Номер провадження 22-ц/821/1062/23Головуючий по 1 інстанції
Справа № 690/12/23 Категорія: 305010900 Здоровило В.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
05 вересня 2023 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»;
третя особа - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ«СГ «ТАС», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17.08.2021 ОСОБА_2 на автомобілі «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поліс ОСЦПВ № АР/9796501 скоєно ДТП в АДРЕСА_1 .
Внаслідок ДТП, від отриманих травм померла її мати ОСОБА_3
ОСОБА_2 08.11.2022 була засуджена Ватутінським міським судом Черкаської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Після отримання вироку, позивач ОСОБА_1 10.11.2022 звернулася із заявою до голови правління АТ «СГ «ТАС» про страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де просила здійснити відшкодування шкоди заподіяної в результаті загибелі її матері ОСОБА_3 з вини ОСОБА_2 , однак жодних повідомлень їй не надходило, виплат вона не отримала, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.
З урахуванням часткової зміни своїх позовних вимог просила суд стягнути з АТ «СГ «ТАС» 72000,00 грн. згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальника ОСОБА_2 , поліс № АР/9796501, чинного на дату ДТП під час скоєного ДТП, яка сталася 17.08.2021, що підтверджується судовим вироком від 08.11.2022 у справі № 690/446/22, який 09.12.2022 набрав законної сили.
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року в задоволенні змінених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано відсутністю точної інформації про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 та наявністю розписки ОСОБА_2 , згідно якої остання сплатила на користь позивача 37160,00 грн., а ОСОБА_1 зазначила, що дані кошти нею отримані в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 , а отже відповідною розпискою ОСОБА_1 засвідчила, що в подальшому матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 не матиме та в даний час не має.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити змінені позовні вимоги, а розгляд скарги провести без її участі.
У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі висновку про те, позивачка не надала необхідних документів, а саме про склад сім'ї померлої АТ «СГ'ТАС», а зразу звернулася до суду з позовом. Що відповідно до розписки отримала відшкодування матеріальної та моральної шкоди від третьої особи. Однак, за законом не передбачено обов'язкового врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, оскільки особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика чи звернутися безпосередньо до суду.
Зазначає, що заяву про склад сім'ї, копію зразку якої надав відповідач, вона заповнила та долучила додатком до заперечення на відзив, відправивши копію відповідачу, хоча Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не зобов'язано подавати заяву про склад сім'ї відповідної форми та завіреної в невідомому їй порядку.
Вказує, що перерахунок членів її сім'ї зазначений також відповідачем у відзиві на позовну заяву, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Вважає, що сума в 37160,00 грн., як визнає сама ОСОБА_2 , сплачена останньою добровільно та без примусу, та є коштами, які не стосуються страхового відшкодування, а тому страхове відшкодування за полісом повинен сплатити відповідач.
Наголошує на тому, що її брати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на даний час і на момент розгляду справи в суді знаходяться на фронті, захищаючи Україну, та надати нотаріально завірений дозвіл не в змозі, однак після смерті матері заявляли, що вона, як старша сестра, буде представником в судах при вирішенні всього, що пов'язано зі смертю матері та зобов'язується перед судом, що отримані кошти будуть розподілені між трьома потерпілими, а смерть батька ОСОБА_6 не дає права відповідачу не сплачувати належну йому частку, так як на час смерті його жінки, він був живий, а після її передчасної смерті сильно духовно страждав і фізично хворів.
Представник відповідача - ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу та посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.08.2021 близько 11 год. 30 хв. в м. Ватутіне, Звенигородського району, Черкаської області по вул. Космонавтів, 1-А за участю автомобіля «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 відбулася ДТП, внаслідок якої було вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих тілесних ушкоджень померла.
До подання позову до суду, ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування за смерть її матері ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що сталося 17.08.2021. За даним зверненням 05.12.2022 заведено страхову справу № 96356/34/2022/53.
Страхувальник ОСОБА_2 відповідного письмового повідомлення про вище вказану подію до АТ «СГ «ТАС» не подавала.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом № АР/9796501 з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 3-х осіб в розмірі 130000,00 грн. та шкоду завдану життю та здоров'ю 3-х осіб в ліміті 260000,00 грн..
Відповідно до вироку Ватутінського міського суду Черкаської області від 08.11.2022 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 11-13).
У вказаному вироку зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачена ОСОБА_2 відшкодувала їй матеріальну та моральну шкоду, претензій до неї вона не має.
Також вказано, що суд при призначенні покарання обвинуваченій враховує такі пом'якшуючі покарання обставини, як щире каяття, оскільки обвинувачена визнала вину у інкримінованому їй злочині, надала покази, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
17.11.2022 на адресу АТ «СГ «ТАС» надійшла сама заява, без будь-яких додатків, які б підтверджували витрати на поховання, без заяви про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 , що унеможливило сам розрахунок суми страхового відшкодування.
Не відмовляючи у виплаті страхового відшкодування 06.12.2022 на поштову адресу ОСОБА_1 АТ «СГ «ТАС» було відправлено відповідного листа про надання відповідних документів (а.с. 42), а саме належним чином завіреної копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 , належним чином завірену копію паспорту та ІПН ОСОБА_1 , оригінал заповненої заяви про склад сім'ї.
Однак ОСОБА_1 АТ «СГ «ТАС» цих документів не надала, а звернулася до суду з позовом, який в ході судового розгляду змінила, врахувавши відзив відповідача.
Приймаючи рішення у справі, суд виходив з відсутності точної інформації про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 та врахував, що третьою особою по справі ОСОБА_2 відповідно до розписки сплачено 37160,00 грн. в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції зазначив, що позивач та члени її сім'ї не втратили право на відшкодування шкоди, завданої їм внаслідок ДТП, під час, якого померла ОСОБА_3 та мають право звернутися до відповідача із вказаним питанням, подавши відповідні документи. Колегія суддів вважає, що такі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За правилами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено:
27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
27.5. Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Так, матеріали справи містять заяву про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 , яка заповнена позивачем ОСОБА_1 та долучена до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив.
Відповідний зразок заяви, який розроблено особисто відповідачем, останнім долучено до відзиву на позовну заяву, та саме у відповідності до розробленого відповідачем зразку, заява про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 заповнена позивачем ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність точної інформації про склад сім'ї померлої ОСОБА_3 , з урахуванням якого позивач не має право на отримання страхового відшкодування за шкоду, завдану смертю потерпілого, колегія суддів вважає помилковим, оскільки саме у відповідності до розробленої особисто відповідачем заяви про склад сім'ї, відповідна заява заповнена позивачем ОСОБА_1 , та відповідачем, у свою чергу, жодними доказами не спростовані зазначені у ній відомості.
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що з копії розписки ОСОБА_1 від 21.10.2022 про отримання від ОСОБА_2 37160,00 грн. в рахунок відшкодування моральної і матеріальної шкоди не можливо виокремити точні суми в рахунок відшкодування моральної чи матеріальної шкоди.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки в даній справі позивачем заявлені вимоги про страхове відшкодування саме моральної шкоди, а із зазначеної вище розписки неможливо встановити точну суму, яка сплачена ОСОБА_2 в рахунок відшкодування саме моральної шкоди, то позивач у відповідності до п. 27.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю її матері, у розмірах, встановлених зазначеною нормою.
Щодо твердження скаржника про те, що її брати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не маючи змогу надати нотаріально завірений дозвіл, заявляли, що позивач буде представником в судах при вирішенні всього, що пов'язано зі смертю матері, а смерть батька ОСОБА_6 не дає права відповідачу не сплачувати належну йому частку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1229 ЦК України встановлено, що страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.
Оскільки позивачка не довела ту обставину, що набула право на отримання відповідної страхової виплати, яка належала її померлому батьку, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю померлої ОСОБА_3 , яка належала за життя померлому ОСОБА_6 на підставі п. 27.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», слід відмовити.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Однак, матеріали справи не містять нотаріальної довіреності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на представництво інтересів останніх позивачем у судах.
Колегія суддів також звертає увагу, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не залучені до участі у справі в процесуальному статусі позивачів, що є обов'язковим при пред'явленні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю померлої ОСОБА_3 , яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , навіть при наявності належних доказів на право представництва останніх позивачем.
Крім того, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», пунктом 4 якої постановив: «В умовах воєнного стану довіреності, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, управління і розпорядження цінними паперами, корпоративними правами, та заповіти військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також працівників правоохоронних (спеціальних) органів, органів цивільного захисту, які залучаються до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії іноземної держави, можуть посвідчуватися командиром (начальником) цих формувань (органів) або іншою уповноваженою таким командиром (начальником) особою з подальшим надсиланням таких заповітів, довіреностей через Генеральний штаб Збройних Сил, Міністерство оборони, відповідний правоохоронний (спеціальний) або інший орган до Міністерства юстиції або його територіального органу для забезпечення їх реєстрації нотаріусами в Єдиному реєстрі довіреностей, Спадковому реєстрі. Начальник табору (установи, де створено дільницю) для військовополонених може посвідчувати заповіт військовополоненого.».
Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача часткок страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю померлої ОСОБА_3 , на яке мають право інші особи в порядку визначеному п. 27.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», необхідно відмовити.
Також, оскільки заява про виплату страхового відшкодування може бути подана безпосередньо до суду, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, посилання суду першої інстанції на неподання відповідних документів відповідачу та звернення до суду з позовом, є помилковими.
Так, станом на 01 січня 2021 року, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено з 01 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 6000,00 грн.
Отже, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди членам сім'ї ОСОБА_3 , відповідно до наявної в матеріалах справи заяви про склад сім'ї, стосовно одного померлого, становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі та не може перевищувати 72000,00 грн. (6000 х 12 = 72000).
Частка, яка припадає на користь кожної із осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 18000,00 грн. (72000/3=18000).
Таким чином, беручи до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню лише в частині стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, на яку має право ОСОБА_1 , як донька загиблої ОСОБА_3 , то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в розмірі 18000,00 грн.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі статті 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим задоволенням позовних вимог, беручи до уваги, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, із відповідача слід стягнути на користь Держави судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 671,00 грн. (1073,60 + 1610,40 х 25%).
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в розмірі 18000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір у розмірі 671,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді