ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2023Справа № 910/7245/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 6698,22 грн
без виклику (повідомлення) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 6698,22 грн заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/5531335, з яких 1610,70 грн 3% річних, 4340,29 грн інфляційних втрат та 747,23 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу № 2/12-08/2016 від 12.08.2016 та з огляду на положення підпункту п.41.1. ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у позивача виникло право звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5531335. Оскільки відповідачем було частково виконано зобов'язання зі сплати суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1610,70 грн, інфляційних втрат у сумі 4340,29 грн та 747,23 грн - пені.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.05.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7245/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
09.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 задоволено заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про зупинення провадження у справі №910/7245/23, зупинено провадження у справі № 910/7245/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/16820/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
07.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" надійшло клопотання, в якому позивач просить поновити провадження у справі, залишити позовну заяву без розгляду та повернути з державного бюджету 50% судового збору за подачу позову.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/16820/21, та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 поновлено провадження у справі № 910/7245/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" про залишення позовної заяви без розгляду; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 6698,22 грн залишено без розгляду; у задоволенні клопотання ТОВ "МАРКС.КАПІТАЛ" про повернення 50% судового збору відмовлено.
25.08.2023 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7245/23, у якій заявник просить стягнути з ТОВ "МАРКС.КАПІТАЛ" витрати на правову допомогу у сумі 1500,00 грн.
Розглянувши заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7245/23, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
В силу положень частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору врегульовано положеннями ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, в ст.130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.
У відповідності до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно із ч.6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Отже, системний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Таким чином, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду, а також довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.
У разі залишення позову в справі без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Необґрунтованість дій позивача, на переконання відповідача, полягає у тому, що позивач отримав відмову від МТСБУ та все одно звернувся до суду чого МТСБУ було змушене для захисту свого порушеного права залучити для здійснення представництва Адвокатське об'єднання, яке подало відзив на позовну заяву, в якому було зазначено про безпідставність позову. Відповідач зазначає, що в подальшому після отримання відзиву на позовну заяву позивачем було виявлено недоліки у правовій позиції позивача та наданих доказах, на які наголошував представник відповідача, внаслідок чого позивач вирішив скористатися правом про залишення позову без розгляду.
Надавши оцінку наведеним відповідачем у заяві доводам, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем обґрунтування не підтверджують недобросовісності дій позивача під час розгляду справи, оскільки у відповідності до ст.226 Господарського процесуального кодексу України право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі, а з'ясування та оцінка обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень здійснюється під час розгляду справи по суті.
Суд враховує, що залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Відтак, подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
Суд також зазначає, що реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У той же час, вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Отже, твердження відповідача щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог суд відхиляє, оскільки кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, обставини щодо того чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення встановлюються судом за результатами розгляду такого спору.
Разом з тим, зміна судової практики, якою позивач керувався подаючи позов, не свідчить про необґрунтованість та недобросовісність дій позивача.
Оскільки судом не встановлено недобросовісних дій позивача, відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм ст.130 ГПК України.
Підсумовуючи вище наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7245/23.
Керуючись ст.126, 129, 130, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7245/23 - відмовити.
2. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 06.09.2023.
Суддя С.О. Турчин