Рішення від 06.09.2023 по справі 910/9812/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2023Справа № 910/9812/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Державної установи "КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР"

про стягнення 26078,26 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР" про стягнення 26078,26 грн заборгованості, з яких: 22462,54 грн - сума заборгованості за спожиту теплову енергію, 2769,35 грн - пеня, 680,21 грн - інфляційна складова боргу, 166,16 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1110605 від 07.02.2022.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9812/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 29.06.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, отримана останнім 04.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 94357093.

Отже, згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1110605 від 07.02.2022 позивач у спірний період поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Дегтярвська, 13 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленої у грудні 2022 року теплової енергії у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 22462,54 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 2769,35 грн, інфляційні втрати у сумі 680,21 грн та 3% річних у сумі 166,16 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

07.02.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - учасник) та Державною установою "КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР" (далі - замовник) укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1110605, відповідно до якого учасник зобов'язується поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

Найменування товару ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 09320000-8, пара, гаряча вода та пов'язана продукція, теплова енергія. Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал (п.1.2. договору).

Теплова енергія поставляється замовнику у кількості 5227,55 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору (п.1.3. договору).

Строк (термін) поставки товарів до 31.12.2022. Місце поставки (передачі) товару - Межа балансової належності (п.5.1., 5.2. договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1. договору).

Додатком № 1 до договору №1110605 від 07.02.2022 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії замовнику, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної замовнику за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 7041868,17 грн (ПДВ 140837,63 грн); всього 8450241,80 грн.

Ціна договору у відповідності до п.3.1. договору складає 7041868,17 грн (ПДВ 140837,63 грн); всього 8450241,80 грн.

Згідно із п.3.2. договору ціна цього договору на дату укладення визначена згідно з тарифами затвердженими у встановленому порядку.

У Додатку № 3 до договору №1110605 від 07.02.2022 сторони погодили тарифи на теплову енергію.

Відповідно до п.2 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022 замовник щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння абонент повертає ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58); акти приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У п. 4 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022 визначено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатка документами, замовник виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п.4.5 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 4 цього додатка), учасник нараховує замовнику пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1110605 від 07.02.2022 щодо оплати поставленої у грудні 2022 року теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 22462,54 грн.

На підтвердження факту постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2022 року та заборгованості за договором №1110605 від 07.02.2022 у сумі 22462,54 грн позивачем надано у матеріали справи: корінець наряду №681 від 24.12.2022; інформацію про теплозабезпечення за грудень 2022 року; облікову картку за грудень 2022 року; акт №12/2022-1110605 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року; довідку про нарахування за теплову енергію; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2023; рахунок-фактуру №1110605/2023-3 від 31.03.2023; довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію.

Посилаючись на неналежне виконання умов договору позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 22462,54 грн, пеню у сумі 2769,35 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023), інфляційні втрати у сумі 680,21 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023) та 3% річних у сумі 166,16 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження факту постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2022 року надано у матеріали справи: корінець наряду №681 від 24.12.2022; інформацію про теплозабезпечення за грудень 2022 року; облікову картку за грудень 2022 року; акт №12/2022-1110605 приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року; довідку про нарахування за теплову енергію; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2023; рахунок-фактуру №1110605/2023-3 від 31.03.2023.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи документами, вартість поставленої позивачем у грудні 2022 року теплової енергії становить 750466,48 грн.

Разом з тим, судом враховано, акт приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року та акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2023 відповідачем не підписані, однак, пунктом 2 додатку № 4 до договору визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння абонент повертає ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У свою чергу, відповідач обсягу фактично спожитої теплової енергії не заперечив. доказів в спростування викладених у позові обставин не надав.

Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022 встановлено, що відповідач здійснює оплату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Виходячи з положень п.4 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлену теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 22462,54 грн за поставлену у грудні 2022 року теплову енергію.

Доказів належного виконання свого зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію у грудні 2022 року відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 22462,54 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 2769,35 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023), інфляційних втрат у сумі 680,21 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023) та 3% річних у сумі 166,16 грн (за період з 01.01.2023 по 31.03.2023), суд зазначає таке.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені встановлена в п.4.5 додатку №4 до договору №1110605 від 07.02.2022.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено з урахуванням положень ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно із якою, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2769,35 грн, інфляційні втрати у сумі 680,21 грн та 3% річних у сумі 166,16 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 22462,54 грн, пені у сумі 2769,35 грн, інфляційні втрати у сумі 680,21 грн та 3% річних у сумі 166,16 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення з Державної установи "КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР" заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 22462,54 грн, пені у сумі 2769,35 грн, інфляційні втрати у сумі 680,21 грн та 3% річних у сумі 166,16 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної установи "КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 13, ідентифікаційний код 08563694) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у сумі 22462,54 грн, пеню у сумі 2769,35 грн, інфляційні втрати у сумі 680,21 грн, 3% річних у сумі 166,16 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2023.

Суддя С.О. Турчин

Попередній документ
113268510
Наступний документ
113268512
Інформація про рішення:
№ рішення: 113268511
№ справи: 910/9812/23
Дата рішення: 06.09.2023
Дата публікації: 08.09.2023
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (06.09.2023)
Дата надходження: 21.06.2023
Предмет позову: про стягнення 26 078,26 грн.