79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.08.2023 Справа № 914/1105/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО БУД ЕКСПЕРТ», м. Львів
про стягнення 3 124 973,01 грн
за участю представників:
від позивача: Попівняк Н.М. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», м.Львів звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО БУД ЕКСПЕРТ», м. Львів про стягнення 3 124 973,01 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.04.2023 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із ненаданням до матеріалів позову документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копій всіх доданих до позовної заяви документів.
13.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено належні докази відправлення відповідачу копій всіх доданих до позовної заяви документів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2023.
Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та протоколах судового засідання.
В підготовчому засіданні 19.06.2023 оголошено перерву до 26.06.2023 для надання можливості сторонам підготувати та подати суду мирову угоду у справі.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Мазовіти Андрія Богдановича, підготовче засідання, призначене на 26.06.2023, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 10.07.2023.
Ухвалою суду від 10.07.2023 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2023.
24.07.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 24.07.2023 (вх. № 18183/23 від 24.07.2023) про розгляд справи за її відсутності у зв'язку із припиненням дії договору про надання правової допомоги.
24.07.2023 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання б/н від 24.07.2023 (вх. № 18179/253 та вх. № 18173/23 від 24.07.2023) про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі. Також представником відповідача у поданих клопотаннях повідомлено, що між сторонами здійснюється мирне врегулювання спору.
Ухвалою суду від 24.07.2023 судове засідання відкладено на 31.08.2023.
Заяви про відвід суду не поступали.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №28/07-2. Позивач вказує на те, що на виконання умов договору, в період з 21.08.2021 по 28.12.2021, позивачем здійснено поставку продукції, в свою чергу відповідач частково здійснив оплату за таку продукцію. Позивач зазначив, що станом на день подання позовної заяви борг відповідача за договором поставки становив 2 041 056,50 грн. Окрім того, позивач зазначив, що 13.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір №П1302-1 про надання послуг. Сторони домовились, що кінцевий розрахунок з виконавцем за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту надання послуг (п. 3.2). Борг станом на дату подачі позовної заяви за вказаним договором становить 93 600,00 грн. На підставі наведеного, позивач вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за договором поставки №28/07-2 від 28.07.2016 у сумі 2 989 636,48 грн, з яких основна сума боргу - 2 041 056,50 грн, 3% річних - 83 142,00 грн, пеня - 237 763,08 грн та інфляційні втрати - 627 674,90 грн, та заборгованості за договором про надання послуг №П1302-1 від 13.02.2020 у сумі 138 036,53 грн, з яких: основна сума боргу - 93 600,00 грн, 3% річних - 4 030,00 грн, пеня - 8 833,40 грн та інфляційні втрати - 28 873,13 грн.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 19.04.2023 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Суд зазначає, що 04.05.2023 представником відповідача було подано на адресу суду клопотання (за вх. № 11294/23) про ознайомлення з матеріалами справи №914/1105/23 і 16.05.2023 р. повноважний представник відповідача - адвокат Сенюшкович О.І. ознайомився з матеріалами справи № 914/1105/23 (докази містяться в матеріалах справи).
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/1105/23 Господарським судом Львівської області, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
28.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО БУД ЕКСПЕРТ» (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки продукції № 28/07-2 (надалі договір поставки).
За змістом п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору поставки сторони узгодили, що постачальник зобов'язується постачати покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату згідно з умовами цього договору. Предметом постачання є продукція, визначена у замовленнях, які узгоджуються сторонами, згідно асортименту, що пропонується постачальником. Згідно умов даного договору під продукцією слід розуміти наступні товари: бетон товарний; пісок; щебінь; цемент.
Згідно п. 2.1. договору поставки, загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором складає загальну вартість всієї поставленої продукції покупцю, що засвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на продукцію.
Пунктом 2.7. договору поставки передбачено, що кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього договору партії товару.
Відповідно до п. 3.2 договору поставки, датою постачання є дата фактичної передачі продукції постачальником та прийняття покупцем згідно з накладними.
У розділі 4 договору поставки сторони узгодили строк дії договору, зокрема, згідно з п.п. 4.1,4.2 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання сторонами зобов'язань, якщо інший термін не вказано в договорі. Даний договір діє до 31.12.2016. Якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 1 місяць до закінчення його терміну, то даний договір вважається продовженим автоматично на кожний наступний календарний рік, окрім випадків передбачених законодавством.
На виконання умов договору поставки № 28/07-2 від 28.07.2016, в період з 21.08.2021 по 28.12.2021 позивачем здійснено поставку продукції відповідачу на загальну суму 6 802 346,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними, які долучені позивачем до матеріалів справи.
Видаткові накладні, згідно з якими відповідач отримував товар, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб. До матеріалів справи позивачем також долучено товарно-транспортні накладні.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 4 761 289,50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Станом на час подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №28/07-2 від 28.07.2016 становить 2 041 056,50 грн.
У випадку невиконання п.п. 2.6., 2.7. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п. 5.2. договору).
На підставі вказаного пункту договору поставки, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на основну суму заборгованості 237 763,08 грн пені, 627 674,90 грн інфляційних втрат, 83 142,00 грн 3% річних.
Крім того, 13.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО БУД ЕКСПЕРТ» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг № П1302-1.
За змістом п.п. 1.1.1.2 договору про надання послуг сторони узгодили, що виконавець зобов'язується надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця. Надання послуг оформляється Актом про надання послуг.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору про надання послуг, вартість послуг вказується в акті (актах) про надання послуг. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Згідно п. 6.1 договору про надання послуг, даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами та діє до 31 грудня 2020 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Позивачем, на виконання умов укладеного договору про надання послуг №П1302-1 від 13.02.2020, були надані відповідачу послуги по роботі автобетононасоса, що підтверджується актами надання послуг, а саме: 2/09-043 від 02.09.2021 на суму 15 000,00 грн, 6/09-034 від 06.09.2021 на суму 5 000,00 грн, 7/09-046 від 07.09.2021 на суму 5 000,00 грн, 10/09-040 від 10.09.2021 на суму 6 900,00 грн, 14/09-031 від 14.09.2021 на суму 7 500,00 грн, 16/09-059 від 16.09.2021 на суму 9 200,00 грн, 13/10-029 від 13.10.2021 на суму 9 200,00 грн, 13/11-040 від 13.11.2021 на суму 6 000,00 грн, 15/11-034 від 15.11.2021 на суму 5 500,00 грн, 26/11-036 від 26.11.2021 на суму 6 900,00 грн, 1/12-044 від 01.12.2021 на суму 5 000,00 грн, 11/12-053 від 11.12.2021 на суму 6 900,00 грн, 27/12-015 від 27.12.2021 на суму 5 500,00 грн.
Вказані акти надання послуг підписані повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучені позивачем до матеріалів справи.
Відповідач не здійснив оплати за надані послуги згідно договору про надання послуг №П1302-1 від 13.02.2020.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за договором про надання послуг №П1302-1 від 13.02.2020 становить 93 600,00 грн.
Крім того, відповідно до пункту 4.3 договору про надання послуг №П1302-1 від 13.02.2020, за недотримання строку оплати за надані послуги, визначеного п. 3.2. договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період такого протермінування.
На підставі вказаного пункту договору, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 8 833,40 грн, 28 873,13 грн інфляційних втрат, та 4 030,00 грн. 3% річних.
З метою досудового врегулювання спору з відповідачем, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія щодо оплати заборгованості за вих. №02/02-1 від 02.02.2023. Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки продукції №28/07-2 від 28.07.2016.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання умов договору позивач за період з 21.08.2021 по 28.12.2021 поставив, а відповідач прийняв обумовлений сторонами товар на загальну суму 6 802 346,00 грн.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлену продукцію на суму 4 761 289,50 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Станом на час розгляду справи судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №28/07-2 від 28.07.2016 становить 2 041 056,50 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із п. 2.7. договору кінцевий розрахунок з постачальником за партію продукції покупець проводить не пізніше 10 банківських днів з моменту прийняття поставленої згідно цього договору партії товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 2 041 056,50 грн, яка підлягає до стягнення на користь позивача.
Звернувшись до суду із позовом, позивач також просить стягнути із відповідача 237 763,08 грн пені, 627 674,90 грн інфляційних втрат, 83 142,00 грн 3% річних.
Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.
У пункті п. 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання п.п. 2.6., 2.7. цього договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійснені обрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних позивач повинен був враховувати, що строк на оплату встановлено в банківських днях (п. 2.7. договору - 10 банківських днів), тобто робочих днях банків. Вихідні та святкові дні, у які банківські операції не здійснюються, не враховуються при визначенні останнього десятого банківського дня на здійснення оплати та, відповідно, першого дня прострочення.
Так, при обрахунку пені та 3% річних за грудень 2021 року та січень 2022 року позивачем не враховано положень постанови Правління Національного банку України «Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року» від 16.12.2021 №142, якою визначено дні роботи банківської системи, а також ті дні, у які банківські операції не здійснюються.
Поза увагою позивача залишилось те, що вихідними днями були 1-3 січня та 7-9 січня 2022 року, у зв'язку із цим, позивач помилково встановив перший день прострочення за спірними поставками, що здійснювались у період з 17.12.2021 по 28.12.2021, за наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна №17/12-019 від 17.12.2021;
- видаткова накладна №17/12-032 від 17.12.2021;
- видаткова накладна №20/12-002 від 20.12.2021;
- видаткова накладна №20/12-005 від 20.12.2021;
- видаткова накладна №20/12-010 від 20.12.2021;
- видаткова накладна №23/12-006 від 23.12.2021;
- видаткова накладна №23/12-010 від 23.12.2021;
- видаткова накладна №21/12-011 від 21.12.2021;
- видаткова накладна №23/12-017 від 23.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-004 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-007 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-008 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-009 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-011 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-012 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-013 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №27/12-014 від 27.12.2021;
- видаткова накладна №28/12-015 від 28.12.2021;
- видаткова накладна №28/12-017 від 28.12.2021, що призвело до неправильного визначення сум пені та 3% річних за ці поставки.
Провівши власний розрахунок, суд встановив, що сукупний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 237 731,96 грн та сукупний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 83 111,92 грн (з урахуванням положень наведеного чинного законодавства та умов договору). В задоволенні пені в сумі 31,12 грн та 3% річних в сумі 30,08 грн слід відмовити.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 627 674,90 грн інфляційних втрат (з урахуванням періоду та моменту виникнення зобов'язання), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
У відповідності до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач зазначає, що відповідачем були не оплачені надані йому послуги з автобетононасосу за договором про надання послуг № П1302-1 від 13.02.2020, на підставі зазначених актів надання послуг на суму 93 600,00 грн.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 93 600,00 грн основного боргу, 4 030,00 грн 3% річних, 8 833,40 грн пені та 28 873,13 грн - інфляційних втрат.
Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п.4.1, п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Крім цього, інфляційні втрати та відсотки річних не є способом забезпечення виконання зобов'язання, на відміну від пені, тому їх стягнення є допустимим незалежно від підстав/порядку їх застосування договором.
Розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені позивачем долучено до матеріалів справи. Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, встановив, що такі проведені згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати зі сторони відповідача як основної заборгованості, так і проведених позивачем нарахувань пені, 3% річних та втрат від інфляції та доказів в спростування наведених обставин, суду не надано.
На час ухвалення рішення у справі у суду відсутні належні і допустимі докази того, що договір поставки продукції № 28/07-2 від 28.07.2016 та договір про надання послуг № П1302-1 від 13.02.2020, укладений між сторонами у даній справі, визнавався судом недійсним чи неукладеним.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача за договором про надання послуг № П1302-1 від 13.02.2020 щодо стягнення 93 600,00 грн основного боргу, 4 030,00 грн 3% річних, 8 833,40 грн пені та 28 873,13 грн інфляційних втрат, є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО БУД ЕКСПЕРТ», 79019, м. Львів, м. Винники, вул. Винна Гора, 26, оф. 43 (ідентифікаційний код 39012254) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», 79045, м. Львів, вул. Коломийська, 5/29 (ідентифікаційний код 37800875) 2 041 056,50 грн основного боргу, 237 731,96 грн пені, 627 674,90 грн інфляційних втрат, 83 111,92 грн 3% річних та за договором про надання послуг № П1302-1 від 13.02.2020 93 600,00 грн основного боргу, 4 030,00 грн 3% річних, 8 833,40 грн пені, 28 873,13 грн інфляційних втрат та 46 873,67 грн понесених витрат на сплату судового збору.
3. В задоволенні решти позовних відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 31.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.09.2023.
Суддя Мазовіта А.Б.