Справа № 562/1192/23 Провадження №11-кп/802/620/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 вересня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 42023184440000002 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кунин, Рівненського району, Рівненської області, українець, громадянин України, з загальною середньою освітою, не одружений, не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 155, ч. 2 ст. 156 КК України та йому призначено покарання за:
-ч. 4 ст. 152 КК України у виді 10 років позбавлення волі;
-ч. 2 ст. 155 КК України у виді 6 років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;
-ч. 2 ст. 156 КК України у виді 6 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), шляхом часткового складання призначених покарань, призначено обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне до відбуття покарання у виді 11 років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжено на 60 (шістдесят) днів з дня ухвалення вказаного вироку.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 визначено обчислювати з 17 січня 2023 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання його перебування під вартою в установах попереднього ув'язнення з розрахунку день за день.
Інформацію відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Вироком вирішено питання речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна.
Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період часу з грудня 2020 року по 2021 рік, у вечірню пору доби, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у будинку, що знаходиться на АДРЕСА_3 , маючи умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з малолітньою особою, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, за добровільною згодою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, умисно вчинив дії сексуального характеру пов'язані із оральним проникненням в тіло потерпілої ОСОБА_9 із використанням власних геніталій.
ОСОБА_7 упродовж березня-травня 2021 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи під дорожнім мостом, розташованим неподалік дитячого садка, розташованого в с. Кунин, Рівненського району Рівненської області, а також у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, з метою задоволення статевої пристрасті, за добровільною згодою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років, умисно вчинив дії сексуального характеру, а саме, здійснив оральне проникнення в її тіло своїм статевим членом, чим задовольнив свою статеву пристрасть.
ОСОБА_7 у кінці грудня 2022 року, у вечірню пору доби, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи повнолітньою особою, перебуваючи під дорожнім мостом, розташованим біля кладовища, що в с. Кунин, Рівненського району Рівненської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та свідомо допускаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що остання не досягла шістнадцятирічного віку та не зважаючи на це, за взаємною згодою з потерпілою, з наданням їй грошової винагороди, з метою задоволення статевої пристрасті, вчинив дії сексуального характеру, а саме здійснив оральне проникнення в тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , з використанням його геніталій (статевого члена), чим задовольнив свою статеву пристрасть.
ОСОБА_7 у 2018 році, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у приміщенні льоху, розташованого на вулиці Підгора у с. Кунин Рівненського району Рівненської області, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись злочинним умислом, спрямованим на задоволення своєї статевої пристрасті, прагнення отримати сексуальне самоствердження, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є малолітньою, умисно вчинив відносно неї розпусні дії сексуального характеру, а саме, оголив статевий член та схилив останню до мастурбації його статевого органу чим задовольнив свою статеву пристрасть.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 подали аналогічні за змістом апеляційні скарги, у яких вважають оскаржуваний ними вирок суду незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам вчиненого. Вказують про неможливість вчинення інкримінованого обвинуваченому епізоду у 2018 році, оскільки із потерпілою він познайомився лише влітку 2020-2021 років. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи потерпіла ОСОБА_9 виявляє ознаки розладу психічного розвитку, має схильність до навіювання, а згідно показань її тітки - ОСОБА_10 , путається у роках. Вважають протокол проведення слідчого експерименту із його участю недопустимим доказом через порушення права на захист, в контексті залучення під впливом психологічного тиску іншого адвоката, для проведення окремої процесуальної дії, який фактично правової допомоги йому не надавав, будучи формально присутнім в ході її проведення, а також вказують, що обвинувачений ОСОБА_7 сумлінно помилявся щодо віку потерпілої. У зв'язку із чим, заперечують кваліфікацію його протиправних дій за ч. 4 ст. 152 КК України, як зґвалтування малолітньої. Із цих же підстав вважають неможливою кваліфікацію його дій також за ч. 2 ст. 156 КК України, як розбещення малолітньої. Просять вирок суду скасувати та кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 155 КК України, призначивши йому мінімальну міру покарання, визначену санкцією даної статті та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком, ураховуючи його позитивну характеристику, те, що він раніше не судимий, до затримання та попереднього ув'язнення мав постійне місце роботи, а також намір вступити до ЗСУ та захищати країну від агресора.
У запереченні на апеляційні скарги прокурор вказує на законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та захисника які, кожен окремо, подані ними апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити, прокурора, яка відносно їх задоволення заперечила, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Приписами ст. 94 КПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку із точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.
При розгляді матеріалів даного кримінального провадження, визнавши доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), суд першої інстанції достатньо повно дослідив здобуті органом досудового розслідування докази, надавши їм належну правову оцінку, повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини вчиненого, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду, а також перевірив правильність кваліфікації його протиправних дій.
І з такими його висновками погоджується апеляційний суд.
Так, будучи допитаним у судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений винуватість за усім обсягом пред'явленого йому обвинувачення визнав частково та показав, що у 2021 році познайомився із потерпілою ОСОБА_11 , мати якої надавала йому послуги сексуального характеру за грошову винагороду, інколи бравши дочку ОСОБА_12 із собою на зустрічі з ним. Із потерпілою зустрічався у лісопосадках, під мостом, у закинутому будинку у с. Кунин Рівненського району Рівненської області. Про зустрічі, у ході яких ОСОБА_12 добровільно, за грошову винагороду надавала йому послуги сексуального характеру, а саме: мастурбувала йому, займалась оральним сексом, домовлявся із нею по телефону.
Неповнолітня потерпіла, будучи допитана слідчим суддею, у порядку, визначеному ст. 225 КПК України, показала, що уперше познайомилась із обвинуваченим ОСОБА_7 влітку 2018 року. Їх познайомила її мати, яка запропонувала заробити грошей. Знімала перед ним футболку, оголяла груди, які він фотографував на свій телефон. Перший раз, після матері, у її присутності, мастурбувала обвинуваченому статевий член. У подальшому, аналогічні дії вчиняла ще багато разів, у тому числі, наодинці із ним. Зустрічались 1-2 рази на тиждень, на протязі декількох років, починаючи з 2018 по 2022 рік. Водночас, наголосила, що перша зустріч все ж таки відбулась саме 2018 року, влітку, коли було тепло.
Такі показання неповнолітньої потерпілої знайшли своє відображення і у показаннях свідка ОСОБА_10 - її рідної тітки, у тому числі, у часовому інтервалі вчиненого, яка у суді показала, що 03 січня 2023 року ОСОБА_12 розповіла її чоловікові - ОСОБА_13 про те, що обвинувачений, починаючи із 2018 року вчиняв щодо неї дії сексуального характеру, робив це за грошову винагороду. Потерпіла зустрічалась із ним як сама, так і з матір'ю. Зустрічі відбувались у занедбаному будинку, під мостом у с. Кунин. Тітка дійсно повідомила, що потерпіла путається у роках, однак все ж наголосила, що такі протиправні дії щодо неї вчинялись на протязі 4 років, починаючи із 2018 по 2022 рік.
Свідок ОСОБА_15 у суді підтвердила той факт, що її рідна сестра ОСОБА_12 познайомила її із обвинуваченим у 2021 році. Вона показувала йому свої груди, він їх трогав та цілував. Надалі, обвинувачений залишався із ОСОБА_12 , які займались оральним сексом, за що отримали гроші.
Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підтвердили той факт, що неодноразово бачили обвинуваченого та потерпілу разом, прямуючих до лісу.
Мати ОСОБА_9 - ОСОБА_18 , а також її класний керівник - ОСОБА_19 чітко та ствердно показали суду, що неповнолітня потерпіла є досить відкритою дитиною, щось придумувати не схильна. Про це говорила і її рідна тітка - ОСОБА_10 .
Показання зазначених свідків є послідовними, достатньо повно відтворюють обставини вчиненого, узгоджуються між собою, а також із сукупністю письмових доказів, безпосередньо досліджених судом, а саме, із даними, що містяться у: письмовій заяві ОСОБА_9 від 05 січня 2023 року, згідно якої остання повідомила, що з 2018 року ОСОБА_20 вчиняє відносно неї розпусні дії: примушував мастурбувати його статевий член, мацав її груди та фотографував це на свій мобільний телефон; протоколу обшуку від 05 січня 2023 року з картою пам'яті, згідно якого проведено обшук у житловому будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Додж» чорного кольору з сім-картою НОМЕР_1 , а також мобільний телефон, марки «LG», чорного кольору; заяви ОСОБА_9 , згідно якої остання надала на огляд свій мобільний телефон, марки «Tecno»; протоколу огляду документів від 05 січня 2023 року, згідно яких оглянуто мобільний телефон марки «Tecno» моделі «Pop2F» s/n НОМЕР_2 та в месенджері «Viber» встановлено переписку між потерпілою та обвинуваченим, які домовляються про зустріч; протоколу огляду від 11 січня 2023 року, згідно яких оглянуто мобільний телефон марки «LG» обвинуваченого, і при огляді журналу дзвінків установлено з'єднання з абонентом НОМЕР_3 , який належить потерпілій; протоколу огляду від 12 січня 2023 року, згідно яких оглянуто мобільний телефон марки «Doogee», вилучений під час обшуку в обвинуваченого, при огляді журналу дзвінків установлено з'єднання з абонентом НОМЕР_3 , який належить потерпілій та підписано «Валя», а у мобільному додатку месенджера «Viber» установлено наявність листування, відео та аудіозв'язків із контактом « ОСОБА_21 »; протоколу огляду від 12 січня 2023 року, згідно яких оглянуто мобільний телефон марки «Tecno» моделі «Pop2F»», який надано потерпілою, установлено переписку між потерпілою та обвинуваченим, які домовляються про зустріч; заяви ОСОБА_7 від 16 січня 2023 про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії, у зв'язку з тим, що його захисник - адвокат ОСОБА_8 відмовився від взяття участі у слідчому експерименті; протоколу проведення слідчого експерименту від 16 січня 2023 року, зокрема оглянутим у судовому засідання відео на оптичному диску вказаної слідчої дії, в ході проведення якої ОСОБА_7 повідомляє, що зустрічався з ОСОБА_11 та її матір'ю ОСОБА_22 , які за грошові кошти надавали йому сексуальні послуги, займались оральним сексом. Зустрічі були регулярними, декілька разів на місяць, почалися з весни 2021 року, відбувалися у лісопосадці, закинутому будинку у с. Кунин на руїнах хімскладу; протоколу тимчасового доступу до документів від 22 лютого 2023 року; довідки витягу з трафіку абонентських номерів, які належать обвинуваченому ОСОБА_7 та потерпілій ОСОБА_9 .
При оцінці доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту, проведеного із участю підозрюваного ОСОБА_7 через порушення його права на захист, судом слушно зазначено про те, що будь-яких невідповідностей положень ст. 240 КПК України, у ході проведення даної слідчої дії, установлено не було. Змістом письмової заяви останнього від 16 січня 2023 року стверджується, що підозрюваний просить залучити йому захисника для проведення окремої процесуальної дії через зайнятість адвоката ОСОБА_8 у судовому засіданні у іншому населеному пункті. Твердження обвинуваченого про написання такої заяви під впливом психологічного тиску на нього, жодними доказами не підтверджуються. З приводу неправомірних дій працівників поліції, які чинили на нього тиск, ОСОБА_7 заяв чи скарг не подавав. У самому ж протоколі містяться його особисті підписи та вказівка про відсутність зауважень чи доповнень до нього. Не установлено судом і відомостей про те, що обвинувачений наполягав на проведенні даної слідчої дії лише за безпосередньої участі його захисника ОСОБА_8 , або ж у інший день. Тобто, законні підстави вважати, що ОСОБА_7 , у зазначеному випадку, був позбавлений чи обмежений у реалізації його права на захист, відсутні.
Щодо заперечень сторони захисту про вчинення обвинуваченим одного із інкримінованих йому злочинних епізодів саме у 2018 році, слід зазначити таке. Так, неповнолітня потерпіла, при її допиті слідчим суддею, чітко та ствердно, у тому числі, на уточнюючі запитання, декілька разів показала, що перша зустріч між ними відбулась саме влітку 2018 року а, загалом, такі їх зустрічі тривали упродовж чотирьох років. На такий же часовий проміжок вона вказала, розповідаючи про обставини вчинених щодо неї протиправних дій ОСОБА_7 чоловіку своєї тітки, яка у суді підтвердила цей факт, а також у поданій нею 05 січня 2023 року письмовій заяві (повідомленні) про злочин.Не спростовують такого твердження і показання матері потерпілої, на які посилаються обвинувачений та його захисник, яка у суді не визнала тієї обставини, що саме вона познайомила обвинуваченого із своєю дочкою ОСОБА_12 , запропонувавши їй, у такий спосіб, заробити гроші, а також повідомила, що про такі зустрічі її дочки із ОСОБА_7 , їй взагалі відомо нічого не було. Хоча як потерпіла, так і сам обвинувачений ствердили про протилежне. Окрім того, мати, рідна тітка та класний керівник ОСОБА_12 однозначно вказали про те, що дитина відкрита, і щось придумувати не схильна. Більше того, сам обвинувачений також не зазначає конкретний період початку знайомства із потерпілою, вказуючи на те, що таке мало місце восени чи влітку 2021 року, достеменно він цієї обставини не пам'ятає, при цьому, загалом, не заперечуючи обставин вчиненого за даним епізодом. Зважаючи на послідовність показань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , підстав оговорювати якій обвинуваченого не установлено, суперечливість показань її матері, зазначені доводи апеляційних скарг колегією суддів убачаються неспроможними.
Водночас, судом першої інстанції в основу обвинувального вироку також покладено досліджені письмові докази, зокрема: дані висновку судово-психіатричного експерта № 30/23 від 07 лютого 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_9 будь-якими психічними захворюваннями не страждає, виявляє ознаки розладу психічного розвитку. Рівень інтелектуального розвитку низький. ОСОБА_9 могла сприймати та запам'ятовувати зовнішню сторону скоюваних відносно неї дій з боку ОСОБА_7 , без повного розуміння їх значення. ОСОБА_9 може правильно описати зовнішній бік подій, які відбувалися з нею в період часу з 2018 року по 31 грудня 2022 року за участю ОСОБА_7 . Виявляє ознаки схильності до навіювання та не виявляє ознаки підвищеної схильності до фантазування, а також дані висновку судово-психіатричного експерта № 21/23 від 10 лютого 2023, згідно якого ОСОБА_7 , на період часу, що відноситься до кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, будь-якими психічними захворюваннями не страждав, у тимчасовому хворобливому стані не перебував, виявляв ознаки легкого когнітивного розладу на тлі акцентуації гальмівних рис особистості, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Частиною 4 статті 152 та ч. 2 ст. 156 КК України передбачено відповідальність за зґвалтування та розбещення особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
Тобто, із суб'єктивної сторони ці кримінальні правопорушення (злочини) здійснюються із прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що вчиняє зґвалтування чи здійснює розпусні дії саме щодо малолітньої особи і бажає їх вчинення. Стосовно ставлення до віку потерпілої особи, то винна особа може достовірно знати або припускати, що така особа не досягла 14-ти років, або повинна була і могла це усвідомлювати.
При цьому, суд повинен ураховувати не лише показання обвинуваченого, а й потерпілої особи, ретельно перевірити їх відповідність усім конкретним обставинам справи. При вирішення цього питання ураховується уся сукупність обставин, зокрема, зовнішні фізичні дані потерпілої особи, зовнішні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство винної особи із нею.
Повертаючись до матеріалів даного кримінального провадження, під час його перевірки колегією суддів установлено, що відповідно до висновку вищевказаної судово-психіатричної експертизи, на період часу, що відноситься до кримінальних правопорушень (злочинів), у яких обвинувачується ОСОБА_7 , потерпіла могла сприймати та запам'ятовувати лише зовнішню сторону скоюваних відносно неї дій з його боку, без повного розуміння їх значення, рівень її інтелектуального розвитку низький.
З огляду на зазначені вище висновки судово-психіатричних експертів обвинувачений був обізнаний про малолітній вік потерпілої, оскільки її вікова не сформованість, у тому числі, впливала, як на її, так і на його поведінку, у момент скоєння щодо неї кримінальних правопорушень (злочинів), а тому ОСОБА_7 міг усвідомлювати, що потерпіла не досягла чотирнадцяти років, при цьому, за своїм психічним станом обвинувачений, у момент вчинення щодо малолітньої потерпілої протиправних дій, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Більше того, підтвердженням обізнаності обвинуваченого про малолітній вік потерпілої також свідчать її безумовні зовнішні фактичні дані, такі як: ріст, структура тілобудови, і той факт, що вони проживають у одному селі, на сусідніх вулицях, добре знайомі, кількість та тривалість їх зустрічей, на протязі чотирьох років, які не були випадковими.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_7 умислу на вчинення зґвалтування та розпусних дій саме щодо малолітньої особи та акцентує увагу на тому, що версія сторони захисту про протилежне (що обвинувачений сумлінно помилявся щодо віку потерпілої) не знайшла свого підтвердження під час судового провадження, оскільки є такою, що спрямована виключно на уникнення відповідальності за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів) та повністю спростовується установленими місцевим судом обставинами, а також суперечить наявним у матеріалах даного кримінального провадження доказам.
Таким чином, установивши фактичні обставини вчиненого, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 152 та ч. 2 ст. 156 КК України, і підстав для їх перекваліфікації немає.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 за кожне із вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів) безальтернативний вид покарання у виді позбавлення волі, у наближеному до мінімального розміру, визначеного санкціями статей кримінального закону, а остаточного до відбуття на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, суд із достатньою повнотою урахував ступінь тяжкості їх вчинення, які у відповідності до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого та тяжких, дані про особу обвинуваченого який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується уперше, за місцем його проживання компрометуючі матеріали відсутні, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Кількість злочинних епізодів, які є злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, конкретні обставини вчиненого, їх суспільну небезпечність, вікову характеристику потерпілої яка, на момент вчинення двох із інкримінованих обвинуваченому злочинів, була малолітньою.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання, судом не установлено.
За таких обставин, вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання є законним та обґрунтованим, прийнятий у цілковитій відповідності із ступенем тяжкості вчиненого та особою обвинуваченого, і підстави вважати його надто суворим, відсутні.
Санкція, визначена ч. 4 ст. 152 КК України, а також установлена як судом першої інстанції, так і колегією суддів відсутність законних підстав для перекваліфікації його протиправних дій, зміст положень ст. 75 КК України, об'єктивно позбавили суд можливості дійти висновку про виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства.
Зважаючи на викладене, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 підлягають залишенню без задоволення, а вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року щодо нього - без зміни.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 підлягають залишенню без задоволення, а вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді: