61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
22.08.2023 Справа №905/2371/21 За первісним позовом Приватного підприємства «Трансагроуспіх»
до Приватного акціонерного товариства «Апк-інвест»
про стягнення 1 054 176,37 грн
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Апк-інвест»
до Приватного підприємства «Трансагроуспіх»
про стягнення 1 000 000,00 грн
Суддя Хабарова М.В.
Секретар судового засідання Сухіна В.А.
за участю представників (за первісним позовом) (в режимі відеоконференції):
від позивача Вініченко О.В.
від відповідача Астапова Ю.Є.
Приватне підприємство «Трансагроуспіх» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Апк-інвест» про стягнення 570332,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021 суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем щодо оплати вартості оренди.
У межах справи №905/2371/21 Приватне акціонерне товариство «Апк-інвест» звернулось з зустрічним позовом до Приватного підприємства «Трансагроуспіх» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1000000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.01.2022 прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Апк-інвест» до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №905/2371/21.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилається на порушення Приватним підприємством «Трансагроуспіх» договору суборенди в частині не передачі 5 одиниць техніки, визначеної додатком №1 до договору суборенди в строк з 25.06.2021 до 08.07.2021.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 у справі №905/2371/21 скасовано, справу №905/2371/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 суддею Хабаровою М.В. прийнято справу №905/2371/21 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.05.2023 клопотання представника відповідача за первісним позовом - Астапової Юлії Євгеніївни про участь в судових засіданнях у справі №905/2371/21 (у тому числі підготовчих) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
02.05.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач донарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати станом на 30.04.2023 та просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 533347,20 грн, пеню у розмірі 316099,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 178296,08 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.05.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану 02.05.2023, відкладено підготовче засідання у справі на 25.05.2023.
18.05.2023 на поштову адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог, у яких зазначає, що позивач нарахував пеню за 516 календарних днів, що суперечить положенням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також відсутні правові підстави для збільшення 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 25.05.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 20.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/2371/21 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023.
В судове засідання 22.08.2023 з'явились представники позивача та відповідача за первісним позовом в режимі відеоконференції. Представник позивача підтримав первісні позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні зустрічних, представник відповідача в свою чергу наголошував на задоволенні зустрічних позовних вимог та відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.
У судовому засіданні 22.08.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Господарський суд Донецької області
29.06.2021 року між Приватним підприємством «Трансагроуспіх» (суборендодавець, позивач за первісним позовом) та Приватним акціонерним товариством «Апк-Інвест» (суборендар, відповідач за первісним позовом) був укладений Договір №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець зобов'язується передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (техніка), а суборендар зобов'язується прийняти техніку суборендодавця та сплачувати йому суборендну плату за її використання.
Найменування техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатку №1 до цього Договору (п. 1.2 Договору).
Техніка повинна бути передана суборендодавцем та прийнята суборендарем в строк з 25.06.2021 до 08.07.2021 або в інший термін, додатково погоджений сторонами (п. 3.1 Договору).
Передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі, згідно зразка (Додатку №2 до цього Договору). Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками суборендаря та суборендодавця (п. 3.2 Договору).
Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі (п. 4.1 Договору).
Сторони узгодили попередню суму суборендної плати за цим Договором, яка становить 2400000,00 грн з ПДВ. Кінцева сума суборендної плати за цим Договором обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуги з суборенди, згідно зразка (Додаток №3) (п. 5.1 Договору).
Суборендна плата визначається в акті приймання-передачі надання послуг з суборенди, що підписується сторонами протягом 5 календарних днів після закінчення строку суборенди за договором, або за певний період суборенди (п. 5.2 Договору).
Виплата суборендної плати проводиться на наступних умовах: 50% згідно акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди; 50% згідно акту приймання - передачі наданих послуг з суборенди до 30.09.2021 включно (п. 5.3 Договору).
У разі прострочення сплати суборендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу (п. 8.4 Договору).
У разі несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5 технікою суборендодавець сплачує суборендарю неустойку у розмірі 5% від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги (п. 8.6 Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (п. 9.1 Договору).
У Додатку №1 сторони зазначили перелік техніки, що передається в суборенду з екіпажем; у Додатку №3 визначили зразок акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди до Договору.
На виконання умов Договору позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом прийняв послуги з оренди техніки з екіпажем (а саме комбайн CASE 8010, жатка 9 м, державний номер НОМЕР_1 та комбайн CASE IH 2388 Е, жатка 7,6 м, державний номер НОМЕР_2 ), що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі, а саме:
- акт №1 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до Договору від 16.07.2021 (за період 12.07.2021-16.07.2021) на загальну суму 67036,80 грн з ПДВ;
- акт №2 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до Договору від 26.07.2021 (за період 16.07.2021-25.07.2021) на загальну суму 225158,40 грн з ПДВ;
- акт №3 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до Договору від 31.07.2021 (за період 26.07.2021-31.07.2021) на загальну суму 197702,40 грн з ПДВ;
- акт №4 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до Договору від 02.08.2021 (за період 01.08.2021-02.08.2021) на загальну суму 43449,60 грн з ПДВ.
ПП «Трансагроуспіх» був виставлений рахунок на оплату №21 від 02.08.2021 на загальну суму 533347,20 грн.
Крім того, позивачем за первісним позовом в установленому законом порядку на підставі вищезаначених актів приймання-передачі наданих послуг були зареєстровані податкові накладні.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 21 від 02.08.2021 разом з претензією від 21.10.2021 №21/10 був направлений відповідачу за первісним позовом рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 533347,20 грн основної заборгованості, 21385,01 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3% річних у сумі 3 813,79 грн від суми боргу.
Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест» заявило зустрічний позов до ПП «Трансагроуспіх» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1000000,00 грн на підставі умов п. 8.6 внаслідок того, що суборендодавець за укладеним договором від 29.06.2021 №29/06 - 2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем не передав суборендарю, ПрАТ «АПК- Інвест» 5 одиниць техніки, чим порушив умови договору.
В обґрунтування зустрічного позову, позивач посилається на вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 17520000, 00 грн, яка була 06.12.2021 направлена ПП «Трансагроуспіх» рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на виконання вимог Договору суборенди, суборендарю була передана лише одна одиниця техніки, а саме Комбайн Case ІН 2388 Е, державний номер НОМЕР_2 .
Інша одиниця техніки, Комбайн Case 8010, державний номер НОМЕР_1 була передана суборендарю, однак наведена одиниця техніки відсутня у Додатку №1 до Договору суборенди, що свідчить про позадоговірний характер правовідносин між сторонами з приводу вказаної одиниці техніки.
Позивач за зустрічним позовом вважає, що господарське зобов'язання ПрАТ «АПК-Інвест» про сплату вартості наданих послуг ПП «Трансагроуспіх» на суму 533347,20 грн є припиненим з 14.12.2021, оскільки ПрАТ «АПК-Інвест» 14.12.2021 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України здійснило залік зустрічних однорідних вимог на суму 533347,20 грн, що підтверджується направленою на адресу сторони заявою про залік однорідних зустрічних вимог від 14.12.2021 з доказами її направлення.
Таким чином, як вважає позивач за зустрічним позовом, з 14.12.2021 заборгованість ПП «Трансагроуспіх» перед ПрАТ «АПК-Інвест» згідно договору суборенди становить 16986652,80 грн, а заборгованість ПрАТ «АПК-Інвест» перед ПП «Трансагроуспіх» становить 0,00 грн.
Враховуючи, що сума штрафних санкцій значно перевищує вартість наданих послуг за Договором суборенди, а тому може привести до неплатоспроможності відповідача, з метою дотримання принципу співмірності між фактичним порушенням та його наслідками та виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, ПрАТ «АПК-Інвест» зменшив розмір штрафних санкцій до 1000000,00 грн, яку просить суд стягнути з відповідача.
Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у даній справі, Верховний суд вказав на порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, а саме незабезпечення участі представника ПрАТ «Апк-Інвест» у судовому засіданні 02.09.2022 у режимі відеоконференції, що призвело до незабезпечення можливості сторони реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості.
Врахувавши вказівки Верховного суду при новому розгляді справи, суд щодо первісних позовних вимог зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.
Наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 Цивільного кодексу України).
Відповідач за первісним позовом заперечує щодо основної суми заборгованості, оскільки, комбайн CASE 8010 державний номер НОМЕР_1 був переданий ПрАТ «АПК-Інвест» у позадоговірному порядку, вказаний комбайн відсутній у додатку №1 до Договору від 29.06.2021 №29/06 - 2021 К АПК (ДК-ОК).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно обопільно підписаних сторонами актів №1 від 16.07.2021, №2 від 26.07.2021, №3 від 31.07.2021, №4 від 02.08.2021 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021 суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, послуги з суборенди комбайну CASE 8010 державний номер НОМЕР_1 з подрібнювачем та жаткою 9 м були передані ПП «Трансагроуспіх» та прийняті ПрАТ «АПК-Інвест» саме в рамках договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021, про що й зазначено у вищевказаних актах.
Зазначене свідчить про прийняття ПрАТ «АПК-Інвест» послуг з суборенди комбайну CASE 8010 державний номер НОМЕР_1 з екіпажем від ПП «Трансагроуспіх» саме в рамках договору від 29.06.2021 №29/06 - 2021 К АПК (ДК-ОК).
Слід зазначити, що в Додатку №1 до Договору передбачене найменування техніки, її характеристики в розрізі кожної одиниці.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за Актом приймання-передачі, згідно зразка (Додатку №2 до цього Договору). Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками суборендаря та суборендодавця.
Як вбачається з Актів приймання-передачі, зазначених вище, вони підписані з боку суборендодавця директором Скороход С.О, з боку суборендаря - Акт №1 від 16.07.2021 директором Департаменту рослинництва та землеробства Батай Бенуа, що діє на підставі довіреності №142-Д від 24.12.2020; Акти №2 від 26.07.2021, №3 від 31.07.2021, №4 від 02.08.2021, підписані з боку суборендодавця директором Скороход С.О, з боку суборендаря - керуючим Краматорським відділенням рослинництва та землеробства Кабиш С.М., що діє на підставі довіреності № 26/1-Д від 16.02.2021.
Зі змісту актів приймання-передачі вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі.
Таким чином, підписавши Акти приймання-передачі без претензій з обох сторін, у суборендаря виникає обов'язок відповідно до п. 6.2.1 Договору своєчасної оплати суборендної плати, кінцева сума якої за умовами п.5.2 Договору обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди.
Посилання в судовому засіданні 22.08.2023 віповідача за первісним позовом на те, що комбайн CASE 8010 у спірний перід повинен бути переданий та був переданий у користування іншій юридичній особі судом не приймається, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.
Крім того, в заяві відповідача за первісним позовом б/н від 14.12.2021 про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої останній проводить залік своєї вимоги про стягнення штрафу в сумі 17520000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021 в розмірі 533347,20 грн, він вказує про прийняття вказаних послуг.
Тобто, відповідач самостійно підтвердив, що заборгованість за користування комбайном CASE 8010 державний номер НОМЕР_1 є також договірною.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи передбачений пунктом 5.6. Договору порядок виставлення рахунку, як обов'язкової передумови здійснення оплати суборендої плати за Договором, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 533347,20 грн підлягають задоволенню.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 316099,53 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 178296,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.05.2023), суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до умов п. 8.4 Договору у разі прострочення сплати суборендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення; пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.
Позивачем за первісним позовом було нараховано пеню в загальному розмірі 316099,53 грн, а саме: за період з 10.08.2021 по 09.09.2021 на суму 266673,00 грн в розмірі 3 623,83 грн, за період з 10.09.2021 по 30.09.2021 на суму 266673,00 грн в розмірі 2608,28 грн, за період з 01.10.2021 по 30.11.2021 на суму 533347,20 грн в розмірі 15152,90 грн, за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 на суму 533347,20 грн в розмірі 294714,52 грн.
Стосовно заперечення відповідача за первісним позовом про порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені суд зазначає наступне.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 року в справі № 916/1777/19.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.
З наведеного п. 8.4 Договору вбачається, що сторонами погоджено інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: за весь період прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 316099,53 грн суд визнає його арифметично вірним, а отже таким, що підлягає задоволенню.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за первісним позовом, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за загальний період з 10.08.2021 по 30.04.2023 перевірено господарським судом та встановлено, що їх розмір є вірним та складає 26433,56 грн.
Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем за первісним позовом, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за загальний період серпень 2021 року - березень 2023 року перевірено господарським судом та встановлено, що їх розмір є вірним та складає 178 296,08 грн.
Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021, поняття «суборендна плата» та «попередня сума суборендної плати» не є тотожними поняттями і визначаються різними способами, оскільки саме «суборендна плата» за договором, а не попередня сума суборендної плати має бути сплачена за умовами п. 5.3 договору суборендарем суборендодавцю.
Так, порядок визначення та узгодження сторонами суборендної плати чітко передбачений п. 5.2 Договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021. За таких умов, розрахунок позивача штрафних санкцій (неустойки) за умовами п. 8.6 Договору з суми «попередньої суми орендної плати» є безпідставним.
За умовами п. 8.6 Договору у разі несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5 технікою суборендодавець сплачує суборендарю неустойку у розмірі 5% від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.
Доказів несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5, матеріали справи не містять.
В пункті 5.2 Договору передбачено, що суборендна плата визначається в акті приймання-передачі надання послуг з суборенди, що підписується сторонами протягом 5 календарних днів після закінчення строку суборенди за договором, або за певний період суборенди.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів розміру суборендної плати, яка мала бути визначена в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки суд не вбачає підстав для застосування при вирішенні спору, наданого позивачем розрахунку неустойки, стягнення якої є предметом спору по справі.
З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1000000,00 грн, які обчислені на підставі розміру попередньої суборендної плати є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд відхиляє доводи позивача за зустрічним позовом щодо зарахування зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України , яка включена до Глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, яка віднесена до цієї ж глави, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
На підставі комплексного аналізу вищевикладених норм, суд визнає, що зараховані, як зустрічні, в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України можуть бути лише саме основні зобов'язання.
В свою чергу, вимоги про сплату неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, мають не грошовий характер, за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
З аналізу положень ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що метою даних норм є: уникнення зайвого та непотрібного перерахування чи передачі сторонами одна одній та повернення в зворотному напрямку тієї частини однорідних зустрічних основних зобов'язань, які однакові за розміром для обох сторін, а отже можуть бути зараховані, що відповідатиме принципу розумності. Уникнення ситуації, коли одна сторона добросовісно повністю виконає своє зустрічне однорідне основне зобов'язання, а інша, внаслідок власної недобросовісної поведінки або з інших підстав, своє зобов'язання не виконає, що дозволить добросовісній стороні зменшити свої втрати (або взагалі їх уникнути) на ту частину основного зобов'язання, яку можна зарахувати, що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності
При цьому, суд враховує, що основне зобов'язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами.
Крім того, строк виконання основного зобов'язання детально регламентований вищенаведеною ст. 530 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, пеня та штраф, наприклад, можуть бути зменшені судом на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України або між сторонами може виникнути спір щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16.
Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.
Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом взагалі не визнає наявного у нього обов'язку зі сплати штрафних санкцій за порушення зобов'язання щодо несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження технікою, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов'язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки відповідач за зустрічним позовом не визнає порушення зі свого боку зобов'язання у вигляді несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження технікою та обов'язку сплатити штраф за таке порушення, тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого позивачем за зустрічним позовом зустрічного зобов'язання, а відтак, відсутня безспірність заявлених позивачем за зустрічним позовом зустрічних вимог, направлення ПАТ «АПК-Інвест» заяви від 14.12.2021 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє обов'язку відповідача за первісним позовом розрахуватись за надані послуги за договором №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем на суму 533347,20 грн.
При цьому, нарахована позивачем за зустрічним позовом самостійно сума штрафних санкцій за порушення відповідачем за зустрічним позовом п. 8.6 Договору щодо несвоєчасної передачі техніки, за своєю правовою природою відрізняється від заявленої позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення суми основного боргу, а тому між цими вимогами відсутні ознаки однорідності.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення первісних позовних вимог, судовий збір у розмірі 15812,65 грн (сплачений згідно платіжного доручення №80 від 10.12.2021 на суму 8555,00 грн та квитанції від 01.05.2023 на суму 7257,65 грн) покладається на відповідача за первісним позовом.
Крім того, позивач за первісним позовом просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 20.10.2021, укладений між адвокатом Вініченком О.В. та ПП «Трансагроуспіх», додаткову угоду №1 від 21.10.2021 до договору про надання правової допомоги, акт №1 від 10.12.2021 приймання-передачі наданої правової допомоги, акт №2 від 08.02.2022 приймання-передачі наданої правової допомоги, ордер серії ВТ №1019551 від 10.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000288 від 25.01.2021.
Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем за первісним позовом у відповідності до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому адвокатом послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн покладаються на відповідача у зв'язку з висновками суду про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Апк-інвест» (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А, ідентифікаційний код 34626750) на користь Приватного підприємства «Трансагроуспіх» (75000, Херсонська обл., Херсонський район, смт. Білозерка, вул. Пушкіна, буд. 122, ідентифікаційний код 43562724) заборгованість у розмірі 533347 (п'ятсот тридцять три тисячі триста сорок сім) грн 20 коп, пеню у розмірі 316099 (триста шістнадцять тисяч дев'яносто дев'ять) грн 53 коп, 3% річних у розмірі 26433 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять три) грн 56 коп, інфляційні втрати у розмірі 178296 (сто сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто шість) грн 08 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 15812 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 65 коп.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 05.09.2023
Суддя М.В. Хабарова