61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
06.09.2023р. Справа №905/1977/21 (227/372/23)
Господарський суд Донецької області у складі судді Н.В. Величко,
при секретарі судового засідання Кравець А.Е., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в особі представника - адвоката Штець Ольги Олегівни (свідоцтво № 004711 від 22.02.2022, адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ 36167721; адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд. 19, кім. 103; електронна пошта: irinakolomiets78@gmail.com)
про стягнення середнього заробітку,-
в межах справи № 905/1977/21
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля",
ліквідатор - арбітражний керуючий Курбанов Назім Вахід-Огли (свідоцтво № 1062 від 19.06.2013; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), -
представники сторін не з'явились, -
На адресу господарського суду надійшли матеріали цивільної справи № 227/372/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення середнього заробітку, на виконання ухвали Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.05.2023 про передачу справи за підсудністю.
У позовній заяві ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Штець Ольги Олегівни просив суд: визнати незаконними та скасувати дії, а саме наказ про відміну виплат середнього заробітку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" поновити, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток, починаючи з 19.07.2022 року по дату винесення рішення. На переконання позивача, відповідач протиправно не нараховує йому середній заробіток з 19.07.2022 у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі у ЗСУ, а прийнятий 01.07.2022 Верховною Радою України більш пізній Закон № 2352 може поширювати свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цим Законом чинності, при цьому сам Закон № 2352 не містить вимог, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу до набрання чинності таких змін, а його норми в силу статті 58 Конституції України, не підлягають застосуванню, оскільки таке застосування фактично призвело до зворотної дії в часі закону, який суттєво погіршує становище позивача.
На підтвердження вимог надано суду: витяг з паспорта громадянина України, картку платника податків - фізичної особи, витяг з трудової книжки ОСОБА_1 , довідку військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 25.11.2022 № 3865 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення; правовстановлюючі документи адвоката-представника, які долучено до справи.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.
Ліквідатор ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» - арбітражний керуючий Курбанов Н.В. надав суду повідомлення № 02-04/71 від 14.08.2023 про розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у справі № 905/1977/21, з додатками (вх.№ 01-35/3867 від 14.08.2023).
За змістом цього повідомлення ліквідатор боржника вказує, що з часу набрання чинності Законом № 3252-ІХ раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням, у зв'язку з цим із 19.07.2022 за такими особами не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі. Платіжним дорученням № 2613551 від 05.08.2022 ОСОБА_1 було перераховано 353860,82 грн. Таким чином, на думку ліквідатора боржника, після 19.07.2022 дії ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку відповідає вимогам закону, підстави для нарахування і виплати позивачу такого заробітку відсутні, а його вимоги не підлягають задоволенню. Ліквідатор також зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП 16.01.2023 згідно наказу № 46-К. У день звільнення ОСОБА_1 було нараховано, але не виплачено вихідну допомогу в розмірі 8086,56 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 26392,96 грн., загалом 34479,52 грн.
До повідомлення додано: накази ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" № 46-К від 16.01.2023, № 1222-К від 15.09.2020, № 1119-К від 02.09.2020, реєстр від 05.08.2022 на зарахування грошових коштів на карткові рахунки АТ "ПУМБ" за липень 2022 року, розрахунковий лист за січень 2023 року, розрахунок середнього заробітку за січень 2023 року, копії яких долучено до справи.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.07.2023 матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 905/1977/21 (227/313/23) та передано на розгляд судді Величко Н.В.
Ухвалою від 04.07.2023 прийнято цивільну справу № 227/372/23 до свого провадження в межах справи № 905/1977/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» та відкрито провадження у справі № 905/1977/21 (227/372/23); постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників; судове засідання призначено на 19.07.2023 у приміщенні суду; визначено сторонам строки для вчинення дій процесуального характеру; повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
Відповідно до ухвал суду від 19.07.2023 та від 15.08.2023 повідомлено позивача, відповідача, ліквідатора боржника про перерву у судовому засіданні; зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву; повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази тощо можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду на е-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом) або через особистий кабінет в системі Електронний суд, разом з доказами надсилання їх копії іншим учасникам справи; повідомлено, що участь у судовому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
На виконання розпорядження голови суду від 30.01.2023 № 1-р «Про відправку вихідної кореспонденції» вказані ухвали надіслані електронною поштою представнику позивача - адвокату Штець О.О., відповідачу ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та арбітражному керуючому Курбанову Н.В. на E-mail отримувача ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно (Журнали обліку вихідної електронної пошти містяться в матеріалах справи).
Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".
На переконання суду, сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський суд вважає, що ним, в межах наданих повноважень вжиті всі можливі заходи для повідомлення учасників судового процесу про хід справи № 905/1977/21 (227/372/23) та створені належні умови в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
За відомостями комп'ютерної бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» станом на дату судового засідання (06.09.2023) від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, про причини суд не повідомлено.
16.08.2023 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Штець О.О. надійшла заява б/н від 15.08.2023 (вх.№1-35/3901), в якій просить направити йому повідомлення № 02-04/71 від 14.08.2023 у зв'язку із його не отриманням.
Згідно довідки на вхідний електронний документ відповідальної особи суду заява адвоката Штець О.О. за вх.№1-35/3901 від 16.08.2023 не скріплена КЕП.
Вказана заява представника позивача залишена судом без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідає вимогам частин 5, 7, 8 статті 42 цього Кодексу, статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та статтям 1, 4, 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис", не містить електронного підпису і не може вважатись офіційним документом.
У судове засідання 06.09.2023 сторони своїх представників не направили, заяв, клопотань, додаткових доказів чи пояснень не подавали, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомили.
Матеріали справи містять клопотання представника позивача (вх.№7038/23 від 26.07.2023) про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ст. 248 та ч.2, ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 9 статті 165 цього Кодексу встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути справу у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» з 25.07.2003 по 16.01.2023, обіймав посаду гірничого майстра підземного з повним робочим днем, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 відкрито провадження у справі № 905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.
Постановою господарського суду від 12.10.2022 процедуру розпорядження майном у справі № 905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" та повноваження розпорядника майна боржника - припинено. ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 (дванадцять) місяців, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" (№ 69364 від 12.10.2022).
З наявних в матеріалах справи документів відомо, що наказом Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління Добропільське" ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" від 02.09.2020 № 1119-К "Про звільнення від роботи у зв'язку з прийомом на військову службу за контрактом" звільнено від виробничої діяльності з 27.08.2020 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження служби за контрактом, робітника ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ОСОБА_1 , майстра гірничого, табельний номер 13102742 на підставі повідомлення військового комісару Добропільського ОМВК № 02/294 від 31.08.2020 (п. 2 наказу).
Згідно наказу Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління Добропільське" ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" від 15.09.2020 № 1222-К "На додаток до наказу № 1119-К від 02.09.2020" наказано: 1) за час виконання військових обов'язків 27.08.2020 виплатити середній заробіток та здійснити збереження середньої заробітної плати за рахунок коштів підприємства; 2) вважати строк проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 , таб.№ 13102742, майстра гірничого дільниці шахтного транспорту № 1 ш.Добропільська 3 (три) роки з 28.08.2020. Підстава: контракт командира військової частини НОМЕР_3 від 28.08.2020, витяг з наказу № 188 від 28.08.2020.
Згідно реєстру на зарахування грошових коштів на карткові рахунки від 05.08.2022 ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" сплачено ОСОБА_1 8060,06 грн. (вісім тисяч шістдесят гривень 6 коп.)
16.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. за наказом від 16.01.2023 № 46-К.
Згідно з наказом ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" № 46-К від 16.01.2023 «Про звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства» наказано виплатити ОСОБА_1 (таб.№ НОМЕР_4 ) вихідну допомогу в розмірі згідно з чинним законодавством; здійснити остаточний розрахунок; виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки, що становить 61 (шістдесят один) день, з них: щорічна основна відпустка 27 днів за період роботи з 21.07.2020 по 20.07.2021, 28 днів з 21.07.2021 по 21.07.2022, щорічна додаткова відпустка 4 (чотири) дні за період роботи з 21.07.2019 по 20.07.2020, 2 (два) дні з 21.07.2020 по 20.07.2021.
Згідно довідки ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" «Сплата по середньому заробітку за січень 2023 року» винагорода при звільненні ОСОБА_1 , табельний номер 13001220, становить 10045,42 грн. (десять тисяч сорок п'ять гривень 42 копійки) (відпрацьовані години - 154,00; заробіток для розрахунку середнього - 10045,42 грн.; середньогодинний заробіток за 2 місяця - 65,23).
Згідно довідки ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" «Дані про суми для вираховування середнього заробітку за січень 2023 року» для компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 , табельний номер 13001220, за період з січня по грудень 2022 року нараховано заробітної плати 104809,11 грн., календарні дні без святкових - 195, коефіцієнт збільшення 1, середньоденний заробіток - 537,48 грн., всього нараховано компенсації за невикористану відпустку за 61 день - 32786,28 грн. (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 28 коп.).
Згідно розрахункового листа за січень 2023 року ОСОБА_1 , табельний номер 13001220, встановлено оклад 10045,00 грн., нараховано компенсації за невикористану відпустку за 61 день - 32786,28 грн.; вихідна допомога за 12 днів - 10045,42 грн.; всього нараховано 42831,70 грн.; всього утримано податків, зборів (обов'язкових платежів) 8352,19 грн.; сума до сплати - 34479,51 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят девять гривень 51 коп.)
Доказів здійснення розрахунків ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" з ОСОБА_1 , при звільненні до матеріалів справи не надано.
Як зазначає позивач, а відповідач не оспорює, з 19.07.2022 відповідач перестав нараховувати та сплачувати позивачу середній заробіток на період його призову та проходження військової служби.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд зобов'язати ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» поновити, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток, починаючи з 19.07.2022 року по дату винесення рішення.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що право на збереження середнього заробітку у нього виникло до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та його норми в силу статті 58 Конституції України, не підлягають застосуванню, оскільки таке застосування фактично призвело до зворотної дії в часі закону, який суттєво погіршує становище позивача. Зазначає, що між роботодавцем та працівником виникли триваючі правовідносини зі збереження середнього заробітку, їх реалізація розпочалась на підставі ч.3 ст.119 КЗпП, що діяла до 19 липня 2022 року. Отримання середнього заробітку є безперервним процесом реалізації права, яке порушено відповідачем.
Спір у цій справі виник з трудових відносин між позивачем та відповідачем, пов'язаний із ненарахуванням і невиплатою позивачу середнього заробітку за час перебування позивача на військовій службі у ЗСУ.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов'язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Кодексом законів про працю України надано визначення трудового договору.
Так, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Глава VII Закону № 2232-ХІІ врегульовує особливості призову під час мобілізації.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
Частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП) (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом. Тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов'язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.
Відтак, обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.
Позивач у цій справі не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок призиву на військову службу, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов'язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.
Судом встановлено, що ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ", припиняючи з 19 липня 2022 року виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 на період проходження ним військової служби, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Доводи позивача про те, що припинення збереження (виплати) середнього заробітку не узгоджується з принципами верховенства права та правової визначеності відповідними діючими правовими нормами суд відхиляє, оскільки з часу набрання чинності Законом № 2352-ІХ, раніше існуючі трудові правовідносини осіб, які призвані на військову службу, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням. У зв'язку з цим із 19 липня 2022 року за такими особами не зберігається середній заробіток за місцем роботи на час проходження ними військової служби. Натомість їм виплачується грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи вищенаведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню частина третя статті 119 КЗпП в редакції з 19 липня 2022 року, адже останні мають місце в період часу після набрання чинності вказаною нормою права.
Відповідно до частини другої статті Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом від 01 липня 2022 року № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 сформулював висновок, відповідно до якого держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а, отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмупдсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Зважаючи на викладені норми закону, правові позиції Конституційного Суду України та Європейського суду, посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ звужує його права і свободи та призводить до погіршення становища внаслідок застосування положень Закону № 2352-ІХ, є необґрунтованими.
Оскільки положення частини третьої статті 119 КЗпП України у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на нього до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ, за висновком суду, відповідач не порушив норми статті 58 Конституції України та Цивільного кодексу України щодо незворотності дії закону в часі та правомірно припинив нарахування і виплати середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 червня 2023 року по справі № 753/12209/22, провадження № 61-5606св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906818), від 29 червня 2023 року по справі № 172/666/22, провадження № 61-1929св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111906941), від 14 серпня 2023 року по справі № 349/1607/22, провадження № 61-7739св23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112837428).
Враховуючи наведене та з огляду на те, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX відсутні правові підстави для збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 74, 76, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.09.2023.
Суддя Н.В. Величко