ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.09.2023Справа № 910/10162/23
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс»,
2) ОСОБА_1
про стягнення 450 557,54 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 450 557,54 грн, з яких: 198 023,18 грн боргу, 115 439,12 грн неустойки, 74 818,15 грн процентів річних та 62 277,09 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору № 121 від 02.02.2021 в частині повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, а враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідача-2, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10162/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Позивач та відповідач-1 про відкриття провадження у справі № 910/10162/23 повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних у матеріалах справи.
Разом з тим, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/10162/23, яка була надіслана на адресу реєстрації відповідача-2, яка вказана в позові та відповідає відомостям з Єдиного державного демографічного реєстру, повернулась до суду не врученою, причиною повернення вказано «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем-2 та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача-2 щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.07.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідачів письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СПЕЦБУДСЕРВІС» (покупець) укладено договір № 121, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим Договором.
Умови поставки узгоджені сторонами у параграфі 4 договору № 121 від 02.02.2021, у якому визначено, зокрема, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та товарно-транспортної накладної (ТТН), підписання кожного з яких представником покупця або експедитором буде свідчити про отримання покупцем товару (п. 4.4.).
Відповідно до п. 4.7. договору № 121 від 02.02.2021 датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю.
Згідно з умовами п. 5.1. договору № 121 від 02.02.2021 орієнтовна сума договору складає 2 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 45 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в Специфікації, в порядку передбаченому даним договором.
Крім того, сторони в пунктах 12.1. договору № 121 від 02.02.2021 погодили, що обмін документами за цим договором здійснюється з застосуванням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронний цифровий підпис». При виконанні умов договору сторони можуть здійснювати підписання документів, а саме: договору, додатків до договору, додаткових угод, специфікацій, актів здачі-приймання товару, рахунки-фактури, видаткових накладних в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень «SIGNY» (пріорітетне програмне рішення), «FlyDoc», «M.E.Doc», «СОТА», «Fredo», «API.ПТАХ» та інші.
Відповідно до п. 13.1. договору № 121 від 02.02.2021 цей договір вступає в силу з дати його укладання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання.
На підтвердження належного виконання зобов'язань щодо здійснення поставки партій товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» за договором № 121 від 02.02.2021 на загальну суму 936 000,31 грн позивачем надано до суду видаткові накладні:
- № ЕТП КВ2909/009 від 29.09.2021 на суму 74 841,24 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ2306/017 від 23.06.2021 на суму 1 281,32 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ2109/007 від 21.09.2021 на суму 14 433,21 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ1706/006 від 17.06.2021 на суму 24 258,94 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ1509/005 від 15.09.2021 на суму 208 541,64 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ0810/006 від 08.10.2021 на суму 16 038,48 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ0609/001 від 06.09.2021 на суму 284 371,57 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ0608/003 від 06.08.2021 на суму 200 552,22 грн з ПДВ;
- № ЕТП КВ0109/011 від 01.09.2021 на суму 111 681,69 грн з ПДВ.
На підтвердження часткової оплати відповідачем-1 поставленого за договором № 121 від 02.02.2021 товару позивачем надано відповідні платіжні інструкції.
Водночас, 04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 121-ПР, згідно з умовами пунктів 1.1., 2.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» (боржника) щодо оплати товару за договором № 121 від 02.02.2021.
Відповідно до п. 1.2. договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021 порукою забезпечується виконання зобов'язань боржника в повному обсязі.
Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором (п. 3.1. договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021).
За умовами п. 3.4. договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021 поручитель та боржник відповідають за виконання обов'язку, забезпеченого порукою, перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель не може висувати проти вимог кредитора заперечення на підставі того, що кредитор попередньо не звернувся з вимогою оплати до боржника.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п'ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не закінчення строку дії основного договору (п. 4.1. договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було поставлено товар відповідачу-1 за договором № 121 від 02.02.2021 на загальну суму 936 000,31 грн, однак внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати товару відповідачем-1 утворилась заборгованість у розмірі 198 023,18 грн. Крім того, з урахуванням положень пунктів 8.3., 5.1.1. договору № 121 від 02.02.2021 та ст. 625 ЦК України неустойка (пеня) становить 115 439,12 грн, проценти річних - 74 818,15 грн, інфляційні втрати - 62 277,09 грн, які поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 як його поручителя на підставі договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021.
Відповідачі 1, 2 своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористались, викладених позивачем у позові обставин та наведених розархунків не спростували.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які складені на підставі відповідних рахунків-фактур та підписані позивачем та відповідачем-1 в порядку визначеному параграфом 12 договору № 121 від 02.02.2021, позивачем за період з 06.08.2021 по 08.10.2021 поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 936 000,31 грн.
Водночас, на підтвердження доводів щодо часткової оплати відповідачем-1 поставленого товару, позивач надав до суду наступні платіжні інструкції: № 1404 від 14.09.2021 на суму 120 000,00 грн, № 1361 від 02.09.2021 на суму 284 371,57 грн, № 1172 від 05.08.2021 на суму 200 552, 22 грн, № 1543 від 07.10.2021 на суму 16 038,48 грн, № 12 від 11.01.2022 на суму 50 000,00 грн, № 876 від 16.06.2021 на суму 24 258,94 грн, № 1421 від 17.09.2021 на суму 14 433,21 грн, № 1448 від 21.09.2021 на суму 88 541,64 грн та № 911 від 23.06.2021 на суму 1281,32 грн.
Судом встановлено, що вищевказані платіжні інструкції містять посилання на відповідні рахунки-фактури, на підставі яких сторонами договору № 121 від 02.02.2021 складено та підписано, зокрема, видаткові накладні від 23.06.2021, 21.09.2021, 17.06.2021, 15.09.2021, 08.10.2021, 06.08.2021, а також посилання на сам договір № 121 від 02.02.2021 (платіжна інструкція № 12 від 11.01.2022 на суму 50 000,00 грн).
В той же час, у призначенні платежу платіжної інструкції № 1361 від 02.09.2021 на суму 284 371,57 грн вказано «за трубу ПЕ згідно Договору № 195 від 22.03.2020, у т.ч. ПДВ 20% = 47 395,26 грн», тобто міститься посилання на інший договір між позивачем та відповідачем-1, ніж той, на підставі якого виник даний спір.
Разом з тим, судом враховується, що відповідно до умов п. 5.3. договору № 121 від 02.02.2021, покупець у платіжному дорученні (або іншому платіжному документі) на оплату в призначенні платежу вказує номер договору та/або номер відповідного рахунку-фактури/специфікації. У разі якщо реквізит «призначення платежу» заповнений невірно або неможливо визначити, за яку партію товару здійснюється оплата, або у разі наявності заборгованості за раніше поставлений товар, постачальник має право зарахувати всі перераховані покупцем кошти у рахунок оплати за раніше поставлений неоплачений товар.
Отже, враховуючи зазначені положення договору № 121 від 02.02.2021 та чітку відповідність вказаної у видатковій накладній № ЕТП КВ0609/001 від 06.09.2021 суми за поставлений товар сплаченій відповідачем-1 на користь позивача суми згідно з платіжною інструкцією № 1361 від 02.09.2021, суд дійшов висновку про те, що позивачем було включено сплачені кошти за цим платіжним документом в рахунок погашення заборгованості за договором № 121 від 02.02.2021.
Здійснивши перерахунок сум здійсненої відповідачем-1 оплати за поставлений позивачем товар за договором № 121 від 02.02.2021 згідно з долученими позивачем до позову платіжними інструкціями, суд встановив, що відповідачем-1 на користь позивача було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 799 477,38 грн.
Із наведеного вбачається, що основна заборгованість відповідача-1 перед позивачем за поставлений останнім товар складає 136 522,93 грн, що є менше, ніж заявлено до стягнення позивачем.
Доказів, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем у заявленому останнім розмірі, а саме: 198 023,18 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що відповідачем-1 не було спростовано викладених у позові обставин та заявленої до стягнення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що підтверджується поданими в матеріали справи доказами є сума заборгованості у розмірі 136 522,93 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача-1.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення неустойку (пеню) у розмірі 115 439,12 грн, проценти річних у розмірі 74 818,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 62 277,09 грн за загальний період заборгованості з 23.11.2021 по 15.05.2023.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, умовами п. 8.3. договору № 121 від 02.02.2021 встановлено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в межах визначеного періоду прострочення, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, з урахуванням підтвердженої матеріалами справи суми загального боргу, яка підлягає стягненню з відповідача-1, а відтак належною до сплати сума пені за загальний період з 23.11.2021 по 15.05.2023 є 79 962,75 грн.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 5.1.1. договору № 121 від 02.02.2021 узгоджено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 ЦК України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 43 028,81 грн, а процентів річних - 52 113,60 грн.
Отже, відповідно до викладеного вище, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором № 121 від 02.02.2021 складається з основного боргу у розмірі 136 522,93 грн, неустойки (пені) у розмірі 79 962,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 43 028,81 грн та процентів річних (25%) у розмірі 52 113,60 грн.
Разом з тим, як вже зазначалось, 04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 121-ПР, згідно з умовами пунктів 1.1., 2.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» (боржника) щодо оплати товару за договором № 121 від 02.02.2021.
Враховуючи положення умов пунктів 3.1., 3.4. договору поруки № 121-ПР від 04.02.2021, відповідач-2 зобов'язався перед позивачем, у випадку порушення відповідачем-1 свого обов'язку за договором № 121 від 02.02.2021, самостійно виконати цей обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем на підставі його письмової вимоги в строк не пізніше двох банківських днів з моменту отримання такої вимоги. При цьому, відповідач-2 позбавлений права відмовитись від виконання вказаного обов'язку із посиланням на не звернення кредитора з вимогою оплати до боржника.
Так, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача-1 щодо необхідності здійснення оплати за поставлений товар, а також до відповідача-2 із відповідною вимогою, однак матеріали справи доказів таких звернень не містять.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
З огляду на викладене вище суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідач-2 має відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором № 121 від 02.02.2021 солідарно.
Доказів виконання взятих на себе зобов'язань поручителем перед позивачем до матеріалів справи не надано, наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення поруки, судом також не встановлено.
Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги суд визнає частково обґрунтованими з урахуванням підтверджених матеріалами справи та зазначених вище сум основної заборгованості, пені, інфляційних та процентів річних, які підлягають стягненню з відповідачів солідарно.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» (бульвар Перова, 10А, офіс 176, м. Київ, 02130; ідентифікаційний код 35122370) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (вул. Промислова, 7, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33090871) основну заборгованість у розмірі 136 522,93 грн, неустойку у розмірі 79 962,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 43 028,81 грн та проценти річних у розмірі 52 113,60 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Спецбудсервіс» (бульвар Перова, 10А, офіс 176, м. Київ, 02130; ідентифікаційний код 35122370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (вул. Промислова, 7, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33090871) судовий збір у розмірі 2337,38 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (вул. Промислова, 7, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33090871) судовий збір у розмірі 2337,37 грн.
5. В іншій частині позову - відмовити.
6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.09.2023.
Суддя Т. Ю. Трофименко