити, що лише неотримання відповідачем копії позовної заяви з додатками (за наявності доказів їх надіслання позивачем) не може слугувати підставою для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
04.09.2023 представником позивача подано до канцелярії суду супровідний лист, яким долучено документи на підтвердження позовних вимог за вих.№4289/г від 01.09.2023 (вх.№21365/23).
Так як суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.
Після ознайомлення відповідача з матеріалами справи відзив на позов не надходив.
Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (надалі - договір) шляхом споживання електричної енергії споживачем на умовах комерційної пропозиції № 3, яка є додатком 2 до цього договору, що розміщені на офіційному веб-сайті ТзОВ «Львівенергозбут» (постачальник) - www.lez.com.ua.
Обсяг спожитої відповідачем електроенергії за спірний період січень 2022 - січень 2023 становить 800 кВт/год., що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані між ТзОВ «Львівенергозбут» та оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго».
Проте, відповідач поставлену йому електроенергію за вказаний період не оплатив, у зв'язку з чим станом на момент подання позовної заяви заборгованість становить 4 381,59 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з п. п. 3.1.5., 3.1.7., 3.2.6. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (далі - Правила), договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 7 вказаної постанови НКРЕКП вказаний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом споживання електричної енергії споживачем на умовах комерційної пропозиції № 3 (далі - Комерційна пропозиція), яка є додатком 2 до цього договору, що розмішені на офіційному веб-сайті ТзОВ «Львівенергозбут» (постачальник) - www.lez.com.ua.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з пунктом 4.1. договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Пунктом 5.1. договору закріплено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
У графі «Ціна» комерційної пропозиції «Універсальна- 3 (непобутові)» від 10.12.2021 (надалі - комерційна пропозиція), що є додатком №2 до договору, вказано, що ціна сформована відповідно до «Порядку формування цін на універсальні послуги» (затверджений постановою НКРЕКП №1177 від 05.11.2018р. із змінами та доповненнями).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).
Відповідно до пункту 5.10. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені комерційною пропозицією.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені комерційною пропозицією.
Пунктом 4.12 Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 11 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р., до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (тобто оператор системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго», до мереж якого приєднані електроустановки боржника).
Згідно цієї комерційної пропозиції, остаточний рахунок за розрахунковий період надається не пізніше 8 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку. Розрахунковий період - календарний місяць (з першого по останнє число місяця (включно)). Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Відповідно до п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (тобто оператор системи розподілу - ПрАТ "Львівобленерго", до мереж якого приєднані електроустановки позивача).
ТзОВ «Львівенергозбут» виконує функцію постачальника універсальних послуг на території Львівської області. Перелік постачальників універсальних послуг визначений у додатку 3 до Методичних рекомендацій затверджених постановою НКРЕКП від 26.10.2018 року № 1268 (знаходиться у відкритому доступі).
ПрАТ «Львівобленерго», як оператором системи розподілу, та ТзОВ «Львівенергозбут», як електропостачальником, за період січень 2022 - січень 2023 (включно), складено Акти приймання - передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії Дрогобицьким центром обслуговування клієнтів, згідно з якими останнім за період з 01.01.2022 по 31.01.2023 року спожито електричну енергію у кількості 800,00 кВт/год. Вказані акти підписано начальником Дрогобицького центру обслуговування клієнтів ТзОВ «Львівенергозбут» та оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» та скріплено їх печатками.
Згідно з рахунками на електричну енергію за період січень 2022- січень 2023 (включно) вартість поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за вказаний період з складає 4 381,59 грн.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати за електроенергію в добровільному порядку, позивач для відновлення своїх порушених прав звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 4 381,59 грн.
Висновки суду.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини сторін регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (в подальшому - ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312, яка набрала чинності 19.04.2018, затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ).
Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).
Згідно пунктів 3.1.5., 3.1.7., 3.2.6. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до публічного договору розробленого електропостачальником на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.
Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання; до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг (положення пп. 1.1.2. п. 1.1. Розділу і Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (надалі Правила)).
У відповідності до п. 7 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 та абзацу 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника. Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно частин 1, 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належить, зокрема: виконання функцій постачальника універсальних послуг.
Згідно приписів частини 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 5.3.3 ПРРЕЕ універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності; в укладенні договору постачання електричної енергії.
У відповідності до п. 5.3.2 ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг зобов'язаний, зокрема:
3) надавати універсальні послуги в установленому законодавством порядку виключно споживачам, які відповідно до законодавства мають право на їх отримання, та на умовах публічного договору приєднання, розробленого на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг;
4) надавати універсальні послуги виключно за місцем провадження господарської діяльності;
12) оприлюднювати та оновлювати на своєму власному веб-сайті: Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; інформацію про умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника; ціни на універсальні послуги (не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування).
Згідно п. 5.5.5 споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема:
1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);
2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як встановлено судом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (споживач) приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу (договір), на умовах Комерційної пропозиції від 10.12.2021 «Універсальна - 3 (непобутові)», яка є додатком 2 до цього договору, що розміщені на офіційному веб-сайті ТзОВ «Львівенергозбут» (постачальник) - www.lez.com.ua.
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У графі «Ціна» комерційної пропозиції «Універсальна- 3 (непобутові) від 10.12.2021 (надалі - комерційна пропозиція), що є додатком №2 до договору, вказано, що ціна сформована відповідно до «Порядку формування цін на універсальні послуги» (затверджений постановою НКРЕКП №1177 від 05.11.2018р. із змінами та доповненнями).
У графі «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції закріплено, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії на відповідному класі напруги згідно з укладеними договорами про надання послуг через постачальника з наступним переведенням цією оплати постачальником оператору системи.
У графі «Термін виставлення рахунку за електричну енергію та термін його оплати» Комерційної пропозиції закріплено, що остаточний рахунок за розрахунковий період надається не пізніше 8 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку. Розрахунковий період - календарний місяць (з першого по останнє число місяця (включно)).
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Споживач самостійно отримує рахунок на оплату за електричну енергію через систему онлайн-розрахунків «Персональний кабінет» не пізніше 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником не пізніше 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді споживач може отримати у постачальника, звернувшись в центр обслуговування клієнтів.
У разі відсутності можливості отримання/відправлення електронних документів через Персональний кабінет, споживач зобов'язаний подати/отримати документи в паперовому вигляді наручно у центрі обслуговування клієнтів постачальника не пізніше 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим.
Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий споживачем ні через персональний кабінет, ні у паперовому вигляді у постачальника на 8 (восьмий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 8 (восьмого) календарного дня наступного за розрахунковим та споживач вважається з ними ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення.
Матеріалами справи, а саме рахунками на електричну енергію за період з 01.01.2022 по 01.01.2023 (включно) та актами приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії Дрогобицьким центром з обслуговування клієнтів підтверджується, що у період з 01.01.2022 по 01.01.2023 (включно) відповідачем спожито 800,00 кВт/год загальною вартістю 4 381,59 грн.
Вказані акти складені оператором системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго» та електропостачальником - ТОВ «Львівенергозбут» відповідно до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, «Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період» про фактичні обсяги спожитої електроенергії споживачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Як вбачається із долучених представником позивача згідно супровідного листа за вих.№4289/г від 01.09.2023 (вх.№21365/23 від 04.09.2023) доказів, приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , до якого постачалась електрична енергія, виведено із житлового фонду міста та переобладнано у стоматологічний кабінет, який використовувався відповідачем.
Відповідач наявності заборгованості в сумі 4 381,59 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 4 381,59 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо подання позову до фізичної особи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 на час укладення договору та споживання електроенергії, борг за яку просить стягнути позивач, був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Водночас 20.04.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер запису: 2004140060003005426.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями.
Спір у даній справі виник з господарського договору, укладеного у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності, яка раніше велася відповідачем як фізичною особою-підприємцем.
Зобов'язання відповідача з втратою ним після укладення договору такого статусу не припинились, тому суд, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, вважає, що спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.
Таку ж правову позицію стосовно юрисдикції спору, що виник при виконанні умов укладеного між сторонами господарського договору, за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, висловлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №904/1083/18 та від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
Відтак позивач правомірно подав на розгляд Господарського суду Львівської області позов до фізичною особи, яка була зареєстрована підприємцем, але на час подання позову до суду такий статус припинений.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 684,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 150507 від 23.06.2023 на суму 65,25 грн та № 136692 від 20.04.2023 на суму 2 618,75 грн.
Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 42092130) 4 381,59 грн заборгованості за електричну енергію та 2 684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Сухович Ю.О.